Уперше опубліковано: 29.12.2017
Авторка перекладу: Світлана
У студії щотижневої передачі маніакальних розслідувань «Вечір в хату» на 365 каналі зібралися відомі особи, борці та глашатаї. Сьогодні ведучий передачі, Дмитро Тампон, запросив їх поговорити не стільки про політику, як про життя, про якісь його моменти й важливі аспекти. Пролунав сигнал прямого ефіру, і ведучий почав представляти своїх гостей: Григор Пєсцов, Матвій Окунєв та Митрофан Нахрєн. Коли було названо останнє прізвище, його власник вніс уточнення:
– Будь ласка, ставте наголос на останній склад прізвища – «Нахрєн».
Ведучий вибачився і запропонував гостю розповісти трохи про себе і про таке незвичайне прізвище.
– Мій батько, – почав Митрофан, – завжди був людиною принциповою. Коли ми жили ще на батьківщині, в Ірані, то він був одним із небагатьох, хто дозволив собі виступити з протестом проти режиму. Напевно, це – в генетиці, і це я успадкував від нього.
– Як цікаво, – пожвавішав ведучий Тампон, – у мене були інші відомості про ваш життєвий шлях, але в будь-якому випадку краще отримати інформацію з першоджерела. Продовжуйте, будь ласка.
– Справа в тому, що у Хомейні на самому початку його правління в Ірані було чимало противників та критиків його дій. Але ніхто не наважився виступити з публічними звинуваченнями. Мій батько – відважна людина: він публічно, без цих дурних натяків, прямо в обличчя диктатору заявив про те, що той фарбує бороду, а, можливо, вона в нього взагалі накладна. Наслідком цих викриттів стали переслідування батька і нашої родини, а коли постало питання про виїзд із Ірану, то представник влади уточнив лише одне місце, куди ми можемо виїхати, – «на хрЄн». Так ми опинилися в СРСР, а після його розпаду – в Україні. З того дня ми прийняли відоме вам прізвище.
Ведучий залпом випив склянку води, віддихався і продовжив:
– Григоре, може, й ви щось розповісте про своє прізвище і взагалі – про себе? Просто зараз розвінчуються стереотипи та міфи – може, й ви скажете щось нове?
– Мені особливо розповідати нема чого. Замолоду я жив там, де зима дуже холодна. Прізвище тоді в мене було якраз під цю холодригу. Коли я надумав переїхати в Україну, то вирішив змінити і прізвище, але крім песця, нічого на думку не спало, і ось тепер я Григор Пєсцов.
Ведучий зробив паузу, чекаючи продовження, але було видно, що гість зусиллям волі зупиняє потік думок і насилу стримується, щоб не ляпнути чогось зайвого, наприклад, які побажання йому давали товариші, проводжаючи його. Отже, треба було переходити до третього гостя.
– Матвію, ваша черга, – сказав ведучий, і в навушнику гостя пікнув сигнал включення його мікрофона в прямий ефір. Це треба для того, щоб гість не ляпнув чогось зайвого на всю країну.
– На відміну від моїх колег, – бадьоро почав Матвій, – не було в моєму житті особливого драматизму, а тому міняти прізвище мені не довелося, як не довелося одягати шкарпетку на голову чи ходити в жіночій сукні. Хоча про жіночу сукню я міг би розповісти багато цікавих історій. Ось, наприклад…
– Матвію, – нервово перебив ведучий, – у нас все ж таки політичне ток-шоу, може, про сукні та колготки іншим разом?
– Іншим, то іншим, – шумно видихнув Матвій і продовжив: – Загалом я завжди почувався розкуто в жіночому колективі, жінки мене приймали за свого й дарували всілякі дрібнички, квартирки, гроші та інше. Я між ними прошмигував, як ракета чи маленька, але швидка рибка, гострими зубками підхоплюючи все, що можна підхопити. Словом, прізвище Окунєв мені підходить якнайкраще, і я ним дуже задоволений.
(Далі буде)