Давай на «біс»!

Авторка перекладу: Світлана

Ще кілька місяців тому прутін розповідав про те, що економіка продовжує зростати небаченими темпами і що цим самим темпам заздрять не лише недружні США та ЄС, а й іноді злегка, щоб не було прикро, заздрить і Китай. Після його публічної заяви на цю тему в курнику пролунав скрегіт: мовляв, де старий побачив це зростання, якщо його більше ніхто не бачить? Обізнаний лапоть якось навіть написав про те, що якби він мав доступ до таких якісних препаратів, то він теж зміг би побачити яке завгодно зростання. Словом, вийшло якось не дуже, і цар пустив попереду себе голову ЦБ Наїбулліну, яка, похмуро поправивши пенсне, теж заявила, що ніякої рецесії немає і що вона її жодного разу не зустрічала так, щоб побачити особисто.

Паралельно з цим пішли повідомлення про імпортозаміщення в економіці. Так, стало відомо, що на військові заводи було поставлено кілька тисяч північнокорейських робітників, куди не вистачало своїх. Таким чином було показано, що в країні є гострий дефіцит робочої сили, а таке буває тільки в разі різкого зростання економіки. Читаючи такі повідомлення, публіка дійшла висновку про те, що, напевно, це в них не помітне бурхливе зростання, а довкола воно колоситься на повну силу.

І все було б добре, але вже без прив’язки до загального разючого зростання економіки в їхній власній пресі з’являються матеріали дуже підозрілого змісту. Ті, хто пам’ятає часи совка, точно знають, що коли в магазинах почала зникати більша частина товарів першої необхідності, з телевізора полилися потоки оповідок про те, що чавуну виплавляють значно більше, ніж раніше, і, напевно, більше, ніж у США. Те ж саме й зі сталлю.

Чому саме такі дані видавали простій публіці, сказати складно, зате було зрозуміло, що чавун на сталь не намастиш і за щоку це не покладеш. У зв’язку з цим дуже інтригуючою виглядає просто сьогоднішня преса у противника. Ось цитата з однієї статті:

«Від залізничної галузі та автопрому до металів, вугілля, алмазів та цементу – найбільші російські промислові компанії вимушено скорочують робочий час або чисельність співробітників на тлі сповільнення економіки, стагнації внутрішнього попиту та падіння експорту. Спроби скоротити витрати на робочу силу говорять про напругу в російській економіці, яка переходить на військові рейки з початку конфлікту в Україні у 2022 році».

Тобто йдеться не про якусь окрему локацію, де не помітили різкого зростання економіки, а його не бачать у цілих галузях. Причому працівників звільняють по всій країні, і, здавалося б, при такому достатку вільної робочої сили начебто немає сенсу завозити її з Північної Кореї. Тобто тут явно щось продумали не дуже ретельно. А щодо металургії, то в іншому матеріалі, але теж сьогодні, про неї сказано таке:

«Хвиля вимушених звільнень та переведення співробітників на скорочений робочий тиждень докотилася до російської металургії – однієї з ключових несировинних галузей, на яку припадає майже 20% усього промислового виробництва в країні. Через падіння попиту, дорогі кредити і погіршення фінансових показників майже всі металургійні заводи росії почали скорочувати штат».

Такий стан справ начебто натякає на те, що дідові знову треба виконати своє стендап-шоу і розповісти, що насправді економіка настільки зросла і зміцніла, що її вже двома руками не зігнеш. Та й Наїбулліній пора протирати пенсне і готуватися підтримати цей номер. Без цього – ніяк. Публіка ж вірить цареві, бо він – ніколи не бреше.