Зразковий союзник (Частина 2)
Але це йдеться про кваліфікованого союзника, який сповідував ту саму ідеологію, що й совок, а отже – поклонявся одним богам. Щоправда, Сталін розпоряджався комуністами різних країн, як власним стадом баранів, яке він у принципі любив, але й шашлик він готував із нього ж. Через те що взаємодія між іноземними компаніями дуже довго здійснювалася в рамках Комінтерну, по суті – першої в історії глобальної терористичної організації, то багато фактів канули в Лету, а те, що залишилося, навряд чи буде колись опубліковано і в потрібний момент буде знищено оптом, як знищувалися таємні архіви КДБ влітку 1991 року. Тобто формалізація взаємодії саме з комуністами з самого початку вибудовувалась неформально, а що й фіксувалося, то відразу закривали відповідні відомства.
Але збереглися документи, складені нехай і не з прямими союзниками, але партнерами, які дали взаємну клятву – не воювати один з одним за жодних обставин і не допомагати якимось третім сторонам, які вирішать воювати з будь-якою з договірних сторін. Такий серйозний нейтралітет – не менш цінний за союзництво. Тим більше – союзництво досить сумнівне, як, наприклад, воно склалося у Німеччини з Італією. Фюрер постійно витягував дуче з різних проблем, у які той постійно потрапляв, щойно вийшовши за межі Італії.
У нашому випадку йдеться про договір «Про нейтралітет між СРСР і Японією» від 13 квітня 1941 року.
Нагадаємо: саме в цей час Вермахт уже закінчував зосередження своїх військ біля західних кордонів совка, а РСЧА робила те саме, тільки в більшому масштабі. Рівно через 22 дні Сталін на прийомі на честь випуску старших офіцерів з академій збройних сил чітко сформулював нову парадигму для своєї армії:
«Ми до пори, до часу проводили лінію на оборону – доти, доки не переозброїли нашу армію, не забезпечили армію сучасними засобами боротьби. А тепер, коли ми нашу армію реконструювали, наситили технікою для сучасного бою, коли ми стали сильними, – тепер треба перейти від оборони до наступу.
Проводячи оборону нашої країни, ми зобов’язані діяти наступальним чином. Від оборони перейти до військової політики наступальних дій. Нам необхідно перебудувати наше виховання, нашу пропаганду, агітацію, нашу пресу в наступальному дусі. Червона Армія є сучасна армія, а сучасна армія – наступальна армія».
Тобто, офіцери, які йшли у війська, отримали наказ Сталіна в тому плані, що оборона – вчорашній день, а ви йдете для того, щоб почати наступ. Перед цим вождь і учитель пояснив офіцерам, що поки вони вчилися, армія вже стала готовою до наступальної війни:
«Товариші, ви залишили армію три-чотири роки тому, тепер повернетеся до її лав і не впізнаєте армію».
Словом, Сталін анонсував велику війну з Німеччиною. А ще через 48 днів Вермахт перетнув кордон совка, і Друга світова війна набула нового вигляду – того, який усі добре знають.
Саме в цій ситуації, за два місяці до початку бійки між совком та Німеччиною, і було укладено цей договір. Його початкова мета була справді взаємовигідною. Японію цікавила Південно-Східна Азія, а в найбільш райдужному варіанті – Азія взагалі. Совок же цікавила Європа. Очевидно, що інтереси двох країн не перетиналися територіально. Мало того, обидві країни мали стати спиною одна до одної, а тому вирішили домовитися про те, щоб цей маневр не став приводом для удару в слабке місце.
Нагадаємо: йдеться про весну 1941 року. Совок тільки готувався «звільняти» Європу, а Японія вже давно вела війну в Азії, дедалі сильніше занурюючись у протистояння з Англією та атакуючи її колонії, а крім того, дедалі виразніше ставала загрозою інтересам США в регіоні. На той момент у Токіо ще не вирішили, армія чи флот стануть основною силою експансії, а тому перспективи були ще не такими очевидними, як може здатися. Навесні був варіант, що основною силою стане армія, а якщо так, то Японія зробить основну ставку на сухопутні операції. Це могло привести до переміщення більшої частини сухопутних військ далеко на Південь, а тил залишиться відкритим для совка. Це вже через кілька місяців імператор обрав флот як основну рушійну силу війни, і в Маньчжурії застрягла мільйонна Квантунська армія. Подальші події показали, що саме совок отримав основну вигоду від договору. Японці мали такі сили, які дозволяли їм відтиснути весь Далекий Схід і в 1941, і в 1942 році, але вони цього не зробили, а совок, навпаки, був змушений зняти з цього напрямку більшу частину військ і кинути їх на Захід. При цьому кремлю нічого не залишалося, як вірити в порядність японців, які підписали договір і будуть виконувати його за будь-яких обставин.
(Далі буде)