Ще два словники, розглянуті у статті про борщ, додають картині вживання літери Ґ несподіваних відтінків. Словник Івана Войцеховича (Собрание слов малороссийского наречия) 1825 року починається з невеликого вступу і одразу переходить до слів на літеру А. Чогось не вистачає, чи не так? А де абетка? А її тоді, скоріше за все, у словниках не наводили. Тому спробуймо пошукати слова з сучасною Ґ і серед слів на Г, і на К (раптом автор передає цю літеру так, як Павловський, – через КГ). Отже, серед слів на Г зустрічаємо:
Серед слів на К:
Таким чином, у словах із сучасною літерою Ґ автор словника використовує три варіанти: Г (ґвалт, ґніт, ґудзик), КГ (ґанок) і К (ґринджоли). Окремої літери для цього звука нема.
А що у словнику «Енеїди» Котляревського? Перегляньмо перше видання, 1798 року, і слова із сучасною літерою Ґ шукаймо так само серед слів на літери Г і К:
Отже, під літерою Г подано слова, які зараз вживаються з Ґ: ґанок (цікаво, як з німецької мови це слово увійшло начебто у множині – ґанки, а потім набуло однини за аналогією, наприклад, зі словом «ранок»), ґвалт, ґречний, ґудзики. Цю літеру всередині слова я не шукала, проте на тій самій сторінці є відповідники сучасних слів «дзиґа» (тут я не дуже впевнена в тотожності значення, але припустити можна за схожістю форми) і «дзиґар»:
А під літерою К я знайшла тільки одне слово з сучасною Ґ:
(Далі буде)