Автор перекладу: Світлана
У вихідні сталося дещо незвичайне, і президент Трумп відірвався не тільки від Гренландії, а й від найважливішої справи його президентства – гри в гольф на полях його клубу в Мар-а-Лаго. З ним таке трапляється не дуже часто, але все-таки буває, коли він намагається розмірковувати про історію, економіку та інші речі, в яких нічого не тямить. Хтось може заперечити, мовляв, історія бізнесмену ні до чого, а тому його роздуми про те, як Рюрик йому обіцяв Гренландію, Канаду, Мексику і Панамський канал, можна прихильно пропустити повз вуха, і буде правий. Справді, якщо пацієнт показує нестерпні результати в бізнесі, а саме шість банкрутств, судове визнання шахраєм та ухилянтом від податків, то про Рюрика можна й не згадувати.
Але цього разу причина його відволікання від процесу забивання куль у лузу була зовсім іншою. Скажімо так, навіть особи, далекі від образотворчого мистецтва, хоч раз та й спостерігали суперечки про усмішку Джоконди, вона ж Мона Ліза, вона її Елла Кацнельбоген, вона ж Людмила Огуренкова, вона ж Ізольда Меньшова, вона Валентіна Поніят… Втім, ці суперечки завжди закінчувалися тим, що жоден зі сперечальників не бачив цю картину живцем і тому залишався при своїй думці. Особисто я, побачивши цю картину в Луврі вперше, був просто вражений її маленькими розмірами, а всього того, про що розповідали знавці, розгледіти не зміг, мабуть через свої невеликі знання в цій частині. Набагато цікавішими здавалися інші картини Лувру, але про це якось іншим разом.
Так ось, мсьє Трумпа вибив із його вкрай завантаженого ритму один портрет, але не Джоконди, а його самого. Виставлено цей шедевр в одному з коридорів конгресу штату Колорадо, і він являє собою те, що винесено на заголовне фото, а саме картину олією. Ось на неї і обрушився найкращий президент усіх часів. Він заявив, що в картині «до фига масла», а сам його образ не відображає його імперської величі. І справді, чуб зображено без потрібного пієтету, і він не передає його пружності і неначе прагнення до незвіданих висот.
Знову-таки, гуталін, зображений на обличчі моделі, не відповідає його улюбленій тональності, та й узагалі, на його погляд, художниця розгубила свій талант і писала картину абияк, на відв’яжися. Нічим іншим він не може пояснити, чому художниця схалтурила і не намалювала його рук, які дуже міцно обхопили ключку для гольфу, та білого коня рідкісної масті, на якому зазвичай сидять постаті його калібру. Плюс до того, десь за кадром залишився президентський стіл, а без нього розкрити образ Донні просто неможливо.
Важко сказати, як після цього вчинить конгрес штату Колорадо, і найпростішим рішенням виглядає ліквідація портрета зі стіни, але, з іншого боку, після такого широкого розголосу такий жест можуть неправильно зрозуміти, і тому є інший варіант. Через те що під портретом напевно є ще метрів півтора простору, туди можна домалювати всі необхідні атрибути влади, в тому числі Муска, який тримає за вуздечку білого коня. Шкода, що не зберігся видатний художник Остап Ібрагімович Бендер, автор шедевру «Сіяч», який, безумовно, міг би зобразити відсутній фрагмент портрета, але, напевно, є й інші діячі мистецтв, які могли б виступити в цьому жанрі.
І це все можна розглядати як жарт гумору, якби не одне «але». У США Трумпа давно визнали видатним діячем мистецтв, і на знаменитому бульварі в Голлівуді давно красувалася його зірка на доріжці.
Тут зображено її вигляд станом на зараз. Там, де ямка. Тому, на відміну від мене, Трумп цілком може розмірковувати як про Джоконду, так і про власний портрет, і тут головне – не заважати дідові, і, звичайно ж, треба стежити за тим, щоб дідуганчик не пропускав свої таблетки. Мало що його ще відірве від гольфу.