Як ми пам’ятаємо, цар сказав Сі про те, що планує продовжувати своє життя шляхом циклічних трансплантацій органів. А як відомо, органи на деревах не ростуть. І якщо зараз на ринку донорських органів стоять черги, а самі органи коштують величезних грошей, то тут усе буде безкоштовно. Тож такі ігри можуть виявитися вельми вигідними. Адже все можна отримати відносно безкоштовно, і головне – ніхто навіть не знатиме про те, куди і що поділося.
Але турбота буде і прямою. Причому розмови про це йдуть давно, а зараз уже йдеться про те, що один із регіонів курника приступає до його практичної реалізації. Йдеться про картки, або як їх поетично охрестили, «продуктові сертифікати». Слово «сертифікат» у публіки викликає позитивні асоціації, а тому ним замінили тривожне і з явною негативною конотацією слово «картка». І ось про це сьогодні з посиланням на слова чиновника з московського обласного уряду розповідають таке:
«Ми хочемо запровадити продуктові сертифікати, по суті, це будуть картки на продукти для тих, хто їх не може купити. З уряду передали прогноз про те, що наступного року продукти можуть подорожчати на 30–35%, а деякі товари – на 50 і більше відсотків. У такій ситуації без карток не обійтися… Це вирішить низку проблем. А ще всі побачать, що картки на продукти – це не так страшно, як це може здатися. І ми знайдемо спосіб вирішити проблему з дорогими продуктами по всій росії. А їхнє подорожчання неминуче».
Діяч сподівається на те, що в московській області цей проєкт буде запущено в першу чергу, і це наводить на роздуми про те, що якщо у столичному регіоні питання вже стоїть у такій площині, то що ж тоді говорити про Глухі Грєбєні, наприклад? Тут усе якось не дуже відповідає величі, за яку так бореться фюрер, і взагалі суперечить твердженням самого прутіна, Лаврова, Пєскова та інших про те, що від санкцій гірше тільки Заходу, а їм це як божа роса. Так і кажуть: «Нам запроваджують санкції, а ми – міцнішаємо». Ну що ж, картки на їжу – це хороший індикатор правильності таких заяв.
З іншого боку, публіці акуратно пояснюють, що «сертифікати» видаватимуть для того, щоб можна було на халяву отоварюватися продуктами харчування. Але всі ж пам’ятають про те, що дарованому коневі в зуби не заглядають, а отже, в торгівлі дуже швидко зрозуміють, як усе правильно влаштувати, щоб за картками збувати явний відстій. Я це чудово пам’ятаю ще з совкових часів і ще про ті картки. Ті, хто «отоварювали» картки, вже не дивилися на якість або номенклатуру товару. Написано «сигарети» – значить, нема чого викаблучуватися і ставити питання про те, які саме. Те ж саме і щодо інших товарів: взяв, що є, і будь задоволений.
І якщо ми вже почали цю повість із церковної теми, то цією темою її й закінчимо. Картки припадуть до смаку тим, хто пам’ятає або думає, що пам’ятає, смак тієї самої ковбаси по 2.20 і особливо – смачного пломбіру. Ось коротка притча з цього приводу:
І ось якщо зупинитися на цьому місці та озирнутися на 25 років назад, коли прутін тільки розпочав виконання владних повноважень, неминуче виникає побажання у стилі «Відчуй різницю». Що він тоді тільки не ніс – і підкорення Марса, і «обженемо і переженемо всіх», а тепер – ковбаса за картками. З іншого боку, публіці подобається ця «движуха», тож усе правильно. Нехай будуть картки.
“Десятина для иноверцев” назьівается “джизья”.
Идея – далеко не революционная. Купцьі в российской империи бьіли преимущественно староверами именно потому, что со староверов сдирали джизью. И приходилось либо оставлять веру, либо уходить в сибирские леса, либо идти на риск – подаваться в коммерцию. Примерно та же ситуация, почему европейские евреи становились банкирами.
Похоже тут у Вас – ветер дует потому, что деревья качаются.
Цигарки… Тоді палив. І запам’тав ось що.
Всі називали ті цигарки “Носки хошимина”.
Навіть це не змусило тоді перестати палити.
А пам’ятаєте сигарети “Зоряні” з паперовими фільтром? Одна затяжка і ти склеюєш ласти як кінь від “каплі нікотину”.
Приходит в сельпо моряк: “Наших!” – дает ему продавщица “беломор”
Приходит в сельпо пограничник: “Наших!” – дает ему продавщица “дружок”.
Приходит в сельпо космонавт: “Наших!” – дает ему продавщица “союз-аполлон”.
Приходит в сельпо программист: “Наших!” – “???” – “А тьі, блин, думала, что Ява – осторов такой?!”
А ще і мотоцикл
> Діяч сподівається на те, що в московській області цей проєкт буде запущено в першу чергу, і це наводить на роздуми про те, що якщо у столичному регіоні питання вже стоїть у такій площині, то що ж тоді говорити про Глухі Грєбєні, наприклад?
У Глухіх Грєбєнях не буде на що видавати картки. Згадають своє минуле, яке був описав ще Геродот.
В глухих гребенях люди снова будут жить со своих грядок. Собственно, в моем детстве, в 90е, мьі в ближнем подмосковье по большому счету жили с грядок – когда еще родители работали в космическом НИИ. А от’ехать за МКАД – и начинался 19 век с натуральньім хозяйсвом.
А ми маємо можливість проїхати на залізниці до 3000 км. До Берлину вистачить?
Ініціатива з халявною залізницею спізнилася на понад 30 років. Її треба було запропонувати щойно після відновлення незалежності, й лише в один бік, і лише в напрямку кацапії. Тоді всі, хто лишився, були би зараз набагато ближче хоч би й до того же Берліна.
5 листопада – Всесвітній день клоуна! Привітайте Вову Квартального з шоблой із професійним святом.
Будем надеяться, что проблемы с едой в паРаше будут носить кратковременный характер…
А вот проблемы БЕЗ еды – будут постоянными, всерьез и надолго! Главное – никаких “ножек Буша” и даже “крылышек Си” им не давать! Но они же андрофаги – значит, справятся… Пусть друг-дружку жрут! К тому же, пиищевые отходы андрофагов помогут им решить топливную проблему:
Ученые превращают пищевые отходы в авиационное топливо https://www.newsru.co.il/science_hitech/1nov2025/food_waste_jet_fuel_am.html
Так что дай им бог проблемы БЕЗ еды!
Вченим потрібно розробляти не методи переробки харчових відходів у авіаційне паливо, а людських і тваринних відходів (лайна та сечі) на харчі за сертифікатом. Такі роботи мабуть таки ведуться через те, що без цього далекі мандри в космос не обійдуться.
Щодо пересадки органів мені здається ви трохи не зовсім вловили суть питання.
Тут головне питання – сумісність, тобто найкраще підійде орган від близьких родичей. Китай іде по переду планети всій стосовно клонів!
Тотальної копії!
А це ідеальний донор.
Ось про що річ, плодити копії себе і використовувати на органи.
Така ось копрофагія.
В совковий торгівлі ще була опція “в нагрУзку”, яка дозволяла здИхатись залежалих неліквідів. Як правило, це була бакалія та солодощі зі скороминущим терміном зберігання…
можна було на халяву отоварюватися продуктами харчування – не факт. У 80-ті роки занесло мене служити в уже всім відомий капустін яр. Там були картки. Вони ДАВАЛИ ПРАВО КУПИТИ вказану кількість товару при його наявності… Але часто того ж м’яса, масла, цукру просто не було в продажу. І карточка отоварити не було можливості. Вони пропадали.