Дамба (Частина 2)

Спочатку слід визначитися з роллю цього водосховища. З нього вода надходила на забір для самого обласного центру та цілої низки населених пунктів, розташованих неподалік його берегів. Споживачами є цивільний сектор, промислові підприємства та сільське господарство. Станом на ранок рівень води у водосховищі впав більш ніж на метр, і якщо скидання триває в тому самому темпі, то, напевно, він знизився ще на метр як мінімум.

А якщо так, то всі споживачі води з Осколу просто зараз опинилися у скрутному становищі, яке доведеться якось виправляти. Наскільки можна зрозуміти, ремонтом шлюзу можна зайнятися в аварійному режимі, але в такому разі ремонтники мають бути якось прикритими від додаткових ударів, а це там забезпечити неможливо. В такому разі проблема ця стає перманентною. Скажімо так, у нас нікому на думку не спало відновлювати греблю Каховського водосховища, от і вони навряд чи стануть це робити, поки триває війна.

Зрозуміло, що це буде загальна шкода для економіки прикордонної смуги Бєлгородської області, але знову ж таки, це не може бути метою, яка опинилася на вершині пріоритетів, як не може такою бути й бажання підмочити репутацію бліндажів, бо вода спаде, земля підсохне, і все повернеться на місце. А це означає, що мета була якоюсь іншою, і її навряд чи афішуватимуть у принципі, але ми спробуємо її вирахувати.

Просто згадаймо про те, що, окрім греблі Каховської ГЕС, противник уже зруйнував кілька гребель на Півдні та Сході України й завдав ударів по греблях у Черкасах, Запоріжжі та Вишгороді. Причому бив ракетами. Тоді ЗСУ не мали чим відповісти на такі удари, і цілком можливо, що розвідка отримала дані про те, що готується щось подібне й зараз, бо там подібні пропозиції лунають регулярно. І ось за останні кілька днів ми спостерігали удари по підстанції Волгоградської ГЕС, а ось тепер – по шлюзах греблі Бєлгородського водосховища.

Як ми знаємо, щось там таке грізне обіцяти лаптям – себе не поважати. Зараз триває війна, і слова вже марні, а будь-які натяки мають робитися шляхом відповідних дій. І ось цей «дуплет» можна сприймати як пряме попередження про те, що будь-які плани подібного характеру ворог повинен розраховувати з неминучістю дзеркальної відповіді собі саме у вигляді ударів по греблях водосховищ. Тепер ЗСУ можуть виконати щось подібне і показали цю здатність та рішучість.

І тут слід згадати, що коли восени 1941 року більшовики масово драпали з москви, НКВС готувався повторити фокус, який кілька місяців до того продемонстрував на греблі Дніпрогесу. Вони замінували дамбу Хімкінського водосховища на півночі москви для того, щоб зупинити можливий прорив німецьких військ, з одного боку, а з іншого – затопити всю центральну частину Москви. За оцінками фахівців, таке затоплення вивело б із ладу всі московські комунікації на місяці або й на роки, зробивши з москви «гниле яблуко», як свого часу це зробили перед входом військ Наполеона, влаштувавши масові підпали.

Так от, Хімкінське водосховище нікуди не поділося, а комунікацій у центрі Москви стало ще більше. І ці удари можна вважати натяком лаптям про те, що якщо ви хочете вдарити по греблі того ж Київського водосховища чи Черкаського, то готуйтеся до запливу центру москви. Ми готові бити по греблях з тією самою метою, і тому плануйте свої заходи з урахуванням цих умов. У такому разі версія виглядає стрункою.