У ДАВНІЙ ІСТОРІЇ
Маю сумніви в тому, що російські фінансисти, обізнані в історії цього питання, але напевно, шкірою відчувають, що путін робить щось дуже неправильне і порушує якісь базові принципи, призначивши такі шалені виплати відвертій рванині, яка має гинути не за гроші, а за «ура». І взагалі-то, вони мають рацію. Цар зараз робить речі прямо протилежні тому, що колись робили предки. Просто ще раз нагадаю ту сторінку історії царства московського, яке цар Петро 1 власним указом перейменував у російську імперію.
На рубежі 18-19 сторіччя, росія зубожіла, оскільки не мала ані промисловості, ані якихось природних ресурсів, які б могли принести дохід і поповнення своєї казни, і тому царі вирішили забезпечити себе у давній і добре відомий спосіб, шляхом грабунку сусідів. Отже, наприкінці 18-го сторіччя жертвою грабунку мала стати Туреччина. Але на той час Османська імперія була міцним горішком, до війни з нею довелося готуватися дуже грунтовно, а для цього були потрібні гроші. І от цариця Катерина, маючи європейське коріння, вперше умовила західних кредиторів видати велику позику на війну.
Розрахунок був простим – розбиваємо турецьке військо, захоплюємо багатий Стамбул, грабуємо і отримуємо золото, каміння і решту коштовностей. Частину віддаємо для погашення боргу, решту – залишаємо собі і плюс до того ж – розширення території і омріяний Константинополь – другий Рим, звідки вже можна було обчислювати свою імперскість. Але не так сталося, як гадалося. Ворог виявився набагато сильнішим і гроші закінчилися набагато швидше, аніж вдалося досягти хоч якогось профіту. У підсумку борг так і залишився, а профіту від війни – ніякого. То ж – класична халепа, коли більше в борг не дають, а повертати банально нема чим.
Але тут сталася Французька революція і жах від того, що подібні речі можуть трапитися в інших монархіях, започаткував низку війн країн-монархій, насамперед Австрії і Англії, проти Франції. І тут у росії зʼявився шанс. Розуміючи скруту росії, Англія запропонувала їй виставити соє військо, в оренду. При цьому, такса становила 1,25 мільйони фунтів стерлінгів за кожні 100 тис голів солдатської худоби. На ті часи це була величезна сума, яку в інший спосіб росія не була спроможною отримати, як би вона не намагалася. І от – процес пішов. Цар влаштував непоганий бізнес і за декілька заходів надавав у оренду отакі отари рекрутів.
Решта вже неважлива. Цар отримував профіт у той момент, як передавав у розпорядження союзникам військо, кратне 100 тис штиків. Подальша доля цього воїнства його вже не цікавила. Так було за тих часів. Цар банально поповнював казну у такий спосіб і хоч тих грошей не вистачило, аби розрахуватися по кредитах, але у дуже скрутному становищі, це допомогло хоч якось вирівняти ситуацію. А от путін робить навпаки, замість того, щоб казна заробляла на підчеревці з рушницями, він гатить на них шалену купу грошви і дедалі це становить все більшу загрозу самому існуванню цієї квазі-імперії.
ЕПІЛОГ
На наш погляд, саме це зараз і обумовило конфлікт інтересів. Чуйка банкірів і фінансистів зіштовхнулася із екзальтацією невігласів. Дивлячись на це, навіть важко обрати когось у якості переможців. Найкраще, що тут можна побажати, щоб у них було так, як в їхніх же казках, адже прожили вони вже досить довго і залишилося, щоб померли в один день.