Автор перекладу: Світлана
Станом на 8:30 ще немає даних про те, як загалом виглядала дронова атака цієї ночі, але вже зрозуміло, що значна частина Шахедів атакувала столицю. Безперечно, кияни бачили і чули все це особисто, а відповідні ТГ-канали оперативно описували розвиток подій, і тому ще раз проходитись цими подробицями немає жодного сенсу. Проте є привід поглянути на цю ситуацію під іншим кутом зору. Адже кожна, навіть дуже складна ситуація дає змогу зробити корисні висновки, які допоможуть при таких ситуаціях. Ніхто не скасовував принципу «Кожна дія викликає протидію».
Перший висновок, який треба зробити з цього нальоту, полягає в тому, що, отримавши схвалення своїх дій з Вашингтона, прутін вирішив, що якщо дрони годяться тільки для терористичних атак, то тепер можна сіяти терор уже відверто, не озираючись і не боячись якогось осуду чи наслідків. Умовно кажучи, якби взяти за вуха Трумпа, Муска, Віткофа, Ді Венса та іншу публіку і показати їм те, що побачив Байден у 2022 році, вони б сказали, що жителі Бучі спровокували все це і хотіли напасти на милого прутіна, а він захищався. Тобто треба розуміти, що тепер ворог не має жодних, навіть найменших обмежень і діятиме в режимі максимального терору.
Саме тому треба бути готовим до того, що житловий сектор стає єдиною і безумовною ціллю для його дронових атак. Тобто якщо раніше він ще намагався уразити щось, що можна було назвати критичною інфраструктурою чи знаковим, пафосним об’єктом, то тепер атака багатоповерхівок для нього – саме те, що ставиться у вигляді бойового завдання його дроноводам. І можна не мати сумніву в тому, що Вашингтон більше не висловить жодного «фе» з цього приводу. Ті ж, хто сподіваються на таку реакцію шобли Трумпа, можуть замовити собі на Розетці або Алі Експресі рожевого поні, біле пальто та рукавички, після чого кататися в такому вигляді під час кожної дронової атаки або після неї. Це буде якраз та реакція, яка потрібна в цій ситуації.
Наступний момент. Сьогодні дрони летіли нижче навіть тієї висоти, на якій вони літали раніше. Такий висновок я роблю із власних спостережень, подробиць яких описувати не стану, а просто стверджую, що вони летіли нижче. Одна з їхніх звичних трас проходить, скажімо так, практично над моїм будинком, і тому мені є що з чим порівнювати. Очевидно, що таку тактику обрано не лише для того, щоб притиснутися до землі та уникнути захоплення радарами, а й для ускладнення роботи ППО. Адже коли дрон летить на рівні верхніх поверхів висотних будинків, зенітники просто не лупитимуть, бо гарантовано зачеплять забудову і наслідки такої роботи можуть виявитися значно важчими, ніж сама атака дрона.
Скажімо так, мені особисто довелося спостерігати траси куль і снарядів, які летіли сьогодні, і це була зовсім не та траєкторія, що була раніше. Крім того, було помічено ще деякі моменти, саме пов’язані з висотою польотів дронів. А все це разом узяте вказує на те, що дрони складніше виявити на підльоті до міста; їх виявлення відбувається вже в межах міста; перехоплення дронів у межах міста на такій висоті створює додаткові складнощі для зенітних засобів. Причому складнощі перехоплення полягають не тільки в тому, що така висота польоту формує набагато більше «мертвих зон», а й через ще один важливий ефект.
Коли ціль типу дрона Шахед перехоплюється на висоті кілька сотень метрів, то зенітники мають можливість влупити по ньому ще кілька снарядів на траєкторії падіння. Як результат, кілька влучань і падіння з великої висоти приводять до фрагментації дрона, і те, що долітає до землі, вже є мінімальною небезпекою, крім бойової частини, якщо вона не вийшла з ладу або не детонувала в повітрі. А в сьогоднішніх умовах «контрольні постріли» практично недоступні. Пролітаючи на малій висоті, дрон після влучання в нього відразу йде на ще меншу висоту і просто ховається за навколишньою забудовою.
Крім того, час падіння вже настільки мінімальний, що сильної фрагментації може і не відбутися, а тому все це збите «добро» падає купчасто, і тут уже питання в тому, куди воно впаде. З урахуванням того, що перехоплення відбувається над щільною житловою забудовою, то ймовірність падіння в житловий будинок зростає багаторазово. І ось якщо противник ставить собі саме терористичну мету, то в такому разі він її, безумовно, досягає. На наш погляд, треба прийняти цю реальність і вже не оцінювати моральні, правові чи загальні аспекти, а поставитися до цього як нового технічного висновку.
Насправді практично будь-який новий тактичний прийом має як сильні, так і слабкі сторони, і головне – виявити їх і зіграти на вразливостях нової схеми. Зрозуміло, що дилетантські міркування не можуть бути основою для конкретних дій, проте ми можемо запропонувати певний алгоритм, у який можна вкласти всі дані, яких військові мають безумовно більше. Принаймні, саме в такому ключі й розгортається те, що називають протидією.
Є підстави вважати, що противник уже давно вирахував приблизні локації, в яких активно діють мобільні вогневі групи та інші зенітні засоби. Уважні та спостережливі колеги напевно вже знають частину подібних локацій у тих місцях, де вони часто бувають. Але це вже – в межах міста, а ось на підльоті до нього можливості маневрування явно нижчі: десь заважає ліс, десь – водні перешкоди тощо. Звідси і виникають «коридори», якими противник заводить свої дрони в межі міста.
У результаті виходить, що поставити Гепард або Шилку посеред лісу можна, але установка не зможе ефективно працювати з-за дерев. А коли йдеться про наднизькі висоти, то навіть візуальне виявлення апаратів у тепловізор уже проблематично. Але якщо в такий природний «коридор» загнати щось на кшталт телескопічної вежі, вгорі якої буде автоматична турель чи щось подібне, і все це підніметься над деревами, то тут для противника виникне неприємний нежданчик, бо в «коридорі» на нього вже чекають.
Плюс до того, піднята вгору турель, оснащена засобами виявлення, хоча б тепловізійним прицілом, уже різко підвищує тактичну обізнаність усієї ППО. А якщо таких установок у цьому коридорі буде кілька, то на цьому «польоти на бриючому» й закінчаться. Звузивши траси польоту до «безпечних коридорів», противник сам показує місця, де його найпростіше ловити. У такому випадку його сильна сторона стає основною вразливістю, і дрони стають подібними до комах, які летять на світло ліхтаря. Ну, а якщо «ліхтар» виявиться із зубами, то шансів у дрона практично не буде. І в такому випадку, коли по ньому відпрацює автоматична турель платформи, вже не має значення, куди і в якому вигляді він впаде.
Наступний момент, що випливає сам собою. Якщо дрон летить уже настільки низько, що іноді пролітає на рівні верхніх поверхів висоток, то є й істотна вразливість. Якщо в темну добу ви уважно подивитеся на всі боки, то виявите дивовижні речі у столиці вже на четвертому році війни. На низці висотних об’єктів досі горять червоні навігаційні вогні. У нас немає цивільного повітряного руху, військовим літакам ця «навігація» – до лампи, то для кого горять ці червоні ліхтарики, для дронів?
Запитання це за своїм змістом цікаве як до тих осіб, які влаштували цю навігаційну ілюмінацію, так і з технічної точки зору. Якщо ліхтарі вказують на те, що на такій висоті і в цьому місці летіти небезпечно, то, напевно, є сенс створити цих небезпек якомога більше, і така висота вже дає певні інструменти для того, щоб дрон, який летить дуже низько, мав максимум небезпек для свого прольоту, і це може бути не тільки загороджувальний вогонь. Скажімо так, якщо хтось живе на невеликій відстані від берега Дніпра, то напевно помітив, що дрони перетинають річку приблизно в одних і тих самих місцях. І, напевно, ті, хто це помітив, напевно здогадуються, чому це саме так.
У цьому випадку цілком можна організувати проблеми ворожим дронам вже в цих, і не тільки в цих «коридорах». Просто згадаймо досвід Другої світової війни. В арсеналі засобів ППО тоді були не тільки винищувачі та зенітні засоби, а й дирижаблі. Щоправда, їхня ефективність швидко впала з тієї причини, що літаки отримували нові можливості як у плані маневреності, так і в плані роботи на все більших висотах, і тому запускати подібний апарат на висоту 5–10 км не мало сенсу, та й фізично це зробити нереально. З цієї причини бомбардувальники навчилися літати на висотах близько 10 км, і актуальність таких засобів ППО вже відпала.
У нашому випадку йде зворотний процес: дрони тиснуться все ближче до землі, і схоже на те, що нижче вже нікуди; а тепер уявімо, що по трасі їх прольоту на висоту 50–100 метрів піднімаються десятки або сотні невеликих дирижаблів або куль. Нові матеріали дозволяють їх зробити більш зручними до застосування і компактними у зберіганні. А якщо уявити, що пари таких апаратів будуть підніматися одночасно, а між ними буде розтягнуто щось на зразок сітки, скажімо – між декількома висотками, то це буде зовсім інша історія.
Міцні матеріали як мінімум завалять апарат. Але головне – щойно такі засоби почнуть застосовуватися активно і повсюдно, лапті змушені будуть діяти так, як літаки під час Другої світової війни, – підніматися вище, а там ППО вже їх рубає практично начисто. Простіше кажучи, їх треба випхати з такої низької висоти, а далі – справа техніки. І ще один важливий момент: ворог використовує масоване застосування цих апаратів через їхню відносну дешевизну – так от, заходи протидії можуть виявитися ще дешевшими.
Останнє, що слід відзначити. Кожен зможе сьогодні подивитися на те, як лапті радітимуть обстрілу саме цивільної інфраструктури. Вони це робили завжди. Я чудово пам’ятаю, як вони раділи удару по ринку в Грозному, за часів Ічкерії. Тоді вони вітали один одного з тим, як вдало було скинуто бомбу. Відтоді нічого не змінилося і не зміниться. Але якщо їм так заходять подібні сцени, можливо, час їм роздивитися подібне ближче? Без телевізора?