Між іншим, у свій час там були модними розмови про те, що на підлому Заході планують усіх таємно «чипувати», щоб знати про публіку абсолютно все й тим самим отримати новий механізм контролю та управління масами. Але виявилося, що в самому курнику це вже сталося, тільки у спрощеному варіанті. Через те що вживити чип у голову не вийде, бо вони можуть виготовити його в таких габаритах, що якщо його встромлять в голову, то навіть жувати буде нічим, –вчинили простіше – зобов’язали встановити шпигунський застосунок, який викачує та відправляє у ФСБ буквально всі дані, а крім того, може за бажанням контрольного органу вмикати відеокамеру та мікрофон.
Тепер без встановленої на телефоні програми можна втратити роботу або бути відрахованим із навчального закладу. Простіше кажучи, істота без державного шпигуна в кишені владі не потрібна. Ба більше, там уже плануються репресії для тих, хто не встановив програми. Це не жарт, і зі слів обізнаного чиновника з адміністрації прутіна, найближча перспектива виглядає так:
«Ми підтримали штрафи, запропоновані Госдумою. Щоправда, я трохи змінив би правила. Не варто одразу штрафувати тих, хто не встановив Max, треба давати таким людям кілька попереджень, можливість виправитись. А ось тих, хто злісно протистоїть месенджеру, наприклад, використовує другий смартфон, щоб обійти Max, я карав би гранично жорстко. Наприклад, штрафами у пів мільйона рублів».
А щоб ніхто не додумався обманювати державу, там планують запровадити ледь не кримінальне покарання за наявність другого телефона, на якому цієї програми немає. Словом, це як у старому анекдоті, коли колгоспників попередили про те, що їх завтра вішатимуть, а тих цікавило лише одне запитання – чия мотузка буде, їхня власна чи колгоспна. Але повернімося до цих перспектив, які розписувала їхня преса.
Судячи з усього, навіть після того як прутін і його ближнє оточення відпилювали у свою кишеню значну частку прибутку, її залишалося настільки багато, що можна було нею наповнювати резервні форми і починати дикі за витратністю та безглуздістю проєкти, скуповувати ЗМІ, футбольні команди та інше. Але їхні прожекти і пророцтва виявилися точнісінько тієї ж якості, що й у Аліси зі старого фільму. Минув час, і ось що пише їхня ж преса, але вже зараз:
«Провідні російські держхолдинги очолили рейтинг компаній росії з найбільшим боргом за підсумками 2024 року. До десятки увійшли найбільші держкорпорації, чий сукупний чистий фінансовий борг перевищив 20,5 трлн рублів. Найбільшим боржником став «Газпром» із чистим боргом близько шести трильйонів рублів. Основною причиною його зростання експерти назвали падіння експортної виручки, масштабні капітальні витрати та збільшення вартості запозичень.
На другому місці знаходиться «Роснєфть» із боргом близько 3,6 трлн рублів. Незважаючи на стійкі грошові потоки, компанія залізла в борги для інвестицій у великі проєкти. Третю позицію займає РЖД, заборгованість якої становила близько 2,77 трлн рублів.
На четвертому місці розташувався холдинг «Росатому» – «Атоменергопром» (2,46 трлн рублів) і «Балтійський хімічний комплекс» (частково належить «Газпрому»). Чистий борг оператора комплексу з виробництва поліетилену потужністю до 3 млн тонн, який будується в Усть-Лузі, досяг 1,25 трлн рублів».
Ось просто цікаво, якби до Міллєра та Сечіна раптом прийшла умовна Аліса з майбутнього і прочитала б наведену вище цитату, що б вони з нею зробили? Скажімо так, швидше за все – не повірили б її словам абсолютно, бо вони не змогли б уявити ситуацію, яка могла б довести їхні компанії до такого стану. Але як виявилося, ці обставини завжди були з ними у вигляді дорогого друга та доброго шефа – прутіна. Він зміг зробити неможливе і… продовжує робити просто зараз.
Чекаючи від ЗЕ-влади чогось подібного до примусового “Мад Максу” відклав 2 кнопочних телефона з новими аккумами про запас.Нехай полежать,може на новому Майдані знадобляться.
Так уже є бзДія, той же Макс, але поки без обміну повідомленнями. Міністер цифрової меліорації не дасть збрехати, він уже злив кацапам дані на 50% українців, тому радіти немає чому.
Чисто до завваги, сетинг “Божевільного Макса” на шість років старший за оту алісу. Для завваги про те, яким бачили можливе майбутнє з одного та іншого боків залізної завіси.
Хтось би міг розповісти про асиметричний культурний діалог, але такого хтося давно купив мінстець.
Це камінчик і мій город? Про мінстеця? Так от, просто щоб ви знали. У нас працює правило одного попередження, після якого наступає безповоротний бан. Але – є виключення. Коли хтось пише мені, у будь-якій формі, що я маю писати, а що не маю писати, бан настає без попередження. В даному випадку я просто не впевнений, що це було до мене, інакше це був би ваш останній пост на ЛО. На все добре.
“Мінстець” тут – збірний образ “великого брата”, котрого намагається сформувати зелена влада. Там не камінчик, а дійсний жаль, що професіонали культурного профілю останню вікторію здобули аж із скіфським золотом, тай десь спочили, а блокування всіляких нетребків досі координується задовбаною діаспорянською громадою, а не офіційними дип.установами на місцях. Мета ж частини допису – звернути увагу можливих читачів із фаховою культурологічною підготовкою, і наголосити на проблемі та її актуальності.
Камінчик чи ні, вам вирішувати, взагалі в іншому місці. Ви намагаєтесь уже вкотре говорити з поколінням інтернет-мемів темінами чорно-білого телебачення. Вам так зручніше, звісно, але це знижує комунікативну функцію, власне, повідомлення. Вони *не знають*, хто такі Райкін, Висоцький, Булгаков, Гайдай, Данієлі тощо. Натомість, знають-таки, хто такі Толкін (комплімент за спробу інтегрувати його в іншу оповідь!), Орвел, Параджанов чи Довженко. Чи Подерв’янський. І якщо погуглити справжнього Сенеку, Суллу, Аврелія чи Цицерона – доволі корисно, пізнавально й безпечно, то занурюватись у совєцьке мистецтво без належного обладнання – такий собі досвід.
Дивний текст ви написали. Перечитайте це ще раз і спробуйте зрозуміти, куди ви це пишете. Цей проєкт був створений як інструмент контрпропаганди, про що було сказано сотні, а може й тисячі разів. Зроблено це вимушено, оскільки цього інструменту влада ніколи не використовувала. Ми менш ніж рік тому зробили чуто україномовний ресурс, а паралельно, залишився російськомовний. Так от усі, хто займається тим, що робимо ми, має розуміти цільову аудиторію, на кого це розраховано і доносити до неї те і так, що і як їй зрозуміло. При цьому, майже кожен текст має другий, а зрідка і третій шар, якого ви не бачите, якщо таке пишете. Отже, я знаю, навіщо це роблю і знаю, чому саме так. Зауважте, ви це пишете на ресурсі, який жодного разу не просив підписатися на сторінки в соц мережах і не просив грошей на утримання ресурсу. Таке право ви отримуєте лише, коли берете участь у фінансуванні проєкту, або маєте якісь особисті, або досягнення і безперечні здібності, відомі мені. Нічого з цього у вас нема. Ви прийшли у вагон для “некурящих”. Тобто, ви не даєте донатів на підтримку робіт і тому – не маєте права розказувати, що писати, як писати і коли писати. Отже – перше і останнє попередження. Раптом натраплю на такі ваші фе – забаню особисто, хоча не робив цього років 7-8, якщо це побачать модератори, звертаю їхню увагу на те, що пан вже отримав попередження. Це був мій останній пост особисто до вас. Я вас зрозумів.
P.S. Поза всім, дякую за допис і відповідь.
Просто треба сказати-немає у кацапів майбутнього. Ніякого. Нарідець бидло, припи*дент гебешник маньяк, схибнутий на рюріках, амфорах,стерхах та шойгу. З таким вантажем лише у пекло, всією гоп компанією. Привіт кооперативу озеро.
Росія — кінець імперського циклу
РФ увійшла у свій фінальний історичний період. Причина не у поразці на полі бою, а у вичерпаності моделі.
Ознаки завершення імперського циклу:
стратегія «територія → сила» більше не працює у світі потоків
економіка не виробляє складну цінність
примус вичерпує демографію
ідеологія не пропонує майбутнього
Тому Росія:
може завдавати шкоди
може тримати регіони у напрузі
але не здатна створити порядок
Її роль у новому світі — силова периферія, а не центр.
З цього випливає важливий наслідок для України:
РФ не зможе виграти цю війну стратегічно. Але Україна може програти себе — якщо зупиниться на півдорозі.
Україна — не периферія і не «буфер». Україна — це місце, де вирішується, яким буде світ — силовим чи правовим, множинним чи поглинутим, відкритим чи закритим.
Ця війна — не про територію. Вона про модель майбутнього.
Тому справжня перемога — не просто відновлення кордонів. Справжня перемога — поява держави, здатної жити, розвиватися і задавати форму середовищу, а не бути його жертвою
ДВАНАДЦЯТЬ ФІНАЛЬНИХ ВИСНОВКІВ
Світ переходить від однополярності до багатоблокової системи.
Україна — центральний вузол цього переходу, а не випадковий театр війни.
Росія веде війну не за територію, а за збереження імперської моделі.
Китай бореться за правила, США — за платформу, Європа — за суб’єктність.
Україна воює за право бути державою, а не зоною впливу.
Майбутнє не повертається назад: моделі або оновлюються, або зникають.
РФ не має стратегічних ресурсів для тривалого домінування.
Світ входить у десятиліття турбулентності (2025–2035).
Україна має три сценарії, але лише «Переродження» дає суб’єктність.
Перемога — це не мир, а стійкість у мирі.
Безпека → енергетика → економіка → інституції → люди — єдина робоча послідовність.
Україна може стати укріпленим східним ядром Європи, якщо не зупиниться.
Ви про зміну якості середнього громадянина, в цьому ланцюжку? Бо все будується з людьми взятими за основу (та в цілому). Якщо більшість обирає хибно, а поготів якщо умовний завгосп потім цим користується та стає таким собі сірим кардиналом, то ваш наріжний камінь (будь-який, і навіть якщо в множині – теж) виявляється добре розпушеним піском. Риби, голови, і все таке.
Більшість завжди обирає хибно, бо принципу Парето ніхто не відміняв. Чому так цінні політтехнологи? Тим що вони професійні маніпулятори, а демократія схоже добігає свого кінця. Потрібен майновий ценз та обмеження виборчого права.
потрібен ОДИН ценз: податковий! Тільки чесно сплачені податки із зароблених грошей повинні давати право обирати та бути обраним. Отримувачі трансфертів, як то стипендія, пенсія, будь-яка допомога та зарплата, яка виплачується із БЮДЖЕТУ – має стати бар”єром. Окрім Армії (тих, хто воює/захищає) під час війни та для УБД – без війни. При цьому УБД – видані від початку Незалежності, а не за сЦаря Гороха.
Так, і тільки ТАК будуть прибрані інваліди-прокурВори, сміттЯ та інші холуї…
Не злетить. Хитро зроблені занесуть гешенк відсотку допущених до волевиявлення і ті все порішають.
Виборець має, найголовніше, мати моральні засади які не дадуть йому ставитися до електорального обов’язку байдуже чи поготів цинічно. По-друге ж, він має розуміти за що віддає голос і тому розумітися на питаннях що покладені до програм політичних партій. Виборець який потрібен повинен мати змогу самостійно побачити більшість невідповідностей і всі відверто нездійсненні обіцянки. Він має обирати тих, хто має дійсно притомну програму дій для цілої країни з усім розмаїттям часто досить складних систем які мають ефективно взаємодіяти в ній. А якщо в нього залишаються які-небудь питання де він не має достатньої впевненості, в нього має бути до кого звернутися щоб ці прогалини заповнити.
Тобто, підсумовуючи, питання про освіту та довіру. Суспільство високої довіри (там де не замикають двері, не очікують підлості від перехожого, допомагають повністю незнайомому ближньому без вагань і т.ін.) здатне як бути середовищем для виховання такого виборця, так і для існування фахівців котрим він може довірити лікбез у яких-небудь вужчих фахових питаннях (енергетика, екологія котру спаплюжили всілякі тумблери, медицина, і це лише найочевидніші галузі).
А, і чому таким важливим є здатність розуміти хоча би левову частку самостійно: тут мені нещодавно не пощастило стикнутися з дописувачем деінде котрий стверджував що не так однозначно все в нашій Конституції, мовляв її треба тлумачити на подобі того як Талмуд робить і не хлопського розуму це справа читати такі складні книжки. Якщо основний закон перетворюється на інструмент окозамилювання і це не викликає у громадянина обурення та категоричного відторгнення, то можна загортатися в простирадло та повільно повзти на цвинтар.