Про Польщу (Частина 2)

СЦЕНА № 2 (Судова)

Як відомо, в Польщі за міжнародним ордером німецького суду було заарештовано громадянина України Володимира Журавльова, якого підозрюють у причетності до вибуху російських газопроводів «Північний потік». Німеччина запитала екстрадицію Журавльова для проведення слідчих дій у своїй юрисдикції. 17 жовтня Окружний суд Варшави в особі судді Даріуша Лубовського розглянув запит на екстрадицію і виніс негативне рішення. Суд не просто відмовив в екстрадиції, але й не виявив підстав для тримання під вартою Журавльова, якого було звільнено з-під варти в залі суду.

Одне тільки це заслуговує на повагу, але мотиваційна частина рішення виявилася справжньою бомбою, а суддя продемонстрував гострий розум і найвищий професіоналізм. Охочі можуть самостійно знайти витяги з рішення або, можливо, хтось знайде його цілком, а я не втримався від того, щоб коротко викласти мотиви відмови, бо вони виявилися не тільки правильними, а й вельми повчальними. Отже, ось якими були підстави для відмови.

Насамперед суддя зазначив, що німецькі суди і судді дуже залежні від політичних мотивів та корумповані з боку москви, у зв’язку з чим польський суд взяв до уваги заяву Журавльова про те, що німецький суд може прийняти рішення про його екстрадицію до росії, бо фактично збитків завдано «Газпрому» – російському об’єкту господарювання. Як доказ корумпованості найвищих ешелонів німецької політики суддя назвав колишнього канцлера Шредера. І тому він визнав обґрунтованими аргументи захисту Журавльова про реальність загрози його життю. А згідно з нормами міжнародного права, в екстрадиції може бути відмовлено лише на тій підставі, що внаслідок цієї дії життя фігуранта може опинитися під загрозою. Загалом на цьому вже можна було б ставити крапку, але суддя Лубовський лише почав.

Далі суддя зазначив, що німецький суд при формулюванні свого запиту та обґрунтуванні ордера на арешт виходить із норм німецького законодавства, але згідно з тими даними, які викладено в запиті, й даними, які надала сторона захисту, зазначені інциденти сталися не на території Німеччини та не в її територіальних водах. Насправді вибухи газопроводу сталися в нейтральних водах Балтійського моря, і найближчою сушею від цього місця є узбережжя Данії. Таким чином, німецький суд вийшов за межі своєї юрисдикції і не має підстав застосовувати внутрішні німецькі норми права для оцінки цього інциденту та обґрунтування юридичних процедур.

А ми нагадаємо, що питання юрисдикції повинно бути однозначно розглянуто в першу чергу, і будь-який суд зобов’язаний з’ясувати питання, чи підсудна ця справа конкретному суду. Виходячи з того, що заявляє суддя Лубовський, німецький суд узагалі не мав права брати у своє провадження цю справу, бо вона перебуває поза його юрисдикцією. І це вже торпеда під ватерлінію судді, який підписав ордер на арешт. Він або не має потрібної підготовки, якщо плаває в таких базових питаннях, або заангажований кимось та діє в чиїхось інтересах, і в такому разі аргументи захисту про те, що такий суддя може винести рішення про екстрадицію розшукуваного до росії, перестають бути лише припущенням. Суддя не має права допускати таких елементарних помилок, і якщо все ж таки робить щось таке, то це вже виглядає підозріло.

Далі суддя робить елегантний хід і, викривши німецький суд у неправильному визначенні юрисдикції, приходить до висновку про те, що навіть якщо зазначене діяння було здійснено розшукуваним, то в такому разі воно повинно мати оцінку з точки зору міжнародного права. Спираючись на одну з норм цього права, суддя дійшов висновку про те, що газопроводи «Північний потік» мають чіткі ознаки військової цілі. Суддя наголошує, що через те що Україна та росія перебувають у стані війни з 2014 року, то будь-які збитки, які сторони завдають одна одній, мають розглядатися з урахуванням правил ведення війни.

(Далі буде)