Автор перекладу: Світлана
Витримавши досить тривалу паузу, ми так і не виявили нічого з приводу неприємного і тривожного інциденту, який нещодавно стався в Ізраїлі. Як ми пам’ятаємо, кілька днів тому по ізраїльському міжнародному аеропорту імені Бен-Гуріона прилетіла хуситська балістична ракета. Вона влучила «в нікуди», просто на територію аеропорту, але лише за кількасот метрів від терміналу № 3, як пишуть наші колеги. І ось саме від цієї деталі ми й відштовхнемося в наших міркуваннях, щоб постаратися зробити якусь коду цій темі, якщо всім, навіть ізраїльським журналістам, вона стала категорично не цікавою.
Отже, почнемо з того, що ми справді проводили моніторинг ізраїльської преси та Ютубу з приводу цієї події, чекаючи на оцінки фахівців чи щось подібне, але тема майже миттєво протухла. Цілком можливо, що там спрацювала військова цензура і тема таки не втратила інтересу, а просто виявилася закритою з наведеної вище причини. Хочеться сподіватися, що це було саме так, бо в подібних речах, пов’язаних із застосуванням зброї і взагалі – сили, слід виходити з найгірших варіантів і хоча б пунктирно їх озвучувати. В цьому ж випадку всі обмежилися тим, що було пропущено 26-у повітряну ціль від хуситів (не тільки ракети), а 25 до неї було успішно перехоплено, і тому відсоток перехоплення все одно знаходиться в рамках обіцяної ефективності роботи зенітних засобів.
Не знаю, як кому, а мені такий «відходняк» одразу різонув очі й вуха, бо таке в ефір видавали люди, які живуть із того, що вміють гнати інформаційну хвилю. Тобто вони повинні чітко розуміти, що і для чого вони говорять і пишуть. І от, написавши таке, вони немовби закрили тему, мовляв, все одно у нас усе працює добре, ніхто не постраждав – розходимося. І у всіх вимкнувся інтерес до цієї теми. Але тут є низка моментів, які рвали логіку тоді, а зараз завдяки подіям, далеким від Ізраїлю, це стало ще очевидніше.
Для цього відштовхнемося від їхньої аргументації. Це була 26-а повітряна ціль, і ми не можемо точно сказати, скільки з 25 попередніх були саме ракетами. Хусити ще ж і дрони запускали. Плюс до того, невідомо також, чи враховувались тут ракети, що впали на території Саудівської Аравії. Зрозуміло, що це справа каламутна, і якби їх було перехоплено десь на тисячу кілометрів південніше і уламки впали в Аравії, то тут уже виникають політичні чинники, які впливають на кінцеву версію того, що сталося. Але в цьому випадку важливо те, що хусити відстріляли 26 засобів ураження по Ізраїлю, і чи є гарантія того, що вони не відстріляють ще стільки само? Самі вони заявляють про те, що продовжать обстріли Ізраїлю, бо вони обіцяли Трумпу не бити по суднах у Червоному морі, і все.
Наступний момент. Все-таки частина цілей, які хусити випускали по Ізраїлю, перехоплювало військово-морське угруповання США в Червоному морі. Але якщо Трумп усіх переміг, то, швидше за все, воно звідти піде не сьогодні-завтра, і тому відстрілювати можливі цілі доведеться виключно з території самого Ізраїлю. І якщо частота обстрілів не зменшиться, то кількість перехоплень саме таким чином – збільшиться за рахунок відсутності допомоги кораблів США. Просто припустимо, що вони продовжать довбати по аеропорту. За різними даними, туди вже летіло десять цілей, але їх змогли вдало перехопити. В такому разі справді виходить, що саме по аеропорту вони не збили одинадцяту ракету, і це 90% ефективності. Просто беремо статистику і прикидаємо, що хусити продовжують робити те саме і десять наступних ракет вдається перехопити, а одинадцяту – не вдається. Чи влучить вона в ту саму воронку, чи цього разу таки прилетить у щось інше?
А тепер трохи ускладнимо конструкцію і просто уявимо, що та ракета влучила не у відкритий майданчик, а на стоянку літаків, автомобілів чи в якусь із будівель аеропорту, – чи стався б такий швидкісний злив теми, чи все ж таки вона мала інтерес? І ще один інцидент, який стався далеко від Ізраїлю. Під час повітряного бою між Індією та Пакистаном останній збив п’ять індійських літаків. Принаймні, він таке стверджує. З них три французькі – один «Міраж» і два «Рафалі». І якщо це так, це не дуже добре.
З відкритих джерел відомо, що Пакистан застосував новітні китайські ракети класу «повітря-повітря». З чуток, ракета має активну радіолокаційну головку самонаведення та дуже солідні характеристики дальності польоту. Начебто експортний варіант – 140 км, а необмежений – 300 км. А з урахуванням того що «Рафалі» мають одну з найнижчих радіолокаційних сигнатур, то тут є про що подумати і, зокрема, про те, що поза західним світом є технології, здатні наробити багато шурхоту, а точніше – вони вже роблять його.
Усе це до того, що пояснення про те, що все нормально, відсоток жирів у маслі зростає нестерпно і що це випадковість, а не якісь нові технічні можливості, застосовані на ракеті, відмітають саму можливість того, що тут може бути щось неприємніше, ніж просто збій системи чи брак при складанні ракети-перехоплювача. Саме це місце й різонуло в тій версії, яку представили як ізраїльській, так і зарубіжній публіці.
Адже ці 90+ відсотків, якими похвалилися при відмовці, вони віднесли до власної системи «Хец-3», але ж промахнулася і американська THAAD. А в неї який відсоток, теж 90? Це що ж виходить, одразу дві ракети від двох різних установок та різних виробників одночасно відстрілялися в «молоко» по одній цілі? У цей момент невигадлива маніпуляція в режимі «відволікти жонглюванням» стає очевидною, і виглядає це так. Практично всі ізраїльські оглядачі, використовуючи власні методики підрахунку, дали 90% ефективності своїй системі «Хец-3», але жоден з них не дав таких самих даних щодо американської установки.
Хоча не виключаю, що мені просто таке не потрапило на очі. Але чого не було напевно, то це таких самих педантичних обчислень імовірності того, що дві ракети поспіль не зможуть навестися на одну й ту саму ціль. Підкреслю, обидві ракети дали збій на одному й тому самому етапі роботи – наведенні на ціль. Звідси наступне запитання: яка ймовірність того, що дві ракети, випущені практично одночасно, продемонструють однаковий збій?
І останнє запитання: яка ймовірність того, що дві ракети різних виробників дадуть однаковий збій при атаці однієї й тієї самої цілі? Якщо хтось сильний у теорії ймовірності, може надіслати свої викладки, і ми їх опублікуємо, але суто логічно можу припустити, що відсоток цей виявиться вкрай низьким, і якщо так, то в такому розкладі слово «випадковість» просто зникає через непотрібність. Звісно, цілком припускаю, що це – згущення барв, але коли бачимо явне замітання сміття під килимок, бажано дати прямо протилежну версію, щоб хоча б окреслити поле, де може бути істина.
І якщо це не випадковість, то якусь технологію використано Іраном – розробником зброї. А Іран її теж отримав від когось, як і Пакистан, наприклад. У такому разі можна тільки уявити, як виглядатиме масований обстріл такого роду. І тут виникає ситуація, коли тестові випробування, безумовно проведені відстрілом протиракет на полігонах, не враховують якихось важливих аспектів. А таке можна перевірити тільки в бойових умовах і тільки при роботі по багатьох цілях. Якщо є якась аномалія, то вона обов’язково виявиться. А де у нас регулярні й масовані обстріли балістикою? В такому разі ці системи просто прискореним темпом треба втягувати в Україну і проводити випробування саме в бойових умовах… Але можна медитувати на випадковість.