Як це не дивно, але навіть у 21 столітті на найвищі сходинки влади продовжують вилазити тупі виродки чи просто ідіоти, які беруться керувати країною приблизно так само, як і власним струменем у сортирі. Для них немає досвіду світової історії та дипломатії, які лежать мертвим вантажем і не стають основою прийнятих рішень. З розумним виглядом вони йдуть по полю з граблями і намагаються пояснити неминучі удари підступами ворога, який неодмінно бажає зла, сидячи в далеких «закордонах». А насправді ці самозакохані і вкрай ліниві створіння не спромоглися прочитати хоча б одну стотисячну частину того, що є документованим досвідом поколінь.
Такий собі володимир путін у чотирьох і більше своїх моделях – від бурятської до більш європейської, які постали перед публікою, – не завантажував себе таким сумним заняттям, а тому щоразу видає перли, за які студента просто вигнали б із вишу через його непрохідну тупість. Причому перед тим як відважити прощального стусана, йому обов’язково порадять, де він може себе застосувати: від миття сортирів або погонича контейнерів для сміття до гарматного м’яса в найближчій війнушці. Але так уже склалося, що такий рівень знань, досвіду та іншого цілком підходить для керівництва країною.
Якби це було інакше, товариш Асад за жодних обставин не наважився б бути союзником із рф, а тим більше – з путіним. Тепер Асад грає роль канарки у старих шахтах. Тоді цих пташок садили в клітки для того, щоб попередили про небезпечний рівень метану. Попереджали вони про це дуже оригінально – просто дохли. Так і з Башаром: коли дихати стане дуже складно, він загнеться у своїй клітці.
Але Асад виявився не найбільш оригінальним і самовпевненим хлопцем, який сів грати за стіл навіть не з шулером, а з відвертим кидалою з сокирою. У цю чудову гру вирішили зіграти й курди. Відомо, що вони вже давно носяться зі своєю ідеєю створення власної держави Курдистан. У цьому немає нічого поганого, але річ у тому, що вони хочуть це зробити швидко. Вони не вважають за прийнятне чекати відповідного моменту, а поки він не настав, наполегливо і плідно працювати, щоб не проґавити момент через власну криворукість або тупість.
Ні, вони хочуть все й зараз. А таке формулювання питання завжди тягне за собою силові варіанти. Щойно запускається силова схема вирішення питання, то слід очікувати, що почне працювати вулиця з двостороннім рухом і на силу знайдеться інша сила. І коли противник почне застосовувати власну силу, якої в нього виявиться набагато більше, – нема чого лити сльози. Якщо ти собі дозволив вирішувати питання силою, то грай уже в цю гру і не розвішуй шмарклів.
Але саме сьогодні курди потрапили в дуже серйозну халепу, якої слід уникати якомога довше. Справа в тому, що курди піддалися хвалебній риториці кремля, який навіть відкрив представництво Курдистану десь на околиці москви в районі великого окружного звалища. Це не дипломатичне представництво, а просто халабуда з вивіскою, і не більше. Але за це курди вирішили виконувати кремлівські плани, стаючи тією силою, яку тепер заведено називати «проксі». Так от, вони стали «проксі» кремля за те, що той у відповідь відстоюватиме інтереси курдів. Справді, москва запрошувала курдів на обговорення перспектив сирійської війни, і ті вважали, що йде гра на рівних.
Але весь фокус цієї сирійської війни в тому, що москва всіляко намагається підім’яти під себе Туреччину, через яку їй хочеться прокласти власні газопроводи та не пустити до неї газопроводи конкурентів.
Тобто москва веде гру проти Анкари, і через те що не може вступити у відкрите військове протистояння (з членом НАТО), робить це чужими руками, як це відбувається останні чотири роки в Україні.
Москва маніпулює курдами, щоб створити максимум проблем Туреччині, а потім отримати бажане замість ліквідації загрози. Загалом це майстер-клас міжнародного рекету. Але справа в тому, що у турків із курдами вже давня історія протистояння, і турки налаштовані дуже рішуче, а до того ж – мають сили, «час і натхнення». І ось уже турецька армія розпочала операцію із зачистки Арфінського анклаву курдів на півночі Сирії.
Зауважимо, що в цьому районі стояли й російські підрозділи, але турки демонстративно провели розгортання ударних угруповань на кордоні із Сирією, а інформаційне агентство Анадолу регулярно давало картинку цього заходу. Тобто росіяни чітко зрозуміли, що все це серйозно, бо, крім бронетанкових груп, туди пішла бойова авіація та інші серйозні речі. Коли росіяни все це усвідомили, турки військовими каналами попередили росіян про те, щоб ті вивели своїх військових, бо ті можуть постраждати від бойової операції.
Що робить союзник в особі москви? Правильно: він умовляє курдів залишити Арфін по-доброму. Коли курди вперлися і сказали, що відбиватимуться, російські військові пішли по-англійськи, не прощаючись, тільки пил стояв за їхнім транспортом. А після того як «союзник» змився, турецькі сухопутні війська за підтримки авіації та артилерії увійшли на територію Арфінського анклаву. Їм поспішати нікуди, а тому вони роблять все ґрунтовно, як і личить регулярній армії. А з москви з цього приводу вже пішли здивовані коментарі у стилі: «Кошелек, кошелек, какой кошелек?», – а точніше, там кажуть, що нічого курдам не обіцяли і взагалі – хто такі ці курди?
Якщо хтось не зрозумів, зараз демонструється одна з головних скрєп московії – підла зрада союзників. Тим, хто мав якісь ілюзії з цього приводу, варто придивитися до розпочатої Арфінської операції. Це урок із розряду: «Іди й дивися». Той, хто й зараз нічого не роздивиться, може вже ні про що в житті не турбуватися. Нема сенсу.