Дивитися і бачити (Частина 2)

ШВЕЙЦАРСЬКИЙ ІНЦИДЕНТ

Ще один сюжет, який був у тренді на тижні, що минає, стосується іншої теми, але механізм там рівно такий самий. Про те, що тема справді опинилася на видноті, говорить хоча б те, що ні стосовно жодної події за останні кілька років ми не отримували стільки листів на редакційну пошту. Зараз же про неї  написали практично всі постійні кореспонденти. Йдеться про альтернативно обдарованого пацієнта, який погрожував людям у швейцарському поїзді за те, що вони розмовляли підозрілою мовою і він побачив у них українців. Принаймні, саме так подавалася ця новина і відповідне відео до неї.

Цей приклад демонструє інший прийом пропаганди, коли з канви подій висмикується потрібний шматок і подається як окрема і самодостатня подія. Росіяни користуються цим методом постійно і регулярно. Просто подивіться на те, як вони коментують прильоти по їхніх ТЕЦ. Тут тобі й питання гуманізму піднімаються, і все інше, але при цьому ніхто не говорить про те, що перший удар шахедами по наших ТЕЦ був ними здійснений ще в жовтні 2022 року і практично до вересня поточного року, тобто — три роки, вони не отримували дзеркальної відповіді.

І ось тепер, коли полетіло по їхніх активах, вони висмикують атаку по їхніх ТЕЦ і в режимі «нас-то за що», зі сльозами розповідають про атаки на об’єкти цивільної інфраструктури. Причому, пишуть це ті самі джерела, які цитували путіна, коли пару років тому він наказав “погасити Україні світло”. Тут, зі швейцарським інцидентом, сталося щось подібне. У нас почали розмірковувати про те, що навіть у толерантній Швейцарії відбуваються подібні речі й це говорить про ставлення місцевого населення до українців.

Росіяни пишуть приблизно те ж саме, але з іншої точки зору, мовляв, як ми там усіх дістали. Насправді ж, ситуація виглядає дещо інакше, якщо на неї подивитися не тільки виходячи з того шматка відео, а трохи ширше. І ось добре відомий Аркадій Бабченко, який проживає в одній із країн Балтії, дає повний розклад по ситуації. Не наводжу скріншота просто тому, що треба забити зірочками непарламентські вислови:

«І жовта майка «Довб**б року» переходить — та-дам! — до «швейцара». Підсумовуючи. Чувак на пташиних правах по робочій візі працював кухарчуком у ресторані для білих панів, німецькою не говорить, громадянство латвійське, називає себе росіянином, до*бався до уродженого швейцарця, який, говорить, мабуть, французькою чи італійською, на камеру обіцяв убити його, його дружину і його дитину, напав на них, отримав зворотних п**дюлей, китайці, які в ох*ї від усього цього сховалися з дітьми в туалеті, викликали поліцію, обос*ався і побіг ховатися від поліції в кінець поїзда, був витягнутий за шкірку, на додачу від гігантського розуму став шантажувати потерпілого 12 000 баксів, отримав кримінал у Швейцарії, сто відсотків депортацію і заборону на в’їзд, і тут же вліт кримінальну справу від Держбезпеки (!) Латвії за насильство на ґрунті національної ненависті, і, можливо, відправку в рідну гавань — якщо він не знає латиської, то це майже напевно — і там можливість здохнути на СВО, в останні хвилини свого життя валяючись у гі**ні і власних кишках і згадуючи краєвиди на швейцарські Альпи на березі Женевського озера, із зарплатою у франках, вмочуючи шоколад у фондю і запиваючи його келихом Adank Flascher Pinot Noir Herrenacker Graubunden 2018 року. Та ти, б**дь, тепер мій кумир, мужик! Геній, с**а».

Чи не правда, вся історія набуває зовсім іншого вигляду? Не швейцарець це, а росіянин із латвійським паспортом. Наїзд був на громадян Швейцарії, які відвантажили йому по повній, що не ввійшло у відео і далі — ланцюг уже неминучих подій, детально описаних у наведеному тексті. Тож і тут, бажано не тільки дивитися, а й бачити.