Автор перекладу: Світлана
Просто зараз можна зробити кілька вузликів на згадку, щоб потім було що порівнювати щодо символічного відрізку часу, який проходить кожен новий уряд. Зазвичай таким строком вважаються перші сто днів, але ми не станемо педантично впиратися саме в цей проміжок часу, а дозволимо такий собі лаг часу «плюс-мінус».
ДОДІКЛЕНД
Заради цікавості кожен може подивитися на те, з чого починав свою другу каденцію Додік, і порівняти з тим, як усе це змінилося за цей проміжок часу. Він примудрився перевзутися практично за всіма пунктами порядку денного. Причому в більшості випадків це перевзування було публічним, а інші випадки стали наслідком його дій, з приводу яких ще не зафіксовано факту перевзування, але саме ці дії привели до прямо протилежних наслідків.
Усе перераховувати немає сенсу, і кожен може вибрати якусь одну лінію просто на свій смак. А ми просто наведемо кілька прикладів. Перший із них – його улюблені тарифи. Він їх то запроваджує, то скасовує, а десь заморожує, і врешті-решт ці розвороти в поворотах уже стали зразком повного хаосу, який прямо вказує на те, якої якості сіра речовина під цим чубом. Плюс до того, сам принцип запровадження тарифів був настільки своєрідним, що багато хто досі вважає, що пацієнт перебуває в безперервній фазі лунатизму з усіма наслідками, що з нього витікають.
І справа тут не тільки в тому, що Трумп наклав тарифи на пінгвінів, а в тому, що їх він наклав і на низку країн, які практично нічого в США не постачають, а навпаки – багато купують і тому просто не створювали Вашингтону негативного торговельного балансу. Але зміни у тарифах – це вже класика. Не сумніваюся, що ці сюжети просто одним шматком увійдуть до підручників одразу з двох дисциплін: політології та клінічної психіатрії. Причому в обох випадках це буде яскравий і повчальний приклад для студентів.
Другий приклад має інший напрям – стосунки з Ізраїлем. З перших днів своєї другої каденції Трумп просто витирав ноги об свого попередника за те, що той вів мляву близькосхідну політику і плюс до того, слабко підтримував Ізраїль. І справді, найперше Трумп дав добро на перекидання до Ізраїлю великої кількості різної зброї та боєприпасів, особливо авіаційних. У цей час багато спостерігачів в Ізраїлі просто захлиналися від захоплення, і в перші кілька тижнів правління пацієнта висловлювання типу «Це не те, що кінчена Камала» стали мемами.
Але минуло сто з невеликим днів, і ситуація почала кардинально змінюватися. По суті, Додік упевненим жестом кинув Ізраїль у всіх напрямах. Спочатку стало відомо, що Вашингтон розпочав прямі переговори з ХАМАСом про повернення заручників із подвійним громадянством. Друге – американське. Все почалося бадьоро й під прапором того, що Ізраїль загруз в інерції нескінченного протистояння та розучився вести продуктивні переговори. Але, як виявилося, нічого слушного з цих переговорів не вийшло. Ба більше, під час самих переговорів американські представники раз за разом видавали такі перли, що в Єрусалимі шухляди падали на підлогу.
Потім з’ясувалося, що в такому самому стилі почалися переговори з Іраном. Знову-таки, жодних результатів не видно, крім одного: Ізраїль залишився за бортом переговорів. І от стало відомо, що, виявляється, точнісінько такі переговори велися і з хуситами, і там Додік про все домовився без Ізраїлю і не про Ізраїль. А тепер стало відомо про те, що програмою великого турне Трумпа Близьким Сходом візит до Ізраїлю взагалі не заплановано. Кажуть, що просто зараз Єрусалим докладає безліч зусиль для того, щоб візит цей відбувся хоча б формально, адже в регіоні це може бути сприйнято як сигнал різкого охолодження інтересу Додіка до Ізраїлю.
І це на тлі того, що певний час тому, коли почали з’являтися перші натяки про візит, Ізраїль фігурував як перше місце, яке відвідає Трумп. Тут програється перевзування просто на всіх рівнях, від найсерйознішого до протокольних деталей. Ті самі діячі, які були готові вилизувати Додіка голими руками, тепер пишуть свої Ютуби, в яких розгублено кліпають очками і запитують: «Він що ж, кинув нас?» При погляді на їхні портрети згадується старий анекдот, який тут обов’язково наведу просто для того, щоб дати облизня цим діячам:
«До панночки за відсутності чоловіка регулярно приходить коханець, і через те що квартира однокімнатна, вона під якимось приводом ховала маленького сина під ліжком. І от у якийсь момент чоловік приїхав з відрядження раніше. Коханця довелося ховати під ліжком. А чоловік – два метри на зріст і кулак у нього, як голова залицяльника. І ось він лежить, боячись виказати свою присутність, і раптом чує, як малий шепоче йому на вухо:
– Со, ни дихаїс? А як дихав! Як дихав!»
Словом, їм теж хочеться нагадати: «А як дихали! Як дихали!» Але й про свої справи теж пригадаймо, хоча багато хто це вже геть забув. За часів президентства Порошенка його головним зовнішньополітичним посилом був: «Нічого про Україну без України». Зараз у таке навіть не віриться, але таке було. Так от, Ізраїль тепер відчув дещо схоже на власній шкурі, бо Додік лише за сто днів не тільки перевзувся, а навіть шнурки поміняв повністю.
Але їм засмучуватися не варто, бо на підході є ще одна когорта, яка рватиме собі волосся на різних місцях, якщо, звісно, їх попередньо не захистили за допомогою депіляції. Йдеться про американських мільярдерів. Просто нагадаємо, що демократи не раз і не два підходили до вирішення питання про те, щоб змістити податковий тягар у бік найзаможніших громадян США. Ми не станемо міркувати, наскільки це добре чи погано, тому що тут важливе інше.
Справа в тому, що самі мультимільярдери виступили категорично проти таких новацій і всіляко їм чинили опір, що не дивно. З цієї причини вони фінансово підтримали передвиборчу кампанію Трумпа. Згадаймо хоча б Нейлона Муска, котрий натурально смітив грошима за Додіка. Але це робив не він один. Хай і не так зухвало, але таке робили й інші мільярдери. Тим самим вони хотіли позбутися уряду «ліваків та соціалістів». І між іншим, ліваками демократів називали саме за те, що ті хотіли зробити цей зсув податкового навантаження.
Очевидно, що у своїх передвиборчих виступах Трумп обігрував цю тему несамовито і постійно. А після перемоги його багаті спонсори просто літрами вливали в себе найдорожче шампанське, адже їм все-таки вдалося позбутися цієї загрози. І ось минуло 100+ днів, і в пресу просочилися відомості про те, що вже готовий законопроєкт про… суттєве збільшення податкового навантаження на найзаможніших громадян США.
Наскільки можна зрозуміти, саме це спонукало Білла Гейтса розпочати передачу свого статку до благодійних фондів. Мабуть, він не став чекати на роздачу слонів і залишив заходи з викушування ліктів для того ж Муска чи Безоса. Словом, якщо цей законопроект таки дійде до Конгресу і здобуде там підтримку, то виявиться, що мільярдери проґавили здатність їхнього обранця так швидко і вправно шнурувати черевики.
Ну що ж, на них чекає ще багато сюрпризів. Нейлон у курсі. До речі, якщо хтось його побачить – потицяйте палицею, він ще живий чи ні? Адже ще зовсім недавно він не виводився з усіх видів новин, з усіма п’ятьма своїми димливими точками. А Додік же тільки стартував, і вже в нього стільки чудових метаморфоз сталося. І так – за що не візьмись.
НІМЕЧЧИНА
І ось просто зараз ми спостерігаємо старт каденції уряду Німеччини, який очолює Фрідріх Мерц. Перші кроки нового уряду вселяють надії та оптимізм. Цілком можливо, що в політиці Німеччини вперше за довгі десятиліття проглядатиме круппівська сталь. Рано чи пізно щось подібне мало статися, хоча при погляді на Шредерів та Меркелів повірити в таке було вже складно. Але схоже на те, що ситуація змінилася. Наскільки глибоко і як надовго, судити не беремося, але вже ясно, що все буде по-іншому. Про те, що заявляв канцлер у перші години і пару днів свого правління, ми вже детально писали, але вже з’явилися деякі відомості і про перші кроки, зроблені урядом.
Так, відтепер усі військові постачання, які Німеччина буде здійснювати для ВСУ, буде закрито грифом таємності. І справді, було дивно, коли у відкритих джерелах можна було отримати всю номенклатуру допомоги і спостерігати її в динаміці. Безумовно, це рішення ніяк не вплине на кількість військової допомоги і контрактних постачань, але воно явно свідчить про серйозність підходів до цієї теми. Простіше кажучи, зі сфери публічно демонстрованої солідарності цей аспект виводиться в суто практичну площину, що просто чудово.
Знову-таки, перші заяви робить і новий міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль. Він давно є затятим прихильником України і, відповідно – прямою протилежністю різного ґатунку «прутін ферштейнам». І ось він зробив дуже важливу та обнадійливу заяву, яка прямо не стосується України. Це й не дивно, бо йому немає сенсу порушувати цю тему в той час, коли канцлер Німеччини особисто перебуває у Києві.
Так от, міністр звернув увагу на північний фланг ЄС і НАТО. Як і личить міністру закордонних справ, його промова була виваженою, але для тих, хто в темі, це був важливий сигнал. Зокрема, він сказав таке:
«Я вважаю <…>, що всьому Балтійському регіону досі приділялося надто мало уваги з боку громадськості, і впродовж свого строку повноважень я хотів би привернути до нього більше уваги».
Тож і на цей напрям чекають великі зміни. Ну, а ми просто пропонуємо запам’ятати цей момент, і, якщо не станеться нічого, що кардинально змінює всю світову ситуацію, повернутися до цієї теми ще раз, щоб порівняти німецькі та американські сто днів.