ЯНУКОВОЩ
У попередній замальовці абсурдною виглядає ідея обрання на найвищу посаду держави відвертого наркобарона. Але Україна може похвалитися значно більш вражаючим досвідом. Вона примудрилася вибрати собі у президенти персонажа, бандитське минуле якого двома ходками вибито тавром на його лобі. Не важливо, як потім прикрили ці бандитські мітки. Важливо те, що цей факт був відомий усім. Ті, хто його висували, знали про це, і ті, хто віддавав за нього свій голос, – також. Зараз ми дивуємося з того, що дуже важко вибити допомогу в боротьбі проти рф і що Захід мляво зреагував на агресію москви, але це нам так здається всередині процесу. Зовні все виглядає дещо інакше.
У принципі до початку війни про Україну у світі знали не дуже багато, і коли постало питання про обрання позиції після агресії рф, то там підняли найближчу історію і з жахом виявили, що ми самі собі обрали президентом урку. Причому не просто урку, а гопника, який двічі проживав у в’язниці. В будь-якій нормальній країні персонаж, який переступив поріг в’язниці, вже не розглядатиметься як суб’єкт політичного життя. Не важливо, помилково це було чи ні, погашено судимість чи ні. Єдиним винятком із правил може бути ув’язнення як покарання за політичну діяльність. Кримінальні злочини – не беруться до уваги. Втім, цей організм обрали демократичним чином.
Що характерно, цієї ганьби не виплюнув український політикум, і головне – за неї проголосували люди. Тобто вони дали свою згоду на те, щоб кримінальний злочинець представляв інтереси України на міжнародній арені, де до нього будуть ставитися як до колишнього урки. Або навіть не так: із 40 з лишком мільйонів громадян України не знайшлося більш гідного кандидата, ніж оце. Ось у чому проблема.
А далі все було так, як описано вище. Нинішні журналісти – борці з корупцією – впадали в екстаз, коли їх допускали до тіла цього діяча, вони демонстрували захоплення юного мопса, який з усмішкою та рохканням біжить за своїм господарем. Практично вся преса миттєво лягла під урку, розслабилася і приготувалася отримувати задоволення.
Через певний час психологи та політологи будуть досліджувати явище, що цілком може отримати назву «Ефект Повалій». Це коли знаменита представниця творчої інтелігенції, що близько зійшлася з бандито-президентом, готова плюнути на рідну землю і бігти слідом за зеком-утікачем до країни-окупанта, без роздумів і жалю. Напевно, це буде подаватися як особливо збочена форма Стокгольмського синдрому.
Саме це й зумовило невиразну реакцію Заходу. Там просто не зовсім розуміють, за кого їм вписуватись. Майдан частково вніс ясність у це питання, але ситуація й зараз не виглядає однозначною. Тепер частина населення України знову знаходить собі пригоду на те ж саме місце. Тільки здихалися урки, натужно вигрібаючи ту погань, яка його винесла у владу і яку він туди затягнув, а нам уже сватають Мурку з такими ж самими двома заходами до в’язниці. І знову – та сама ситуація. Ні в самої Мурки, ні в тих, хто її рухає, ні в тих, хто думає за неї голосувати, не виникає думки про те, що Україна – величезна європейська країна і, окрім зеків та зечок, у нас є маса гідного народу і, що найголовніше – тих, хто має чисту репутацію.
Проте преса сприймає цього персонажа як суб’єкта політичного життя, про неї всерйоз говорять як про якусь політичну діячку великого калібру. Все це робить та сама творча інтелігенція, яка ліпила президента з бандита, якому більше підходить табірна роба. Тепер ця публіка робить точнісінько те ж саме і готова співати осанну так, як ми це описували у випадку з Пабло Ескобаром.
Але кажуть, що в США на фінішну пряму виходить суд над Пашею Лазаренком. Він уже майже 20 років живе в нормальній країні, і йому навряд чи посміхається переїхати на Лук’янівку. Тому він може в обмін на своє подальше перебування в США розповісти дуже багато про те, як він виконував свої прем’єрські обов’язки. Не дивно, що там будуть цікавитися відносинами з рф, а там – одразу виникне газ, а якщо так, то розповіді підуть і про Мурку. Зокрема, про проєкт передачі газотранспортної системи України «Газпрому», який нею лобіюється. Можливо, він навіть розповість, скільки «Газпром» обіцяв за це відвалити Мурці. Не дарма вона потім так із путіним по засосах проходила.
Словом, на Заході резонно запитують, що в Україні відбувається насправді і звідки там така любов до раніше засуджених типажів.
(Далі буде)