Автор перекладу: Світлана
Із надр путінської федерації надійшли повідомлення про те, що нафтоперекачувальна станція в Краснодарському краї вже директивно згадується тільки в минулому часі і лише в плані витрати різних матеріалів на її гасіння і майбутнє прибирання території. Але щось подібне там розповідають і про авіабазу «Енгельс». Зрозуміло, що жодних офіційних чи навіть напівофіційних відомостей звідти не буде, але місцеві жителі вже в легкій паніці від наслідків атаки. Вони вже не роздумують про те, наскільки всі цілі було збито чи наскільки черговими були засоби ППО.
Їх цікавить, чи стане місцевість навколо бази другим Чорнобилем, чи ні. При цьому вони чудово розуміють, що шансів дізнатися щось більш-менш певне від своєї влади, а тим більше – від своїх військових немає жодних, і тому самі додумують усе те, що від них приховують. Таких припущень у Мережі вже безліч, але найбільша лайт-версія все одно виглядає тривожно. А три роки і один місяць тому вони радісно плескали в долоні, дивлячись телевізор, який показував їм, як їхня «непереможна і легендарна» рухається на Київ. А тепер – усе по-іншому. Вони думали, що живуть у самій захищеній місцевості країни, адже база стратегічної авіації – це не фабрика з виготовлення гармошок, а тепер і бази загалом немає, і розчарування стільки, що хоч плач.
Ми свідомо не описуємо хід бойових дій на тій ділянці фронту, де ЗСУ злегка зайшли в Бєлгородську область для облаштування буферної зони, зате пишемо про реакцію лаптів на ці події. Зокрема, вчора стало відомо про евакуацію населення Краснояружського району Бєлгородської області і про те, що щойно звідти вийшли цивільні, замість них зайшли мародери. Як відомо, російська армія і мародери – це одне й те саме, і тому в цьому немає нічого нового чи дивного. А ось нове пішло сьогодні вранці.
Усім добре відомо про те, що армія найманців прутіна розглядає війну як унікальну можливість заробити грошей, яких іншими способами навіть побачити не вдасться. Як кажуть, нічого особистого, тільки бізнес. І от мародерка легко вписується в цю парадигму. Вона являє собою своєрідні преміальні до тих виплат, які здійснюються офіційно. Але є й оригінальніші способи заробітку на цій темі. Так, багато панянок там опанували роль чорних вдів і конвеєрно виходять заміж за тих, хто гарантовано потрапить до м’ясбатів та штурмових рот.
Профіт тут простий. Щойно тулуб вирушає на фронт, мадам готується отримати компенсацію за його смерть. Просто все треба правильно оформити й передбачити. Щойно приходить підтвердження про те, що клієнт дозрів, вона отримує свій виграш і, не гаючи часу, відразу виходить заміж за наступного щасливчика. Але все чудово, коли тулуб справді закінчує харчовий ланцюжок за місяць-два, а коли він прилаштувався якимось вигідним чином і його перебування на фронті затяглося, то вся схема «провисає». І, як виявилось, на таку проблему є ефективний засіб її вирішення.
Цей невеликий картель у складі двох чорних вдів та одного військового взяли питання утилізації тулубів «визволителів» у свої руки, і процес пішов у потрібному темпі. Чорні вдови посилають своїх чоловіків у потрібний підрозділ, а там на них уже чекає відповідальний товариш, який і оформлював їх вантажем 200, ну, а виручку від утилізації вони ділили між собою обумовленим способом. Краса і простота схеми вражають, і головне – нічого особистого, лише бізнес.
Але це не все. Так, одразу кілька поки не надто надійних джерел повідомили про те, що командувач військ групи військ «Північ» і одночасно – командувач Ленінградського військового округу генерал Лапін, улюбленець публіки та умовний кандидат на заміщення чи то Гєрасимова, чи то Бєлоусова, потрапив під вогонь ЗСУ і зник безвісти або навіть загинув. Ми зібрали кілька повідомлень цього плану і спробували відновити перебіг подій за даними з відкритих джерел.
Швидше за все, командний пункт Лапіна або те місце, де він перебував, зазнало ракетно-артилерійського удару, але він вижив. Втім, стан генерала був не дуже, і він мало не замерз, але порятунок прийшов з несподіваного боку. Ось як це описують їхні пабліки.
Тут ми не будемо уточнювати, що саме малося на увазі під словом «півень», але очевидно, що якийсь час він допоміг генералу вижити, проте врятувати його все ж не вдалося. Знову ж таки, спираючись на дані їхніх відкритих джерел, Іосіф Кобзон сказав генералу Лапіну: «Ми дамо вам парабелум», у сенсі «Арфы нет, возьмите бубен».
