Медалі Медельїна (Частина 3)

Але найяскравішим практичним підтвердженням того, що колумбійський сценарій, описаний вище, – аж ніяк не щось неймовірне, є нинішня рф. Вона отримала у президенти типа, набагато різнобічнішого, ніж кокаїнник Ескобар. Хоча він починав грати на великі гроші саме на кокаїні, причому на колумбійському. Якби це було на кілька років раніше, він міг би стати діловим партнером Ескобара, але це сталося вже після розгрому Медельїнського картелю, чиє місце зайняв картель Калі.

ПУТІН

Володимир Володимирович дуже швидко вчепився за тему постачання наркотиків із Колумбії. Але колумбійці – діти порівняно з путіним. Вони торгували своїм кокаїном і більше не лізли в інші справи, хоча і у свої намагалися нікого не пускати. Єдине, чим вони займалися, крім кокаїну та його просування, було розміщення отриманих мільярдів у різноманітних юрисдикціях. Тобто вони заробляли гроші на коксі, вбивали конкурентів і тих, хто намагався їм завадити, а потім – відмивали отримані гроші. Але що таке десять ескобарівських мільярдів порівняно з путінськими сотнями мільярдів? Десять мільярдів Путін може залишити «на чай» і не помітити зменшення грошей.

Але справа не тільки в мільярдах, а в широті поглядів. Колумбійцям би й на думку не спало влазити в чужий бізнес і конкурувати з Тріадами на ринку героїну, а путін легко включився і в цю гру. Але коли його витівки спливли і він уже стояв однією ногою у в’язниці чи могилі, перед ним відчинилися двері соціального ліфта, який стартував одразу в пентхаус.

Перефразовуючи мудрість про село або Троєщину, зауважимо, що путін міг піти з банди (Тамбовське ОЗУ), але банда з нього вийти так і не змогла.

Дорвавшись до влади, він став значно результативнішим убивцею, ніж десяток чи сотня Ескобарів, наркотрафік було схрещено з дипломатичною поштою, а грабіж цілої країни розтягнувся на два десятки років. У результаті здобич путіна та його картелю пішла за трильйон доларів і продовжує зростати щодня.

Загалом цей персонаж давно «переплюнув» Ескобара, Чикатило та Енді Такера, разом узятих і помножених на тисячі й тисячі. За кілька десятків років його визнають найбільшим в історії людства злочинцем. При цьому за своїми синтетичними «талантами» він перевершив усіх конкурентів. Той самий Сталін загубив десятки мільйонів людей, але в наркоторгівлі був жалюгідним дилетантом. Те саме і з Гітлером, на чиїй шиї теж – мільйони трупів, але порівняно з багатством Путіна фюрер був бідним, як церковна миша. І так – за що не візьмись. Здавалося б, злочинних аспектів у нього настільки багато і кожен так сильно розвинений, що не помітити їх просто не можна.

Але росіяни не помічають. Художники пишуть його портрети, скульптори – ліплять бюсти, літератори – пишуть про нього книжки, театральні діячі – цілують йому ручки за те, що той кидає їм крихти зі свого столу на будівництво театрів. Але ж усі ці колишні актори, які стали режисерами та директорами театрів, мали читати чи навіть грати у п’єсі Шекспіра «Король Лір». Там вони повинні були б пам’ятати блазня, який знаходив, як висловити цареві свій осуд чи обурення. Це і є функція творчої інтелігенції.

Вона повинна знаходити інструменти, які навіть у похмурій ситуації можуть вказати на власну позицію. Так було навіть у найстрашніші часи совка. Але в нинішній рф таких не знайшлося. Усі лягли. Штабелями. Обвішалися орденами, записалися до списків «одобрямс» та довірених осіб. Навіть ті, хто за совка ставили «Убити дракона» або «Собаче серце», стали звичайними лизоблюдами та дешевою сволотою. Всі, практично без винятку.

У зв’язку з цим хотілося б просто зараз побачити, як через 10 чи 20 років, коли Путін сам чи з допомогою вірних товаришів вирушить на зустріч із Леніним, Сталіним, ансамблем Александрова та іншою публікою, вони розповідатимуть про те, які вони були «борцуни та герої». Вони розповідатимуть, що завжди тримали в кишені дулю і люто ненавиділи диктатора.

Та що там. Дешевий паяц Микитка Михалков уже показав це у своєму бездарному фільмі, де винайшов сцену, де він в особі свого «героя» тицьнув товариша Сталіна пикою в торт. Але це фільм. Там його героїзм і закінчився. У житті він має квазісталіна в особі путіна, але йому цілує черевики. Він пишається тим, що першим встиг назвати путіна «вашим превосходительством».

Словом, «ескобаріада», легко зображена на початку статті, є бляклою і слабкою подобою того, що зараз відбувається в рф. Кожен росіянин активно чи пасивно грає свою роль у театрі абсурду. Потім вони будуть брехати й вигадувати відмовки, чому брали участь у цій п’єсі, але ми повинні пам’ятати про те, що їх ніхто не примушував. Вони самі це зробили, за власним бажанням, бо така їхня сутність. Це назавжди буде їхньою «медаллю Медельїна».