Ми таке практично ніколи не робимо, але ось прийшов лист, автор якого переконує нас, що натяки на те, нібито нещодавно приземлений аероплан МіГ-31К міг бути якось відпрацьований операторами ГУР — перебір. При цьому було розказано про те, на якій висоті він літає і яку швидкість розвиває, загалом, твердження було такого плану, як це подають і на болотах: йшов, посковзнувся, впав, отямився — гіпс. Причому, товариш мав ай-пі Сінгапуру, а лист прислав явно з машинним перекладом українською.
Таке трапляється досить часто, коли з такого «українця» явно стирчала балалайка і матрьошка, причому — одночасно з одного й того самого місця. І оскільки ця тема виявилася такою болючою для росіян, а ми наголошували на зносі техніки, то подивимося на ситуацію з іншого боку, а саме — на можливість атаки, внаслідок якої аероплан отримав пошкодження, не сумісні з геометрією. При цьому, відштовхнемося виключно від тих даних, які надали самі росіяни.
Отже, ворог сам заявив про те, що літак розбився при заході на посадку, нібито в нього не вийшла передня стійка шасі. Тут ми беремо за основу версію щодо причини аварії, яка найчастіше зустрічається у ворожих коментарях. Отже, беремо за основу саме цей варіант відмови техніки і користуючись відкритими джерелами, отримуємо, що діапазон випуску шасі при посадці у більшості сучасних швидкісних винищувачів — 300-600 метрів над рівнем посадкової смуги. Найчастіше шасі випускають на висоті 400-500 метрів.
Звідси випливає, що дійсно висотний винищувач був на висоті набагато нижче кілометра, коли сталося ЧП. Ті ж відкриті джерела вказують на те, що посадкова швидкість МіГ-31 — 280-300 км/год. Звідси випливає, що літак перебував у такій конфігурації польоту, коли він однозначно став уразливим для переносних зенітних комплексів типу «Стінгер» або для дронів-перехоплювачів, які вже не раз показали здатність ефективно діяти на швидкостях до 300 км/год. І якщо пуск ПЗРК досить легко відстежити різними засобами, зокрема й бортовими, то дрон може відпрацювати настільки непомітно, що про його атаку дізнаються тільки після хлопка, спалаху і втрати керування аеропланом.
За даними росіян, літак зазнав аварії в районі аеродрому і це підтверджує вказані вище параметри. Тобто, за певних припущень, літак цілком міг бути знищений якоюсь наземною групою фахівців. Таким чином, висота польоту та велика швидкість не приймаються до уваги. Далі, у попередньому матеріалі ми вказували на те, що практично всі літаки цього типу давно виробили свій фабричний ресурс, а багато хто — подолав і продовжений.
Це говорить про те, що під час війни і бойового застосування саме цих машин навряд чи будуть практикуватися навчальні польоти просто тому, що зайві години польоту — вбивають як двигун, так і планер літака. Швидше за все, політ без пусків — не навчальний, а бойовий, ну а пуск не стався просто тому, що не пройшло остаточне підтвердження по цілі. «Кинджал» летить дуже швидко і якщо йдеться не про стаціонарний об’єкт, то в цільовому районі має пройти дорозвідка, після чого й надходить команда на пуск, із зазначенням конкретних координат. Якщо обставини змінилися, відбувається відбій і треба повертатися на базу, оскільки ракета — дорога іграшка і просто позбутися її — не можна.
(Далі буде)
Ещё в 80-х общался с одним разработчиком КБ…, он сказал, что снайпер на взлете (посадке) любой самолёт с вероятностью 90% собьёт( практически в любой точке фюзеляжа есть уязвимое место). А сейчас можно и дрон, и снайпер.
> діапазон випуску шасі при посадці у більшості сучасних швидкісних винищувачів — 300-600 метрів над рівнем посадкової смуги. Найчастіше шасі випускають на висоті 400-500 метрів.
Щось у кацапів не клеїться. Це цілком достатня висота, щоби з’ясувати, що передня стійка не вийшла, й катапультуватися, бо літакові все одно вахмурки.