Іншу групу, умовно виділену мною, становлять три слова, які у Словнику мають переадресацію до варіанта з літерою Г:
Перше слово зараз практично не вживається, тому наведу початок словникової статті з ним, яку подано під літерою Г:
Як бачимо, варіанти написання цього слова відрізняються початковими літерами – Г, О і КГ:
Друге слово зі згаданої групи – це сучасне слово «грань», яке закріпилося в мові з літерою Г. Як бачимо, у переліку його форм варіант із КГ зафіксовано тільки в одному випадку:
А третє слово з цієї групи повело мої пошуки в несподіваному напрямі.
Щось було не так. У всіх мовах, які вказано в дужках, це слово подано з початковим [g]. Гаразд. У джерелах його зафіксовано з Г і КГ. То чому його подано під літерою Г, а не КГ? Відповідь, напевно, полягає в кількості зафіксованих форм: із Г – 11 (у називному відмінку), з КГ – лише одна (і по одному випадку для кожного варіанта в непрямому відмінку):
Але звернімо увагу на тлумачення слова, подане вже сучасною мовою: «грунт». А де літера Ґ? А її не було в українській абетці в той час, коли видавався словник (1977–1978 роки): як свідчить Вікіпедія, «1933 року з ідеологічних міркувань її було вилучено з української абетки, під час реформи українського правопису, проведеного Н. Кагановичем і А. Олінтером. У Галичині та на Закарпатті літеру ґ вживано до 1939–1944 років». Тобто радянська влада викреслила літеру Ґ всюди, куди дотяглася: на Заході України – вже аж у 1944 році, коли західноукраїнські землі визволили від нацистів та повернули на них радянську владу, принесену у 1939 році.
Так, тоді в абетці не було літери Ґ аж до Правопису 1990 року, де її поновили на п’ятому місці в абетці і навели правила вживання. І хоча у повсякденній мові ми казали «ґудзики», «ґуля», «аґрус», «ґнотик» (навіть не так – «ґньотик» – так моя бабуся називала ґніт у гасовій лампі), а на письмі все передавалося літерою Г. І, напевно, в багатьох містах був магазин, який називався «Гудзики». На заголовному фото знаменитого магазину на тодішній Ленінградській площі не видно першої літери назви (та й магазину на цьому місці вже нема), але, швидше за все, вона така сама, як і на аналогічному магазині в Житомирі у 1989 році:
Ось так чиїмись ідеологічними міркуваннями було перекреслено багатовікову історію літери Ґ, що й зафіксував Словник. І тут новими барвами заграли Передмова до Словника і власне передмова – вступне слово академіка Івана Білодіда (далі в тексті називатиму її «передмова Білодіда»), які я зіставила з цитатами, поданими в анотації до онлайн-версії Словника (далі в тексті називатиму її «Анотація»). Те, що в передмові Білодіда згадано Маркса, Леніна, КПРС і «три братні народи», не здивувало. Мене зацікавило те, що стосувалося саме Словника. Отже, по пунктах і практично без коментарів.
(Далі буде)