Автор перекладу: Світлана
Оцінювати результати переговорів, які сьогодні відбулися в Києві, ми поки не станемо, бо те, що видається на публіку, і те, що залишається за рамками публічної інформації, може виявитися як ті дві великі різниці, що в Одесі. Просто зараз треба тримати в думці дві змінні, які, безумовно, розігруються в переговорному процесі. Перше й найважливіше: зелений уряд ніколи не вмів і ніколи не зуміє очолювати якісь складні міжнародні процеси. Там просто нікому не те що скласти план складної гри, а навіть усвідомити її правила.
Зрозуміло, що це суто суб’єктивна думка, але вона ґрунтується на тому, що всіх більш або менш розумних чи професійних людей, які приєдналися до цього уряду, Єрмак уже давно прибрав із кола осіб, які формують рішення. Інша частина недурних і по-своєму досвідчених людей змилася звідти задовго до широкомасштабної фази війни, і залишилося тільки те, що може продемонструвати свою відданість та любов до найвеличнішого. До речі, Додік сформував свій уряд точнісінько за таким самим принципом. І якщо когось цікавлять порівняльні категорії якості нашого уряду – дивіться на трампову шоблу, і це буде десь близько.
Плюс до того, ми бачили дикість, яку організували ці діячі у вигляді «форуму миру». Це мені нагадало цирк, влаштований ними на День Незалежності. Результат виявився не просто нульовим, а й повністю негативним, бо свою дурість вдалося показати безлічі людей. До речі, якщо хтось забув, там збиралися запиляти другу серію перформансу, але публіці було «досить і однієї таблетки». Цю тему спустили на гальмах навіть ті діячі від так званої преси, які співали дифірамби цьому фрик-шоу. Зауважимо: жоден із них навіть не спробував запитати «А що сі стало?», в сенсі – чому ж не було продовження такого цінного та важливого заходу?
Загалом зараз гру складають наші європейські партнери, а місцевій публіці просто пояснять роль, яку вона повинна грати в цьому політичному пасьянсі, і не більше. У цьому випадку гра ведеться не тільки щодо прутіна, а й щодо Трумпа. А в такому разі партія має бути продуманою до дрібниць і, боже борони, без перлів дворової самодіяльності, які завжди вилазять боком. Словом, ще раз нагадаємо про те, що принцип «Нічого про Україну без України» вже давно не діє, і іноді складається враження, що воно й на краще, бо професійні команди наших партнерів можуть перекрити невігластво зеленої публіки.
Ну, а другий момент полягає в тому, що сама Європа зараз явно стає на шлях трансформації, каталізатором якої стала війна в Україні. Насправді це вкрай важливий момент, тому що сьогодні Європа залишилася нашим єдиним надійним партнером, адже те, що виконує Додік, усі ми чудово знаємо. Якщо враховувати лише ці дві важливі змінні, то вже вимальовується масштаб гри, в якій Україна опинилася вперше. Власне кажучи, європейські партнери чітко усвідомлюють ту роль, яку наша країна відіграла і продовжує грати у величезному глобальному процесі. Точніше, вони усвідомлюють, що цю роль продовжують грати ЗСУ, і розуміють, що сьогодні жодна європейська армія не здатна на подібні речі, якщо не брати до уваги можливість застосування ядерної зброї.
Це важливий і навіть ключовий момент. Зараз Україна – це єдиний потужний ресурс, який змушує всіх, у тому числі росію та США, зважати на нього. Ну, а те, що зараз говорять для преси, – це суворо узгоджені речі, продумані та прораховані так, щоб весь рисунок не був зрозумілий тим, щодо кого ведеться гра. Це не той випадок, коли є сенс грати з відкритими картами. Тому ми рекомендуємо розсудливість та витримку. Це нам ще знадобиться. Ну, а велика гра – почалася, бо всі чекали Німеччину.