Автор перекладу: Світлана
Противник із тривогою і вочевидь без наявності методичок намагається якось пояснити, що насправді відбувається в Бєлгородській області. Зараз прутіну зовсім не хотілося б мати проблеми такого порядку, бо він обіцяв другу Донні сильну позицію на переговорах. А ці самі переговори на Заході вже називають найгіршими словами через відверто промосковську та абсолютно ганебну позицію США. Тут ми не станемо наводити цитат щодо того, як їх там уже охрестили, а просто наведемо малюнок, додати до якого просто нічого.
Тому для прутіна зараз важливо мати образ якщо не божевільного Івана, який на четвертому році гарячої фази війни вже виглядає не комільфо, але хоча б вид хвацький і придуркуватий, а тому інформацію про те, що насправді відбувається в Бєлгородській області, не просто глушать, а навіть не доносять до самого прутіна. Проте про евакуацію населення Краснояружського району вже доводиться говорити як є, і тому публіка має запитання про те, що якщо все відбили і відкинули, то навіщо евакуація? Виходить не надто логічно.
А тим часом на тему евакуації одразу накотилася тема мародерства. Схоже на те, що там усе відбувається ще масштабніше, ніж було в Курській області. Справді, визволителі чують численні розмови про можливу зупинку бойових дій, і тому це може виявитися чи не останнім моментом в осяжній перспективі, коли можна ось так легко прибарахлитися. Адже любов населення глибинки до пральних машинок і трофейних унітазів ніхто не скасовував, і тому тут немає нічого дивного, але тут є інший нюанс.
Розмови про те, що російські війська мародерять власні населені пункти в Курській області, почали з’являтися на другий або навіть третій тиждень після того, як ЗСУ вибили противника з прикордонних районів. А тут про мародерку почали говорити ледь не наступного дня після початку подій. Це свідчить про те, що розмах цього скрєпного явища виявився значно ширшим, ніж раніше. Зрозуміло, що їхня преса зрізатиме гострі кути де тільки можна, проте навіть з кількома стадіями пом’якшення тексти все одно виглядають недобре:
«Російські військові, які вже тиждень відбивають атаки української армії в Бєлгородській області, розграбували кілька десятків приватних будинків у селі Репяховка Краснояружського району, що межує з Україною… У деяких будинках лежать двохсоті [загиблі російські] солдати», — повідомив один із них, не наводячи подробиць і не надавши кадрів убитих військових. Відеозапис одного з мешканців села опублікували 23 березня «Пепел» і «ВЧК-ОГПУ». Автор відео розповів, що будинок, який належить місцевому жителю на прізвище Кравченко, був «повністю закритий», а «наші військові» проникли всередину і, судячи з кадрів, влаштували погром. У будинку розкидано речі, валяються пляшки з-під спиртного, а також видно сліди «обшуку». Така сама ситуація, за словами того, хто знімав, і з його власним будинком. «Це наші військові такі молодці — захищають нас, у чужі будинки лазять», — резюмував він».
Пригадується, у 22-му році лапті любили розмірковувати про те, що вони – богообраний народ і що в них є зайва хромосома. Тоді всі тролили ці заяви, але, може, марно? Кровожерливість, мародерство, брехню та решту набору напевно упаковано десь в одному місці у всієї цієї публіки, і проявляється воно за першої можливості.
Загалом саме події в Бєлгородській області як ніколи раніше відповідають крилатій фразі Фаїни Раневської: «Ж*па є, а слова ж*па – нема». Тобто якщо ви все відбили, відкинули і вибили, то звідки взялися мародери? Так можна добалакатися до того, що визволителі почнуть мародерити сусідні області просто причепом. Чому ні? Але схоже на те, що цар зараз не приймає сумних новин, і йому слід доповідати виключно позитивні новини, у стилі «Все хорошо, все хо-ро-шо». У підсумку преса не може писати про причини такого становища, але пише про наслідки, хай і напускаючи туману.
З такого ж розряду і ранкове повідомлення про чотири знищені ударом Хаймарса вертольоти противника в його оперативному тилу. Адже всім зрозуміло, що Химери працюють у такому режимі, щоб не підставитись під удар противника. Тому вони змушені працювати з глибини власних позицій. Але якщо ракети долетіли до цілі і зменшили вертолітний парк противника відразу на чотири одиниці, то це означає, що ворог влаштував стоянку, виходячи з офіційних жвавих зведень і з упевненістю в тому, що туди не долетить нічого швидкісного, а повільні засоби ураження вони можуть обійти, просто піднявшись у повітря і на швидкості пішовши з небезпечного району.
Але від ракети сильно не побігаєш, і тому це теж вказує на розрив шаблону. В цьому випадку ЗСУ опинилися ближче, ніж вважали вертолітники, а ближче вони могли стати тільки з однієї причини. Крім того, противник із тривогою зазначає, що в цій зоні активно працюють не лише Хаймарси, а й авіація ЗСУ. Принаймні, вона вже може працювати таким чином, що керовані авіабомби долітають все далі в тил противника, буквально руйнуючи його логістику, до чого там явно не були готові. Навіть у яскравих ТГ-каналах противника панує деяка розгубленість, і вони явно не розуміють, як можна описати поточні події так, щоб не накинути собі на холку зайвих проблем. Як результат, виходять такі тексти:
«Щось незрозуміле відбувається в Бєлгородській області. У прикордонній зоні Бєлгородської області противник активізував не лише роботу диверсійних груп, а й атакує із застосуванням бронетехніки і навіть авіації. Про це кажуть джерела в Генштабі. Один із наших співрозмовників висловив упевненість, що повторення прориву ЗСУ в Курській області не буде, проте вказав на неузгодженість дій командування на місцях…»
Упевненість він, звісно ж, висловлює, бо невпевненість там уже має відповідну статтю в Кримінальному кодексі, і тому хоч-не-хоч, а впевненість із тебе має вириватися якщо не фонтаном, то хоча б бризками. Проте ворог відзначає вкрай тривожні моменти, пояснювати які просто не береться:
«Нагору доповідають, що ворога розбито і ситуація під контролем. А потім ми бачимо проблеми. За 30–40 км від кордону тільки за минулий тиждень було підірвано 11 мостів», – каже джерело. Воно відмовилося говорити про наші втрати в техніці, але підтвердило, що вони є і, на жаль, серйозні… Джерело натякає, що для стримування противника в Бєлгородську область потрібно терміново перекинути додаткові війська. І зробити це до того моменту, як ми втратимо ще кілька населених пунктів».
Тобто мости пішли під ніж, і перекидання підкріплень та логістика загалом стають проблемою, а місцевість насправді перетворюється на буферну зону. І потім, що означають балачки про те, що можна втратити ще кілька населених пунктів? Начебто ж вибили і відкинули… Але цар про це не повинен знати. Він і так наповнює валізи своєю мудрістю, не вистачало, щоб він почав їх наповнювати люттю. Тому «Все хорошо, за исключением пустяка…»