Похід у вікно

Авторка перекладу: Світлана

«Літо, Одеса, пляж. У воді хлюпаються діти, на пісочку смажаться на сонці відпочивальники. По пляжу, з білою парасолькою над головою, йде Рахіля Сигізмундівна і раптом зупиняється та з цікавістю розглядає натюрморт. На піску лежить Сєня, і вона помічає його вагоме достоїнство, просто не в змозі зробити наступний крок. Сєня відчуває тінь на своєму тілі, розплющує очі, бачить даму з парасолькою, що уп’ялася очима в його достоїнство, і роздратовано каже:

– Ой, Рахілю Сигізмундівно, я вас благаю! Це не вам!»

Старий совковий анекдот

***

У минулі часи в США була кумедна традиція, що особливо проявилася на початку Великої депресії. Тоді ті, хто накупив собі акцій компаній, які щойно лопнули, чи навпаки, хто продав те єдине, що залишилося на плаву і пішло в ріст, виходили з вікон хмарочосів, як потім це робив Нео в «Матриці». Але, на відміну від кіногероя, асфальт під ними не прогинався, а навіть навпаки. І тут важливе те, що ось таким походом у вікно персонаж ставив крапку на смузі своїх невдач. Але просто уявімо, що він вижив і обійшовся порваними штанами, фінгалом під оком і синцями по всьому тілу. Якось оклигавши, він починає розкручувати свій новий бізнес, і ось уже через кілька тижнів сторонні спостерігачі знову стежать за тим, як вийшовши з вікна хмарочоса, той самий пацієнт нестримно мчить до землі. Потім – ще і ще раз. Як можна було б назвати такого персонажа?

Напевно, наведена вище картина виглядає сюрреалістично, але приберімо з неї драматизм у вигляді виходу у вікно, а решту залишмо як є. Як можна назвати цього діяча? Так, відсутній драматизм начебто пом’якшує картину, але просто уявімо, що діяч, якого потім відшкрябували від асфальту, втратив тисячі, десятки або сотні тисяч доларів. У піковому випадку – кілька мільйонів, а наш персонаж, який не виходить у вікно, втратив десятки чи сотні мільярдів доларів, що надає ситуації іншої ваги.

Це – не фантастика й не припущення. Просто згадаймо другу половину 2021 – першу половину 2022 років та ціни на газ. Тоді прутін розпочав газову війну проти Європи, а його «Газпром-Медіа» штампував «соціальні ролики» про те, як Європа замерзає без російського газу. У цей момент ціна пішла зі звичних плюс-мінус 300 доларів за тисячу кубометрів до 800, 1000 і вище доларів. Тоді було поставлено абсолютні рекорди ціни газу на спотовому ринку.

І здавалося б, таким чином прутін заробить просто гігантські гроші, але, як ми пам’ятаємо, він відмовився постачати газ на європейський, а головне – спотовий ринок, і все, що в нього було на піку цін, – продажі за довгостроковими контрактами з фіксованою ціною. Тобто цей зліт цін його взагалі ніяк не торкнувся. Він чекав, що європейські покупці приповзуть до нього на колінах, і тоді він призначить граничні ціни, але… до нього ніхто не приповз, а гігантські прибутки отримали інші компанії, які одразу вклалися в технології видобутку і транспортування газу, а також в освоєння нових родовищ. У підсумку Європа уподібнилася до того Сєні, який сказав Рахілі Сигізмундівні: «Це – не вам!»

І ось просто зараз ця ситуація повторюється, нехай і не в такому драматичному ключі. Ціна нафти підскочила на 3% після запровадження Трумпом нових санкцій проти російської нафтової інфраструктури та головне – після реакції Індії на ці санкції, яка анонсувала повний вихід із російської нафти. Зрозуміло, що ці рішення ведуть до перебалансування світового ринку нафти, але знову ж таки, це свято життя проходить повз касу прутіна. При цьому газовий і нафтовий «маневри» прутіна вже коштували сотні мільярдів доларів для курника і ще коштуватимуть не менше, бо він уже майже втратив європейський ринок нафти й газу, а у 2028 році – втратить остаточно.

Те ж саме, зрештою, станеться і з індійським ринком. І скрізь на підвищенні цін зароблять інші. Гадаю, що в Катарі, Аравії, а можливо, і в Норвегії таємно поставлять пам’ятники прутіну за те, що він зробив на ринку нафти й газу. Якби в курнику боягузтво і раболіпство не було зведено в ранг основної скрєпи, то такому крутому «багатоходівнику» вже давно допомогли б вийти з вікна хмарочоса. Гадаю, те, що він зробив із «Газпромом», стало б підставою для того, щоб цей вихід було виконано з верхнього поверху його офісної будівлі «Лахта-Центр» у Пітері. Це було б справедливо, а головне – гарно. До речі, там тільки на одних квитках для публіки, яка хотіла б подивитися на політ фюрера, можна було б заробити чималі гроші. Але такого не станеться, бо, як казав класик, вони «стануть на коліна і бунтують».