Нафтовий пасьянс (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

СЦЕНА № 1

На продовження попередньої теми є досить цікаві новини, які можуть стати проблемою для лаптів уже в довгостроковій перспективі. Як відомо, заявлена Додіком жорстка лінія зовнішньої політики щодо Венесуели, а саме – боротьба з наркотрафіком, має мало спільного з реальністю. І тут справа не тільки в тому, що уряд Мадуро вмив руки у плані протидії наркобізнесу, який повністю осідлала його армія, а в тому, що сам характер цієї діяльності має підпільний, партизанський або глибоко законспірований характер, і тому військові методи протидії можуть бути ефективними лише у форматі точкових ударів силами спецназу або високоточною зброєю.

Простіше кажучи, методи протидії наркотрафіку практично ідентичні тому, що застосовується проти тероризму. Як ми пам’ятаємо, ні широкомасштабне вторгнення до Іраку, ні окупація Афганістану не дали бажаного результату. Формального успіху всієї цієї епопеї було досягнуто виключно силами спецназу, який знищив Усаму бен Ладена не в Іраку і не в Афганістані, а в Пакистані. Тобто масштабна військова операція під прапором боротьби з наркотиками – повний абсурд, і всім зрозуміло, що реальні причини лежать в іншій площині.

Ідеться про пряму протидію Китаю, який веде експансивну політику в Латиноамериканському регіоні. Окрім іншого, він є найбільшим споживачем венесуельської нафти, хоча до приходу у владу біснуватого Уго Чавеса та подальшої націоналізації нафтової промисловості країни, понад 40% нафти, видобутої на родовищах Венесуели, йшло саме в США. І до речі, націоналізація здебільшого зачепила американські компанії, які мали суттєві активи у нафтовій промисловості країни.

Тому основною причиною військової ескалації в регіоні є нафта. З одного боку, Вашингтон діє в рамках доктрини Монро і тому відновлює своє лідерство в Америці, витісняючи Китай, а з іншого – нафтові компанії США не забули про свої відібрані активи, і вони постійно ставлять неприємні запитання керівництву країни. А через те що Трумп прийшов у владу за потужної підтримки нафтового лобі, то він просто зобов’язаний щось робити у відповідь на неї.

Але зрозуміло, що взяти і прямо позначити справжні цілі можливої військової операції він не може і тому розповідає казки про наркотики, хоча, за свідченнями очевидців, будь-які препарати і в будь-якій кількості були присутні на приватному острові сумнозвісного ділка від секс-індустрії Епштейна, і це Додіка ніяк не бентежило, коли він особисто відвідував цю локацію. Тож як би не розвивалася ситуація навколо Венесуели, до цього треба ставитися за принципом «Два – пишемо, три – на ум пішло», в сенсі завжди мати на увазі справжню причину того, що відбувається.

І ось просто зараз у нафтовому пасьянсі намічаються нові ходи. Точніше, їх уже зробили, але поки що незрозуміло, наскільки вони результативні. І щоб увійти в середовище цього пасьянсу, слід зробити невеликий екскурс в історію, щоб цінність цього глобального розкладу стала зрозумілішою. Ба більше, без такого екскурсу окремі ходи просто не складуться в загальну картину, і тому їхнє справжнє значення і цінність залишаться за дужками. Адже, як відомо, на якісь банальні речі можна дивитися і не бачити чогось дуже важливого.

(Далі буде)