Автор перекладу: Світлана
МСЬЄ НАРИШКІН
На расеї є фрукт особливого режиму, а саме директор служби зовнішньої розвідки Сергєй Наришкін. На відміну від інших пацієнтів, він виринає не дуже часто, але завжди несе добірну дурницю. І якщо такі товариші, як «Прєвєд Мєдвєд» чи пресалкаше МЗС Маша явно змішують алкоголь з аргентинським борошном, то цей пацієнт вживає щось дивовижне, бо він і виринає рідше, і промови його більш серйозні. Причому він здатний видати щось таке, що напевно ставить у глухий кут навіть мешканців кремля.
Особисто мені подобається епізод з його участю, який, імовірно, всі вже забули, а може, хтось і зовсім пройшов повз нього, не звернувши ніякої уваги. Проте він був дуже вражаючим. Сам інцидент стався десять років тому, а суть його зводилася до того, що літак, у якому в Женеву летів пацієнт, перебував у районі швейцарсько-французького кордону (тоді їм ще дозволяли літати в небі Європи), і тут поряд із бортом зловмисно опинився військовий літак, і ще б нічого, якби це був бомбардувальник чи транспортний аероплан, а це натурально був винищувач. Ось як це описувала ворожа преса по-гарячому:
«На висоті 3 700 метрів над швейцарським кордоном до борту російської делегації наблизився винищувач ВПС Франції, здійснивши небезпечне маневрування попри те, що політ російської делегації здійснювався заздалегідь узгодженим міжнародним повітряним коридором».
У цьому випадку неважливо, навіщо борт Наришкіна тинявся тими коридорами, але важливо інше: досвідчений погляд зовнішнього розвідника зразу ідентифікував літак як винищувач ВПС Франції. Мабуть, у нього була персональна підзорна труба, і через неї Наришкін, або, як його називають зовнішні розвідники, – Мормишкін, на власні очі роздивився круасан і жаб’ячі лапки в кабіні пілота. І тут зроблю невеликий відступ зовсім не на цю тему.
Круасани, які готують у буланжері, просто на місці, справді мають свій специфічний смак і відрізняються від того, що продають у нас чи в якійсь іншій країні. У чому там справа – невідомо, але щось невловиме таки є. Щоправда, з мене дегустатор будь-якої їжі – так собі, але все-таки маю таке враження. Щодо жаб’ячих лапок, то тут можу сказати, що вся справа в соусі, який з ними подають.
Якби не їхня форма, то, напевно, їх було б неможливо відрізнити від м’яса птиці. Інша справа, що порція лапок жаб коштуватиме набагато дорожче, ніж аналогічна за масою порція курки, наприклад. Тож особливої, саме гастрономічної вишуканості тут немає, на відміну від ескарго або тих самих устриць, але повернімося до нашого пацієнта. Як він уже визначив, що це саме французький літак, – невідомо, але висловлена вище версія виглядає найвірогіднішою і, зрештою, французам висловили «фе»:
«Послу було висловлено глибоку стурбованість російської сторони у зв’язку з тим, що сталося. Було наголошено, що подібні дії Парижа підривають можливість використання Франції як місця проведення багатосторонніх зустрічей та переговорів».
Щоправда, трохи згодом з’ясувалося, що розвідник трохи наплутав, бо аероплан виявився не тільки не тієї марки, а й не тієї країни. Замість французького «Рафаля» в небі був F-18 ВПС Швейцарії. Тобто винищувач перебував у власному повітряному просторі і з огляду на нейтралітет Швейцарії просто не міг робити «небезпечних зближень» чи чогось такого. Але скандал уже гримнув, і назад його відмотувати довелося зі скрипом.
З іншого боку, аеродромним службам Женеви треба було якось пояснити, від чого вони відмивають салон аероплана і чому все це сталося. При цьому було порушено режим конспірації, і лише хороші преміальні запобігли можливості витоку фотографій салону та коментарів прибиральників для преси. Можна тільки уявити, які заголовки мали б статті, що описували інцидент із «французьким винищувачем». І ось саме цей пацієнт знову виринув з подібними звинуваченнями, як водиться – на адресу підлого Заходу.
Судячи з усього, препарати, які застосовує розвідник, трошки не ті, що вживав полковник Штірліц, він же штандартенфюрер Ісаєв, а потім сидів перед каміном, дивився в нього скляними очима і з вимазаною чорним пикою. Цей цілком може розмовляти, а не тільки мукати, як мукав Штірліц. Але тільки ця речовина діє так, як це було у відомого персонажа на кличку «Доцент»: тут пам’ятаю, а тут – не пам’ятаю. А пам’ятає мсьє Наришкін дуже старі наративи і тому пропонує пресі саме їх:
«Сьогоднішні геополітичні суперники, опоненти Росії досі так само роздратовані величезністю нашої країни, її величчю, її людськими та природними багатствами. Так само виношують мрії і навіть плани про зміну державної влади, державного керівництва».
Загалом якщо стосовно природних ресурсів з товаришем якось можна погодитися, то щодо територій він явно перегнув палицю. Адже 65% території федерації перебувають у зоні вічної мерзлоти і непридатні для нормального життя. Щодо населення, то про нього Наришкіну краще б не згадувати. Зрозуміло, що слово «якість» до населення застосовувати не прийнято, але якщо все-таки спробувати це зробити, то ця сама якість виявиться на найнижчій позначці.
Що ж до «величі», то тут міркувати нема про що, бо треба знати напевно, що саме пацієнт вживає. Від цього залежатиме вигляд цієї самої величі. Адже у алкоголіка вона – одна, у растамана – інша, а у морфініста взагалі – третя. Тож це його твердження слід винести за дужки, щоб воно не змішувало карти. Хоча виносити слід тільки твердження, але не тару, в якій знаходиться недешевий алкоголь, наприклад. Але на цьому пацієнт не зупинився і продовжив свій трагічний монолог, наголошуючи вже на ворогах «унутрішнього згорання»:
«Ми добре знаємо, що є дрібні групи так званих міських божевільних навіть… у нас. Слава богу, більшість їх звільнила територію Російської Федерації від своєї присутності. Але планують за фінансової підтримки Заходу розчленувати росію на кілька частин. Словом, усе
Щоправда, Наришкін знову-таки дав картину аж надто широкими мазками, як тоді в літаку, на якому він прилетів до Женеви. Наприклад, чи включаються до списків тих, хто «звільнив росію», донька Пєскова, наприклад, чи Лаврова? А вони ж звільнили її дуже недобре. Перша – живе в тій самій Франції, яка своїм виглядом змусила Наришкіна так розписати нутрощі літака, а друга – навіть страшно сказати, живе у Нью-Йорку. Ба більше, рідний син Наришкіна за програмою «Золота віза» має посвідку на проживання, а можливо, вже й паспорт Угорщини.
Але тут усе зрозуміло. Треба було виголосити сувору промову, і він її виголосив, а деталі вже нікому не цікаві. Хоча б цього разу все обійшлося без зайвих емоцій. Але це до того моменту, доки замість винищувача до нього не постукає добрий дрон. З іншого боку, точнісінько в таких самих умовах інші представники їхніх «еліт» не обмежують себе у виразах і виголошують набагато цікавіші промови.
ЛЮБИТЕЛЬ КАЧОК – ДІМОН
Як відомо, Дімон дуже поважає міцний алкоголь і споживає його в неймовірних кількостях. Як кажуть токсикологи, етиловий спирт виробляється організмом людини майже постійно, і тому для організму він не є чимось зовсім чужим. Але для внутрішніх процесів потрібен самий мізер цієї речовини, проте в принципі організм здатний самостійно утилізувати близько 20 грамів етилового спирту за добу. Як усі ми знаємо з власного досвіду, організм здатний переробити й більшу кількість спирту, але все, що буде вище вказаної межі, він компенсуватиме за рахунок інших процесів та органів.
У результаті герої, які можуть випити багато і начебто без якихось помітних змін стану, можуть привітати себе з тим, що вони вже зрушили баланс і організм посилено виснажує якусь систему з тим, щоб компенсувати удар по ньому спиртом. Ця підлаштування відбувається індивідуально, але завжди – зі шкодою. І чим більше пацієнт може вжити, тим більша загальна шкода. Теорія ця не моя, а підслухана в розмові профільних фахівців, коли в роботі довелося стикнутися з теоретичною частиною цієї проблеми. Так от, у багатьох надлишок вживання спирту діє на мозок, і схоже на те, що саме такий випадок – Медведєв.
Те, що він несе під запис, – клініка в чистому вигляді, і можна тільки уявити, що він видає без мікрофона. Думаю, що «Абирвалг» буде надто складною конструкцією для любителя качок. А те, що він любить цих птахів, ні для кого не таємниця. Кажуть, що він навіть спить із ними. Ну, і з чуток, він висловлював своє «фе» особисто прутіну з приводу його розповіді про те, що під час візиту до Пекіна йому так сподобалася качка по-пекінськи, що він попросив добавки.
Словом, буквально днями, раптово вийшовши із запою, мабуть, якимось насильницьким чином, він дізнався, що в Києві з візитом були перші особи провідних європейських держав. Зрозуміло, що у любителя погрожувати ядеркою нерви не витримали, і він видав на публіку таке:
«Припускалося, що Макрон, Мерц, Стармер і Туск прибудуть до Києва, щоб говорити про мир. Але натомість вони сиплють погрозами на адресу Росії: або перемир’я, щоб дати перепочинок бандерівським ордам, або нові санкції. Ви думаєте, що це розумно, га? Засуньте ці мирні плани собі в пангендерні дупи!»
І тут виявилося, що підміна прутіна на посту президента не минула для нього безслідно. Як відомо, фюрер теж любитель поміркувати про попки, але тут Медведєв його переплюнув. Що він мав на увазі, використовуючи такий термін, сказати важко, бо тут злилися разом і наглухо перекрутилися два сюжети – спілкування з прутіним та спілкування з качками. Тож еліта пустилася берега і рвонула не те щоб через парадні двері, а що називається, – через задній прохід. Але тут уже нічого не вдієш. Принаймні, за Медведєвим літак не довелося відмивати… Хоча – не факт.