Автор перекладу: Світлана
Сьогодні ворог знову завдав концентрованих дронових ударів по Дніпру, Харкову та Сумах, і тепер уже з упевненістю можна говорити про те, що він переглянув тактику застосування своїх шахедних атак по Україні. У зв’язку з цим ми продовжимо тему, порушену днями, і просто не станемо повторювати більшу частину того, що вже було сформульовано раніше, а тому наступний текст можна вважати логічним продовженням попереднього, який розширює та поглиблює тему. Тож якщо хтось не читав попереднього матеріалу – зробіть це обов’язково.
Отже, зміна тактики застосування Шахедів свідчить про те, що противник тепер відштовхується від іншої ідеології. На самому початку застосування цих дронів, восени 2022 року, Шахеди виконували саме ту функцію, заради якої їх було створено, а саме – донести бойову частину (в різних модифікаціях – до понад пів центнера) на відстань приблизно 500–1000 км. Така дальність роботи дозволяє змістити стартові позиції глибоко в тил і зробити їх практично недосяжними для противника, в цьому випадку – ЗСУ. Тому між окремими дронами розподілялися цілі на всій території України. Підозрюю, що тоді витрата апаратів була по два на одну ціль. Це робилося для того, щоб уразити ціль хоча б одним апаратом, якщо другий буде втрачено, і вже неважливо з якої причини.
Напевно, багато хто пам’ятає, які наслідки були після першого застосування дронів. І противник вирішив, що це буде основним засобом повітряного ураження, бо вартість Шахеда непорівнянна з крилатими, а тим більше – з балістичними ракетами, навіть якщо їх підняли з глибокої консервації. Тут ми не станемо занурюватися в інший аспект теми, але якщо в когось є близькі люди з ППО, можете від них дізнатися, чим доводилося збивати дрони перших хвиль. Противник також це побачив, і тактика трохи змістилася. Тепер позитивним результатом стало не тільки, а трохи згодом – не стільки ураження конкретних цілей, як виснажування наших зенітних засобів. Простіше кажучи, противник вирішив, що всі великі, стаціонарні цілі, які він хотів вразити саме Шахедами, вже вразив, і тепер шкоду ЗСУ завдавали саме виснаженням боєкомплекту засобів ППО.
Але згодом у нас з’явилися нові засоби виявлення та перехоплення таких цілей, і дійшло до того, що з досить масштабних хвиль вдавалося перехопити практично всі дрони. І тоді противник знову змінив тактику і засвічував Шахедами наші зенітні засоби для того, щоб врахувати ці дані і вдарити крилатими ракетами з урахуванням картини оперативного розміщення засобів ППО. Якийсь час це працювало, але з’явилися засоби нейтралізації роботи навігаційної системи дронів, і врешті-решт співвідношення збитих і нейтралізованих дронів склало 4/1, а то й 3/1, і це означає, що як «провокатори» дрони не могли достатньо повно виявити оперативне розміщення сил і засобів ППО. До речі, саме тоді з’явилися дрони-обманки.
У підсумку вийшло, що з рою дронів у 100–200 одиниць ураження цілей майже не стало, «вимивати» боєприпаси вже теж не вдавалося, бо в основному перехоплення дронів здійснюється кулеметами і зенітними гарматами різних видів. А боєприпаси до них уже набагато дешевші, ніж керовані ракети-перехоплювачі і навіть самі дрони. І от зараз ми бачимо дещо нове. Противник знову повернув пріоритет дронам як засобу ураження. Можна припустити, що з крилатими і балістичними ракетами в нього не все так солодко, як вони це намагаються розповідати, а після удару по Енгельсу, де було знищено одразу близько сотні ракет загальною вартістю під мільярд доларів, противник вирішив відіграватися саме Шахедами.
Для цього він концентрує ударну міць дронів на мінімум локацій. Тобто він цілком може випускати за ніч дві сотні дронів, але тепер він їх не розмазує по всій території України, а спрямовує в одну, дві, три локації, куди апарати виходять практично одночасно або у вузькому проміжку часу. Поки що ця тактика має успіх просто з однієї причини. Коли ці умовні дві сотні дронів луплять умовні дві сотні вогневих груп по всій Україні, це – одна справа, а коли ці дві сотні летять по трьох містах, умовно – по Харкову, Одесі та Дніпру, то виходить, що вся міць удару концентрується по цих локаціях, і переважна частина вогневих груп ВСУ просто не бере участі в цій бійці, бо до них нічого не летить, а в атакованих локаціях зенітники захлинаються від надлишку цілей.
І тут виходить, що ми не можемо знати, куди саме летять ці три рої дронів, і тому не можемо посилити основні напрямки ударів, а ворог – знає і може перебором змінювати ці локації на власний розсуд з тим, що якщо ЗСУ підтягнуть додаткові зенітні засоби до атакованих вчора локацій, завтра удару буде завдано по інших місцях, де нема цього підсилення або, навпаки, звідки щойно перекинули підрозділи до того ж Дніпра. Поки він виграє саме цю тактичну гру, та, як було не раз, довго це не триватиме, але противник показав, що він змушений компенсувати свою слабкість щодо крилатих і балістичних ракет.
Тепер інший аспект цих атак. Як ми знаємо, зелень веде дивні переговори в Саудівській Аравії, про які розповідають або якусь нісенітницю, або здогадки та версії. Але станом на зараз особисто я не бачу предмета переговорів, який міг бути цікавий Україні. Як було сказано в минулому матеріалі, Україна не отримує жодного профіту від припинення вогню в Чорному морі.
Це вигідно виключно противнику, бо його військовий флот пошарпаний і залежить від морської логістики набагато сильніше, ніж Україна. Ми навчилися його бити в морі так, що йому важко цьому щось протиставити, і тому припинення вогню саме на морі – не наша тема. А тим більше якщо такий стан речей змусить Туреччину відкрити Босфор для кораблів російського ВМФ. Загалом мені невідомо, хто був ініціатором цього пункту, але він явно не в інтересах України, і ті, хто видає подібне за якесь досягнення, – або вороги, або ідіоти.
Другий момент ми теж обговорювали, а саме мораторій ударів по об’єктах енергетики. Так от, противник давно і успішно розгромив наші НПЗ і нафтобази, практично в перші тижні широкомасштабного вторгнення, і якщо наші зелені переговорники мають на увазі це під об’єктами енергетики, то треба чітко говорити про те, що припинення вогню саме по цій інфраструктурі нам не потрібно було з самого початку і конче потрібно ворогові. Якщо наші переговорники не окреслили поняття «об’єкти енергетики» тільки генеруючими потужностями, то вони діють виключно на користь ворога.
Ну, і щоб усім було зрозуміло, що це за припинення вогню таке, то коли на переговорах ставилося питання про зупинку обстрілів житлових кварталів, російська делегація просто відмовилася це обговорювати, заявивши про те, що не має таких повноважень. Але ж Трумп рвав на собі кальсони і розповідав, що він хоче зупинити кровопролиття й загибель цивільних людей. Так от, просто в очі його представникам було сказано, що прутін не бажає розглядати питання призупинення вбивства мирного населення і що він бажає вести терористичні атаки під прикриттям «припинення вогню» по його активах. І ось ці дронові атаки якраз і показують суть розуміння путіним 30-денного припинення вогню.
Простіше кажучи, сьогодні вночі їхні Шахеди можуть прилетіти у твій чи мій дім, а зелені нам розповідатимуть, що по НПЗ бити не можна, бо діє припинення вогню і вони про це домовилися. Якщо все саме так, то інтереси якої країни відстоюють ці самі переговорники? Словом, ситуація далека від повної ясності, але поки все виглядає не дуже добре. А тим більше коли йдеться про якийсь дикий договір про надра. Знову-таки, зараз багато пишуть про те, чого хоче Трумп у цьому плані, і там – дикість на дикості. При цьому Україна за це не отримає взагалі нічого. Ну, а якщо переговорники підпишуться під тим, що визнають допомогу США боргом України, то це вже навіть не зрада, а щось набагато гірше. Отже, подивимося на розвиток цих подій і повернемося до цієї теми, коли буде більше ясності.