Уперше опубліковано: 21.01.2018
Авторка перекладу: Світлана
«У росіян є два союзники – дурні та дороги».
Карл фон Клаузевіц
Совок – настільки огидне та мерзенне явище, що про це можна писати нескінченно. Проте найбільш огидною, хоч і споконвічною рисою всього російського і, як наслідок – совка, є найпідліше ставлення до власних союзників або навіть тих, хто чітко задекларував нейтралітет стосовного цього недоброго створіння. Лише два історичні приклади допоможуть зрозуміти, про що йдеться.
Після підписання знаменитого пакту Молотова – Ріббентропа Сталін довго не міг заспокоїтися, не вірячи тому, як спритно він обманув Гітлера. У колі наближених осіб він так і казав: «Надурив Гітлера, надурив!»
Насправді він вирішив, що практично задарма отримав половину Польщі, країни Балтії та Фінляндію. Якщо це порівнювати з аншлюсом Австрії та Чехословаччини, то виглядало все значно епічніше. Тоді Сталін ще не знав, що з Фінляндією не вийде так, як хотілося, але в серпні 1939 Сосо розпирали найяскравіші почуття. З цієї причини він вирішив зробити товаришу, або геносе, Гітлеру «пацанський підгон». Оскільки в совку перебувала досить велика кількість німецьких та австрійських комуністів, які втекли від Гестапо, то саме їх і вирішено було піднести Гітлеру як маленький презент на знак дружби.
Треба зазначити, що німецькі та австрійські комуністи, які шукали притулку в совку, знайшли його найрішучішим чином. До 1939 року більшість із них уже було розстріляно як іноземних (німецьких) агентів. Утім, по таборах було кинуто клич про необхідність зібрати «братів» по комуністичному руху в одному місці, що й було зроблено.
«Брати» не уявляли, чому їх витягли з різних таборів і доставили не кудись, а до спеціального санаторію, де їм надали найкращу медичну допомогу, їх забезпечили чудовим одягом і предметами першої необхідності, а такого харчування, яке їм було надано, вони взагалі ніколи не бачили. Тому після таборів, у колі товаришів та під невсипущим контролем персоналу санаторію вони дуже швидко стали приходити до тями й повертатися в людську подобу.
Кажуть, що між собою вони обговорювали причину такої казкової зміни ставлення і пояснювали це тим, що Сталін нарешті зрозумів, що собою являє Гітлер, і що тепер німецькі комуністи включаться в боротьбу з нацистською Німеччиною.
Але реальність виявилася простішою та жорсткішою. Насправді всіх їх готували в подарунок товаришу Гітлеру. Відгодовували, одягали та лікували їх для того, щоб перед німецькими товаришами з Гестапо не було соромно. Тобто цю публіку треба було передати у пристойному вигляді. Навіть коли їх завантажили в поїзд і повезли у західному напрямку, багато хто казав, що везуть їх до Литви чи Латвії, де їм розкажуть про мету заходу та переправлять до Німеччини через Швецію. Але поїзд прибув на залізничну станцію Брест-Литовськ, де їх усіх прийняли дбайливі руки співробітників Гестапо. Із п’яти сотень комуністів, які пішли на німецьку сторону у Бресті, з концтаборів не вийшов майже ніхто.
Крім того, товариш Сталін подарував і тих комуністів, які залишалися в самій Німеччині, правдами та неправдами намагаючись вижити в умовах перманентної чистки. Москва передала списки комуністів, і до них додому прийшли хлопці в чорному.
Це при тому, що чисельність компартії Німеччини була другою після совка. Це був найпотужніший, найбільш організований та численний союзник совка в Європі. Проте всю цю публіку здали з усіма тельбухами і дуже педантично вирізали. У москві знали напевне, що прирікають своїх партійних та ідейних товаришів на вірну смерть, і все одно це було зроблено навіть без нагальної потреби. Цей хід не приніс жодних дивідендів, але знекровив та дезорганізував німецьку резидентуру напередодні великої війни.
Словом, німецькі довоєнні комуністи могли б багато розповісти про совок як стратегічного союзника, але не зможуть цього зробити з поважної причини. Спочатку Сталін по лінії Комінтерну дав вказівку не чинити опір сходженню Гітлера, а коли той почав знищувати комуністів і ті драпанули в совок, він сам їх погнав до розстрільних ям, а наостанок – використав їх у вигляді вітальної листівки, якою Гітлер залюбки підтерся.
(Далі буде)