Уперше опубліковано: 28.08.2018
Авторка перекладу: Світлана
На минулому параді [з нагоди Дня Незалежності, 24.08.2018. – Прим. перекл.] всі могли спостерігати перекошений портрет гундяєвського засланця Онуфрія, якого аж тіпало від того, що йому довелося бачити. Здавалося, що від слів президента і потім – від вигляду армії, яка прийшла до тями, цей упир лусне просто на місці. Загалом тут немає нічого дивного. Московський патріархат, який дістався нам як спадкова хвороба, завжди працював на інтереси москви, і коли ці інтереси перетворилися на болісну манію руйнування України, церковна мережа стала агентурною мережею, точніше, вона й була нею від самого початку. Практично все попів’я, що вийшло з совка, так чи інакше «вмазане» в конторські справи.
Тих, хто не «співпрацював», було методично та якісно відстріляно або вони просто згинули на «перевихованні» у таборах. Попи стали ворожим класом, і більшовики із задоволенням пускали їх у розхід, не забуваючи при цьому вилучати їхнє барахло.
Навіть Сталін, який прийняв естафету влади у Леніна, продовжував цю лінію і пояснював необхідність боротьби з релігією і насамперед – із православною церквою, приблизно так:
«Партия не может быть нейтральна в отношении религии, и она ведет антирелигиозную пропаганду против всех и всяких религиозных предрассудков, потому что она стоит за науку, а религиозные предрассудки идут против науки, ибо всякая религия есть нечто противоположное науке. Такие случаи, как в Америке, где осудили недавно дарвинистов, у нас невозможны, потому что партия ведет политику всемерного отстаивания науки.
Партия не может быть нейтральной в отношении религиозных предрассудков, и она будет вести пропаганду против этих предрассудков, потому что это есть одно из верных средств подорвать влияние реакционного духовенства, поддерживающего эксплуататорские классы и проповедующего повиновение этим классам.
Партия не может быть нейтральной в отношении носителей религиозных предрассудков, в отношении реакционного духовенства, отравляющего сознание трудящихся масс.
Подавили ли мы реакционное духовенство? Да, подавили. Беда только в том, что оно не вполне еще ликвидировано. Антирелигиозная пропаганда является тем средством, которое должно довести до конца дело ликвидации реакционного духовенства. Бывают случаи, что кое-кто из членов партии иногда мешает всемерному развертыванию антирелигиозной пропаганды. Если таких членов партии исключают, так это очень хорошо, ибо таким «коммунистам» не место в рядах нашей партии».
(«Беседа с первой американской рабочей делегацией», т. 10, стр.132).
Або ось ще:
«Получилась в известной степени такая же комбинация (конечно, с соответствующими оговорками), какая имела место в 1921 году, когда партия во главе с Лениным, ввиду голода в стране, поставила вопрос об изъятии ценностей из церквей на предмет приобретения хлеба для голодающих районов, построив на этом широчайшую антирелигиозную кампанию, и когда попы, уцепившись за ценности, выступили на деле против голодающих масс и тем самым вызвали озлобление масс против церкви вообще, против религиозных предрассудков в частности, против попов и их руководителей в особенности».
(«О работах Апрельского объединенного пленума ЦК и ЦКК», т. 11 стр. 50).
Словом, і Ленін, і Сталін вживали всіх необхідних заходів для того, щоб усунути конкурента на ідеологічній ниві, і як це було з іншими ворогами та противниками, усунення здійснювалося найбрутальнішим чином – шляхом фізичного знищення. І так усе було до початку вересня 1943 року, коли комуністична ідеологія почала видихатися і колишній семінарист Сталін вирішив зробити з церкви не ворога, а зручний інструмент маніпуляції тими масами людей, які вже розчарувалися в совкових догмах і більше довіряли церкві. Як каже стара мудрість: «Не можеш перемогти ворога – очоль його». Отже, товариш Сталін вирішив приручити залишки церкви і після тривалого періоду «батога» перейшов до тактики «пряника».
Як саме це сталося, достеменно невідомо, бо за більшовиків була тотальна маніпуляція архівами. З них викидалися цілі томи документів неприємного змісту або з’являлися якісь зовсім дивні папери, що казна-звідки взялися. Одним із варіантів цієї зміни ставлення до релігії може бути знаменита записка полковника держбезпеки Карпова про зустріч із ієрархами православної церкви.
(Далі буде)