Але найцікавіше сталося після закінчення Другої світової війни. Пак записався в комуністи, його заарештували, але помилували. Причому в історії з його визволенням взяли участь і американці, що наводить на думку про його справжню місію в компартії. До речі, Пак розкрив усі відомі йому зв’язки комуністів, і досить велику комуністичну мережу було розгромлено. Сам Пак став співробітником військової контррозвідки та спеціалізувався на відлові та знищенні комуністів. Під час Корейської війни пройшов курс прискореної підготовки офіцерів у США і до завершення її отримав звання генерала.
На початку 60-х років, коли Південна Корея здригалася в конвульсіях революцій, стався військовий переворот, і Пак Чжонхі очолив республіку, поступово стабілізуючи ситуацію й закладаючи основи нової економіки, яка згодом вистрілила у вигляді південнокорейського економічного дива.
Словом, причин для вбивств Пака було більше ніж достатньо, тим більше що надії північнокорейського керівництва на те, що потрясіння південного сусіда неминуче призведуть до возз’єднання з Північчю, стали танути на очах. Дедалі очевиднішим ставало те, що становище Південної Кореї зміцнюється.
Саме тому і для того, щоб помститися за тих комуністів, яких особисто виловив Пак, до Сеула було відправлено бойову групу загону 124. Задум виявився не таким уже й нереальним. Групу було зупинено лише за 800 метрів від резиденції президента, і більшу її частину було знищено, а частину – взято в полон. Тільки одному бійцю вдалося повернутися на Північ, де він незабаром став генералом.
Усі ці події було реалізовано дідом нинішнього правителя, і вважати, що з ним можна всерйоз про щось домовитися, – смішно. Але це ще не все. Історія мала продовження, яке дуже перегукується з тим, що ми сьогодні бачимо в Україні. Ми вже не дивуємося з того, що рф миттєво відмовляється від своїх людей, які беруть участь у бойових діях чи спецопераціях на чужій території. Але це пологова травма будь-якого режиму, замішаного на більшовизмі чи будь-якому сорті комунізму.
Через два дні після розгрому диверсійної групи в нейтральних водах поблизу територіальних вод КНДР було захоплено американське судно радіотехнічної розвідки. При цьому одного з членів екіпажу було вбито, а 82 – взято в полон.
Через три дні в демілітаризованій зоні Кореї відбулася зустріч спеціального представника ВМФ США контр-адмірала Джона Сміта і його візаві від КНДР Пак Чангкука. Сміт надав опоненту докази ворожих дій КНДР, у тому числі траєкторії руху військових кораблів Північної Кореї під час захоплення американського судна. Але ці аргументи не мали ніякого ефекту, і процес перейшов у тривалу фазу переговорів. Вашингтон наполягав на звільненні своїх людей та пропонував різні варіанти врегулювання ситуації. Зокрема, Пхеньяну було запропоновано обміняти полонених бійців групи 124 на екіпаж «Пуебло». На цю пропозицію офіційні особи КНДР сказали приблизно таке. Вони нічого не знають ні про групу 124, ні про тих бійців, які потрапили в полон. Наявність деяких специфічних речових доказів, місцем виготовлення яких могла бути лише КНДР, було пояснено тим, що таке можна купити в будь-якому військторзі. А від бійців Пхеньян відмовився начисто, заявивши, що це – не наші люди, а повстанці із самої Південної Кореї – шахтарі і трактористи.
Це при тому, що йдеться не про одну групу загону 124, інфільтрованого до Південної Кореї. Просто ми ведемо мову про ту групу, яка мала знищити президента Пак Чжонхі. Інші групи мали інші завдання. До того моменту вже було знищено 130 шпигунів і 43 захоплено живими.
Один із бійців загону, який погодився на співпрацю з владою, повідомив усе, що знає про його структуру, методи проникнення до Південної Кореї і те, які тактичні прийоми застосовуються для досягнення цілей. Слід зазначити, що його свідчення були наслідком усвідомленого і добровільного переходу бік противника. Його захопили в бою лише тому, що остання граната, яку він привів у дію, виявилася з дефектом і не вибухнула. Він просто не планував вижити в цій ситуації, і все, що він потім побачив і почув, повністю перевернуло його уявлення і про Південну Корею, і про його батьківщину. Згодом його помилували, і він залишився жити в Південній Кореї.
Що характерно, всі ці атаки вплинули на Південну Корею у протилежному напрямі. Якщо до цього Пак Чжонхі просував теорію власного шляху та повного самозабезпечення Південної Кореї, то з цього моменту було обрано чітку прозахідну дорогу розвитку країни, якою ми її знаємо тепер.
І ось із подібними персонажами, які є не просто духовними послідовниками, а й кровними спадкоємцями комуністичних диктаторів, просякнутих смородом чучхістсько-комуністичного мракобісся, Захід намагається вести якісь переговори і брати на віру обіцянки хоч Ина, хоч путіна. Історія їх нічого не вчить.
Чи можно домовитися з крокодилом, щоб той не нападав на людей і тварин? Можно! Але вегітаріанцем він від цього не стане і нападати на тварин і людей буде. Бо така його природа.