Хід з козирів (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Складається враження, що кремлівці все ж таки знайшли нові інструменти для керування стадом, бо старі найбільш природним чином наказали довго жити. Початкові імперські амбіції довелося пригасити через те, що концепцію було розроблено по-дилетантськи і з дитячими помилками, а саме – було надто конкретно виписано мету і навіть названо строки її досягнення. Ідея базувалася на природній жадібності стада, як і його погонича, а тому все було лінійно і без урахування основних правил жанру. А вони кажуть про те, що для безпечного управління рухом стада воно жодним чином не має чітко уявляти собі кінцеву мету.

Це потрібно одразу з кількох причин. Головна – воно не повинно здогадатися, що його ведуть кудись не туди. В такому разі його можна загнати хоч на стрижку, хоч на забій, і воно буде впевнене в тому, що йде не на вовну чи м’ясо, а до нестерпно прекрасної мети. Ну, і зрозуміло, в такому разі напрямок можна змінювати як завгодно, а стадо вважатиме, що саме так і виглядає шлях до оголошеної мети.

У ХХ столітті Гітлер намалював мету у вигляді тисячолітнього Рейху. Як він виглядатиме, до ладу ніхто не знав, але в загальних рисах всі розуміли, що справжні арійці будуть насолоджуватися всіма можливими благами, мати надприродні здібності і стануть кимось на зразок напівбогів, а другий сорт населення буде обслуговувати вищу расу. Це була канва, і кожен міг домальовувати подробиці вже на власний розсуд.

Цей самий прийом використовують попи, коли розповідають байки про рай або сад з гуріями, так само абстрактні та незрозумілі. Публіка вже собі там усе домальовує, залежно від географії, часу та звичаїв. І, між іншим, совки теж робили те саме. Вони обіцяли привести стадо у світле майбутнє, або комунізм, який ніхто не міг до пуття описати, крім банальних фраз, залишених класиками. Але всі ці теорії завжди мали спільні опорні ідеї.

Перша з них – лоха або стадо лохів треба переконати в тому, що мета – реально досяжна, тільки шлях до неї – важкий і сповнений усіляких поневірянь і жахів. Але наприкінці на нього чекає нагорода у вигляді невимовних ніштяків. І ось ніштяки мозок домальовує самостійно, бо жодна з вище перерахованих теорій, а також тих, що залишилися поза обговоренням, їх не називає, натомість усі вони використовують особливості мислення людини. Якщо взяти пацієнта, який вірить у подібні речі, і правильно поставленими запитаннями спробувати змусити його описати рай, світле майбутнє і так далі, то в різних людей картинка виявиться різною, бо мозок домальовував чисту абстракцію.

Напевно, багато хто бачив, як на асфальті малюють яму або калюжу, і мозок дає збій, приймаючи це за справжній феномен. Або ось іще добре відомий приклад з таким малюнком:

Як відомо, на цьому зображенні абсолютно немає червоного кольору, але мозок його додає самостійно. Ось і подібні теорії теж ґрунтуються на такому принципі. Ми докладно зупинилися на цьому моменті лише для того, щоб показати грань, за яку маніпулятору ніяк не можна заходити. Він повинен зупинитись у певній точці, щоб далі об’єкт маніпуляції домальовував усе власними силами. Якщо ж зайти далі і дати повнішу картину, ефект втратиться.

(Далі буде)