Автор перекладу: Світлана
Нещодавно довелося побувати в багатоповерховому будинку, який багато бачив на своєму віку, і в тому під’їзді, який був мені потрібен, побачив метушню, присвячену ремонту ліфтів. Там їх було два: один – явно новий, а другий, як кажуть, – у процесі. Там щось свердлять, бурять, подають у ліфтову шахту якісь деталі, і вигляд цих робіт викликав ясні та явні асоціації, які просто не можу не викласти на суд колег. Причому ці асоціації прямо вказують на вихід із тієї дикості, яка відбувається не лише в Україні, а й у світі.
Але почну навіть не з ліфтів, а з автомобілів та смартфонів. Практично щодня спостерігаю ту саму картину. У дворі великого будинку стоїть явно дорога машина з яскравим забарвленням та агресивним спортивним виглядом. Як водиться, у таких машин дуже невеликий кліренс, що дає автомобілю аеродинамічну стійкість на великих швидкостях плюс-мінус 200 км/год. І тут залишимо за бортом запитання, де ж власник цього авто має намір так пілотувати свій болід, а просто звернемо увагу на те, що на виїзді з цього двору є ланцюжок вибоїн в асфальті і вказаний вище автомобіль повинен обходити їх повзком, інакше не залишиться ні кліренсу, ні коліс.
Наступний момент – смартфони. Зрозуміло, що зараз без них уже ніяк, але в лінійці одного виробника ціна базової моделі і «прошки» може відрізнятись удвічі. І якщо ви давно використовуєте смартфон одного виробника, будь-якого, то ви легко дізнаєтеся, що це за девайс у руках людини, що проходить повз, у сенсі це початкова модель чи максимальна. І ось я виявляю, що більшість людей впихають купу грошей саме в «прошки», при цьому не використовуючи, а часто і не знаючи того, за що вони заплатили подвійний прайс. Простіше кажучи, переважна більшість людей, які спалили гроші на топові моделі, не використовують функцій, заради яких варто було б витрачати більше грошей.
Ось ці всі розповіді про камери, які можуть зробити так приємно, що ти будеш щасливий, розбиваються об одне просте запитання, яке поставлю будь-кому, хто це читає: «Як часто ви заходите в галерею, щоб просто подивитися, що ж ви там назнімали?» Просто скажіть не роздумуючи, коли ви це робили востаннє? І, відповідно, наскільки особисто вам важливо, скільки там мегапікселів чогось такого? Якість фото вже давно вийшла на такий рівень, що навіть бюджетні телефони роблять знімки, що задовольняють якістю майже всіх. Тож за що переплачуються гроші? По суті – за функціонал, який абсолютно не використовується і може стати у пригоді лише тим, хто знає, як на знімках заробити грошей. У цьому випадку префікс «про», тобто «професійний», має вагу.
Якщо ж не потрібно артикулювати крутість і високе соціальне становище, демонструючи Айфон Про останньої моделі в маршрутці № 416, то при купівлі девайса постає питання співвідношення ціни і якості або ціни і функціональності. Простіше кажучи, виріб повинен надавати особисто вам максимум можливостей і мінімум головного болю за якомога притомніший прайс. І це я не згущую барви і не пересолюю тему. Просто у нас все це якось через Ж виглядає, у сенсі через жовтий колір. Якщо когось зараз занесе до Парижа, він з подивом виявить, що в руках людей немає такої великої кількості айфонів і тим більше – найдорожчих.
Це якщо ви не перебуваєте в місцях, де вирує екскурсійно-туристичне життя. Щойно ви опинитеся трохи далі від епіцентру цього життя – точно не побачите. А крім того, ви там не побачите такої кількості мерсів, бех, ауді та іншого. Воно, звісно, є, але маса народу їздить на маленьких машинах, які й зманеврувати дадуть, і запаркувати їх простіше. Ну, а якщо врахувати, як виглядає «паркування по-паризьки», то наші власники дорогих тачок отримали б інфаркт. І безліч людей їздить на скутерах і зовсім бюджетних варіантах транспорту. Якщо ж ви опинитеся десь за сотню кілометрів від Парижа, то це видовище стане ще очевиднішим.
Така передмова була необхідна для того, щоб показати деякі очевидні речі, які у нас не завжди спрацьовують або спрацьовують через той самий жовтий колір. А тепер перейдемо до основної теми.
Отже, будь-який уряд чи кандидатів у владу теж можна оцінювати за принципом співвідношення ціни та якості. Ось просто зараз можна подивитися на те, які зарплати і пільги під час війни викрутила собі наша влада. Розрив між простими людьми і тими, хто занурив п’ятак у годівницю влади, не просто величезний, а й продовжує рости як на дріжджах. І ось виникає запитання: чи відпрацьовує влада ці самі ніштяки, якими вона себе обсипає?
Мені важко знайти хоч одну людину поза владою, яка б сказала про те, що вона коштує тих грошей, які просто щодня поглинає. За такі гроші можна було б найняти справді освічених, професійних і працездатних людей, а не те, що ми маємо. Але ж це не тільки у нас. Достатньо подивитися на те, яку дикість тепер мають американці замість влади. І таких прикладів можна наводити багато, просто до нескінченності. І ось при погляді на це бажано знайти корінь проблеми, щоб хоч якось якщо не змінити ситуацію, то хоча б зрозуміти, чому вона так розгорнулася.
І тут якраз і спрацювала асоціація з ліфтом. Річ у тім, що в суспільстві, яке є демократичним або прагне до такого, рисунок влади формується за рахунок людей, які здобувають свої пости шляхом виборів. Саме вони потім формують усю ту владу, яка або працює, або не працює на благо суспільства. Але саме суспільство несе головну відповідальність за те, кого воно підняло на вершину влади. І лихо, коли на цій вершині опиняються дурні.
Під дурнями я маю на увазі людей неосвічених, які колись купили свої липові дипломи або навіть не напружували себе такою купівлею, але піднялися нагору. Фокус у тому, що дурень ніколи не усвідомлює себе дурнем, навпаки, він вважає себе талантом або навіть генієм. Додік взагалі не соромиться називати себе подібним чином, але це – половина біди. Далі – визначаються налаштування соціальних ліфтів, які піднімають людей, що формують уже не верхівку, а тіло влади. А як відомо, дурень дурня бачить здалеку.
І ось уже соціальний ліфт піднімає нагору не просто дурнів, а клінічних ідіотів, а все тому, що розумні люди в такі ліфти не заходять, та їх туди й не пустять. А далі відбувається найнеприємніше. Розумні, освічені і працездатні люди, які відторгаються владою дурнів, усе одно шукають шляхи реалізації своїх здібностей і талантів, а в результаті знаходять двері інших ліфтів, тільки на них намальовано прапори та герби інших країн. Кожен може озирнутися довкола й побачити, скільки знайомих поїхало ще до широкомасштабки просто тому, що тут вони не могли реалізуватися, а десь вони вже мають високі посади, наукові ступені, шану та повагу, яких тут вони ніколи не здобули б, хоч би не прикидаючись дурнем.
У результаті дурні при владі запускають негативний відбір саме так, через механізм соціальних ліфтів. Голосування за дурнів відкидає країну як мінімум на той строк, на який їх обрали, але за цей час країна втратить значну кількість людей, які б могли принести користь і славу країні, а отже, відкине ще далі. І тут я не називатиму імен конкретних дурнів при владі, бо всі їх і так знають, а просто нагадаю момент, який багато хто не хотів би згадувати. Попри те що з усіх президентів України П’ятий був найрозумнішим і найпрофесійнішим, але значення соціальних ліфтів він так і не зрозумів, інакше в його оточенні не було б стільки погані.
Ну, а висновок із цього такий. Не голосуйте за дурнів або тих, хто не показав наявності розуму. Так, розумний обранець чи обранці теж можуть виявитися поганню, бувало й таке, але тут є шанс. Після обрання дурня шанс буде втрачено. Дурень будуватиме авторитарщину, піднімаючи відданих і захоплених дурнів. А особливістю кожної серйозної системи є можливість виявлення помилок, їх аналіз і, як наслідок – виправлення. Дурням це не потрібно апріорі, бо вони впевнені у своїй правоті та непогрішності. На те вони й дурні.