Пояснювальне інтерв’ю голови Хаєра

Уперше опубліковано: 18.07.2018

Авторка перекладу: Світлана

Після знаменитої поїздки до однієї з північних країн голова неназваної держави змушений був дати роз’яснювальне інтерв’ю. Те, що він був змушений, – підтверджували велика гематома під правим оком, яка вже почала чорніти, велика шишка на лобі і два відсутні передні зуби на верхній щелепі. Хоча він увійшов у зал для інтерв’ю бадьорою ходою, не помітити явну кульгавість було не можна. Причому кульгавість була особливого виду. Так кульгають не тоді, коли пошкоджено ліву чи праву ногу, а коли пошкодження виявилося між ними. Втім, голова намагався посміхатися і вдавати «Ам окей». Він потис руку журналістові столичної газети, яка різко його критикує, і жестом показав, що тягнути кота за хвіст немає сенсу і можна просто зараз приступати до справи.

– Пане голово, хочу вам подякувати від імені редакції та мільйонів наших читачів за можливість внести ясність у те, що ви заявляли під час останньої поїздки. Мене напучували словами: «Обов’язково розпитай у Доната Хаєра, що він мав на увазі, коли відкривав рота, а мова звучала чиясь чужа, не нашого голови». Крім того, з усієї великої пошти редакції ваші промови отримали підтримку лише відомого в Мілуокі музиканта на банджо, Дебілла Дерілліуса, закоханого в першу леді Малінку, індіанця Жирна П’ята Точка з Айови та групи ув’язнених із Сан-Квентіна, засуджених за групове зґвалтування банкомата на заправці. Решта читачів, які бачили ваш виступ з містером Тупіним, або нічого не зрозуміли, або вкрай обурені саме вашим виступом. Що ви можете сказати на своє виправдання?

– По-перше, я ніколи й ні перед ким не виправдовуюсь, – сказав Хаєр і машинально помацав бланш під оком. – А по-друге, в моїй промові не було нічого поганого. Мені всю ніч показували відеозапис, я кілька разів перечитав стенограму та дійшов висновку про те, що відео знято не під тим кутом, а стенограму взагалі написано неакуратно, коми поставлено не там, деякі слова наведено не в той падьож, що врешті-решт і вплинуло на сприйняття цієї промови. Справа не в тому, що я говорив, а в тому, як це сприймали.

– Тобто вас неправильно зрозуміли?

– Саме так! Справа була не в говорінні як такому, а в думанні, бо люди думають по-різному, один так, а інший –так. І якщо тому, которому вчоному і грамотному кажеться білим, то тому, невчоному, которому все кажеться…

– Чорне?

– Ні, рябе!

– Адже як розвивається правильне думання? Воно ж не для танцювання створено, а для влаштування себе, для розв’язки свого існування, для свєдєнія-обхождєнія. Ось подумайте самі: що може собі таке подумати проста людина про слова розумної людини?

– Ось я нічого не зрозумів із того, що ви зараз сказали.

– Це не дивно. Правильне думання, якщо воно є в принципі, задає правильний вигляд шевелюрі. Ось подивіться на мене або Ейнштейна, і ви зрозумієте, про що я. Правильне мислення – дар, надісланий нам згори…

– Тобто ви не казали про те, що ваша розвідка та судові органи – лохи, а Тупін – хороший хлопець?

– Коли я таке казав? Наша розвідка – лохи? – він знову помацав синець під оком, який наливався дедалі сильніше і вже майже зовсім закрив одне око.

– Ось же, – журналіст увімкнув відео запису на своєму планшеті, і там саме було те місце, про яке йшлося вище.

Хаєр зіщулився, витяг губи в трубочку, або амбушюр, і відповів:

– У-у-у! Ну ось про це я й говорю. Це – неправильний ракурс, і нічого більше. Зверніть увагу, як розташована трибуна і як поставили камеру для відеозйомки.

– Дозвольте, до чого тут камера? Ви говорите чітко та ясно.

– Так, говорю. Це було сказано для того, щоб ввести Тупіна в оману. Зважаючи на те, що всі в це повірили, Тупін теж повірив.

– А ви мали щось зовсім інше?

– Звісно! Думання розставляє все на місця. Якщо думання немає зовсім або воно недостатньо сильне, як у мене, наприклад, можна зовсім не зрозуміти тієї думки, яку я так вміло замаскував.

– Гаразд, а камера тут до чого?

– Якби вона знімала згори, то можна було б помітити, як я на цих словах схрестив пальці.

– Чи означає це, що все сказане вами – спецоперація і це було зроблено спеціально, щоб заманити Тупіна в пастку?

– Так і було. Передайте всім, що я нікого не зраджував, м’яч уже віддав у лабораторію ФБР і взагалі люблю всіх хлопців із АНБ, ЦРУ та ФБР. Я навіть думаю відповідне тату Малінці зробити, щоб частіше бачити їхні емблеми.

– Тоді останнє запитання. Про що ви розмовляли з Тупіним у режимі віч-на-віч?

– Якщо чесно, ми зовсім не розмовляли.

– А що ж це було?

– Я слухав, а Тупін – співав.

– Співав, я не помилився?

– Саме так. Він написав для мене пісню. Я навіть пам’ятаю деякі слова з неї:

«Чубчик, чубчик, чубчик кучерявый,

а ты не вейся на ветру,

ах карман, карман ты мой дырявый,

а ты не нра-, не нравишься вору».

Журналіст від подиву розкрив рота, а Хаєр підвівся, показуючи, що інтерв’ю закінчено, пішов до дверей, із яких щойно вийшов. На ходу він комусь подзвонив і швидко віддав команду:

– Дебіллу пошліть нове банджо з золотими струнами, індійцю – шосту точку, а пацанам із Сан-Квентіна – банкомат, – і зник за дверима.

Поки журналіст збирав свої речі, він явно почув глухі звуки двох ударів та здавлений стогін. На тому інтерв’ю було закінчено, «и каждый пошел своею дорогой, а поезд – пошел своей».