Хліба і дурива (Частина 2)

Це дуже важливо. Саме вона повинна зрозуміти, що вихід на нормальний рівень, без наркоти, потребує певного часу, і його треба пройти, зціпивши зуби і не допускаючи бійки між собою хоча б тому, що така бійка стане видовищем для утирків, які мріють сісти на щедре дуриво. Треба чітко розуміти, що до найближчої мети треба вийти всім разом, і коли це станеться і повернення до дурива вже не буде, можна сперечатися про нюанси та інше.

Що тішить у цій ситуації, то це те, що з України на Захід виїхала величезна кількість розумних, умілих і діяльних людей, але наша земля не збідніла саме на таку частину свого населення. Якби це було інакше, Україна вже давно б упала. Просто замислімося: ми вистояли в ситуації, в якій ніхто більше не вистояв. У нас не було стійкого і безумовно легітимного уряду, у нас була зруйнована армія, економіка була в піке, президент-утікач і його команда вивезли з собою всю скарбницю, у нас не було жодного союзника, фактично в нас не було чим заправляти танки і літаки.

Наша банківська система мала наполовину російські системоутворювальні банки, які працювали в режимі відкачування валюти, обвалюючи національну валюту. Всередині країни ми мали і маємо зараз найбільшу в історії іноземну резидентуру противника, до якої входять московський патріархат, керівництво російських банків та інших компаній, де майже 100% – співробітники ФСБ та ГРУ. Таких стартових умов, з якими країна підійшла до початку війни з агресором, не мав ніхто й ніколи, але ми не просто вистояли, а набираємо обертів та рухаємося вперед. Це тому, що розумна та діяльна частина населення пройшла шокову терапію і почала прискореними темпами позбуватися ганебної залежності. На відміну від совкової біомаси, яка бачить ідеалом свого життя лежання під телеком з роззявленою рукавичкою і щоб туди валилася дешева, хоч і неякісна їжа, ми діяльні та здатні змінювати і рухати глобальні події.

Ми змогли стримати агресію противника, хоча він тимчасово окупував частину нашої території. Але саме наша стійкість і наші дії запустили ланцюг подій, які тепер довбають москву з іншого боку у вигляді різних санкцій, які полегшили бюджет рф на десятки, якщо не сотні мільярдів доларів. Якби ми не вперлися, нічого цього просто не було б. Так, ми припускаємося дуже багатьох помилок, так, це дещо сповільнює наш темп, але ми вчимося на ходу, і вже сьогодні Україна має зовсім не той вигляд, що у 2014 році. Причому це видно як зсередини, так і ззовні. Напевно, всі помітили, що у керівництва Франції та Німеччини поменшало менторства та пихи, з якими вони вимагали компромісів та поступок для путіна та збереження його обличчя? Тепер такі розмови вже недоречні, і це розуміють там, у Європі.

Це одна з ознак нашого загального одужання, незважаючи на те, що нікуди не поділася та частина населення, яка мріє знову «вмазатися», як раніше.

Така картина тим помітніша на тлі того, що відбувається в рф. А там відбувається неминуче. З різних причин, у тому числі із зазначених вище, там суттєво, хоча поки що й не катастрофічно, просіла здатність путіна генерувати для населення халяву, або той самий «хліб» із римської формули, а тому там намагаються це компенсувати видовищами, і вони йдуть суцільним потоком. Через те що тепер публіці не потрібно йти до Колізею, щоб подивитися гладіаторські бої чи театральні п’єси з відвертими сценами, вона сидить біля телевізора і дивиться це в себе вдома. А ящик їм транслює ток-шоу, де дегенерати сперечаються з покидьками, хоча ще не впиваються зубами у горлянки один одного. Але це компенсують їхні новини, де демонструються нові гладіаторські бої, наприклад, у Сирії, де місцеве населення стає тими самими беззбройними жертвами, що й у давньоримських видовищах, а у ролі диких хижих звірів виступають російські війська та їхні союзники. Вони рвуть приречених на шматки, а публіка впивається цим видовищем.

Що характерно, як і імператор Нерон, який не втримався та особисто взяв участь у кількох шоу, путін теж зробив свою персону частиною цієї масовки. Ні, він особисто не труїть в Ідлібі газом дітей, не розбиває кувалдою руки й ноги нещасного у невідомому сирійському селищі (та й не підніме він кувалду!) – він просто одягається у гладіаторський одяг, тим самим сигналізуючи про свою належність до тих, хто в Україні та Сирії палить, рве, катує і ґвалтує. При цьому він дуже часто з’являється в телевізорі таким собі мачо в брутальному стилі мілітарі. Причому він так одягається не для поїздки у війська чи місця бойових дій – він так одягається у відпустці. І він же чудово знає, у що одягнені його військові, а тому сам одягається в американський одяг, але з пришитими російськими лейбаками.

У цьому дійстві є одна важлива деталь. Як там далі складатиметься з «хлібом», поки точно не зрозуміло, але тенденцію до його зменшення вже видно неозброєним оком. Швидше за все, незабаром з ним стане зовсім погано, але компенсувати це видовищами не вийде, бо дозу підвищено до краю і далі починаються смертельні показники, які вбили набагато більшого монстра – совок. Для такого вбитого наркомана, як московія, точку неповернення пройдено давно і остаточно. Далі – тільки в морг.