Незвичний погляд. Кілька підказок про числівники

Авторка: Світлана

Дотепна картинка з Мережі підказала тему сьогоднішнього допису. Хочу поділитися своїми знаннями про числівник – раптом комусь пригодиться.

Числівники «два», «три», «чотири» (а також більші числа, які закінчуються на 2, 3, 4, тобто, наприклад, 22, 333, 1024), вимагають після себе дещо іншої форми іменника, ніж числівники на позначення чисел 0 та від 5 до 9. Форми іменників, які сполучаються з числами від 2 до 4, мають залишки двоїни – ще одного граматичного числа, яке було раніше на додаток до однини і множини. Можливо, хтось чув, як розчулена бабуся каже до маленького внука: «нОзі», «рУці» (наголос на першому складі), а коли рахувала, то казала «дві нозІ», «дві руцІ» (наголос на останньому складі). Класична рознарядка в домашньому господарстві – «Принеси дві відрі води» або команда «Ходи-но сюди на дві слові». Зараз у таких іменниках не відбувається чергування, тобто вже не «дві руці/нозі», а «дві руки/ноги». І, по суті, іменники жіночого та середнього роду після числівників на позначення 2, 3, 4 мають таку саму форму, як у родовому відмінку однини: біля (кого/чого?) ноги, біля відра – дві ноги, два відра, два слова. 

А іменники чоловічого роду (за нечисленними винятками) стоять у називному відмінку множини, але з іншим наголосом (який теж є «уламком» двоїни, тільки для іменників чоловічого роду), порівняйте: прийшли братИ, чоловікИ – два брАти, два чоловІки. Здавалося б, просте правило ще зі школи, але іноді воно в пам’яті витісняється російською моделлю «два брата, два километра». І тоді в рекламних оголошеннях можна прочитати про «мінімальний відріз – два метра» чи подібні тексти:

І підказкою для запам’ятовування тут може бути пісня «Два кольори», де правильне сполучення зі словом у формі «кольори» винесено навіть у її назву.

Ускладнюємо. Числівник «півтора» вимагає після себе слова в родовому відмінку однини: півтори цукерки (тут начебто легко), півтора року (а тут хочеться сказати «півтора роки» за зразком «два роки», бо ж числа дуже близько одне від одного). Саме до такої форми даю підказку для легшого запам’ятовування. В одній із пісень є такі рядки: «Любив дівчину півтора року, Поки не взнали сусіди збоку. А як узнали – розщебетали, Бодай же вони щастя не знали». Щоправда, в Мережі ці рядки наведено з ворогами, а не сусідами, але я знаю їх саме так.

Ускладнюємо. «Півтора» розглянули, «два» розглянули. «Два з половиною метра чи «метри»? Якщо число 2,5 написано словами, тоді – «метри»: іменник узгоджується з першою частиною цього числівника: два з половиною метри, три з чвертю мішки. 

А якщо число з цією «половиною», «третиною», «чвертю» написано цифрами, то тут процедура трохи довша, але не складна: від останнього числа у дробі ставимо запитання «кого/чого?»: 2,2 = дві цілих дві десятих метра (не «метри»). Причому Правопис 2019 року змінив форму слова «десятих»: у попередньому Правописі нормою була форма «десяті». На жаль, написання «цілих» не врегульовано в жодному з них, тому можна припустити аналогію: якщо пишемо «дві десятих», то й перед ним ціле число буде «дві цілих» (а не «дві цілі»). Ще одне неузгоджене питання – чи пишеться сполучник І в такому дробі. Я зустрічала обидва варіанти, іноді в межах одного тексту одного автора, а Правописом це не врегульовано навіть на рівні прикладів. Я бачу логіку в тому, щоб писати без сполучника, адже інші числа ми теж пишемо без нього: дві тисячі сто двадцять п’ять, три роки два місяці, п’ять кілометрів сто метрів. Але це моя логіка, а інших аргументів «за» або «проти» я не знаю.

І тут на сцену виходить слово «раз», де в родовому відмінку є несподіванка. Коли воно вживається у конструкціях зі словами «минулого», «цього», «жодного» і подібних, тобто виступає звичайним іменником, тоді це слово має закінчення -У: разу. А у числових конструкціях, наприклад, зі словами «більше/менше» воно набуває значення одиниці лічби і за зразком слів «мільйон», «мільярд» отримує закінчення -А: у 2,5 раза більший (словами: у дві цілих п’ять десятих раза більший), а якщо зі словом «половина» – то за наведеним вище зразком: «два з половиною рази». Про появу закінчення -А у слові «раз» науковці кажуть досить давно, проте чомусь це слово теж не потрапило до Правопису.

І ще кілька цікавинок. У вже згаданій пісні «Два кольори» є ще один числівник – «оба» з наголосом на останньому складі (в російській мові – на першому). Це збірний числівник, який більше відомий у формі «обидва», «обидві», а також іще в одній, теж давній, формі, яка збереглася у приказці «Обоє рябоє». 

Деякі числівники можуть набувати зменшувально-пестливих суфіксів: «двійко діточок», «трійко телят». Втім, ми можемо додавати такі суфікси і до дієслів (спатоньки, їстоньки), і навіть у Державному гімні «згинуть наші вороженьки» (але, як каже мудрість, не варто сприймати доброту за слабкість) Ця особливість – додавати зменшувально-пестливі суфікси до інших частин мови, а не тільки до іменників (яблучко), прикметників (зелененьке) та прислівників (тихенько) – є однією з унікальних рис української мови, за класифікацією професора Костянтина Тищенка.

І, нарешті, бонус. Російському «друг друга» в нашій мові відповідають три варіанти. Для уникнення двозначних ситуацій враховуйте рід/стать того, про кого говорите: якщо йдеться тільки про чоловіків (або іменники чоловічого роду – «народи», «будинки»), то конструкція матиме вигляд «один одного» (поважають, бачать тощо). Якщо йдеться про жінок або іменники жіночого роду (вулиці, гори), то – «одна одну» (слухають, підтримують). Якщо колектив змішаний або іменники середнього роду (як згадані вище «числа»), то – «одне одного» (заміщують). Я пригадала цю підступну конструкцію, коли в інтерв’ю одна зірка, розповідаючи про подружнє життя, сказала, що вони з чоловіком люблять «один одного».

Отака історія на сьогодні. Числівники в українській мові (як, напевно, і в будь-якій) зберегли багато дуже давніх мовних рис, тому іноді вони заплутують, але ж цікаво не тільки знаходити такі перлини, а й розуміти їхню цінність.