Ефір передачі «Вечір в хату» (Частина 2)

З огляду на такий дивний перебіг подій, режисер терміново пустив рекламну паузу. Там рекламували термобілизну, а саме труси з начосом, які можна використати навіть у чумі під ВР. Потім пішла реклама жіночих туфель 42, 43 і 45 розміру, а закінчилося все демонстрацією групою кухарів своїх можливостей приготування 20 тонн олів’є. Поки йшла реклама, ведучий коротко переговорив із гостями і ще раз наполегливо повторив їм тему програми та її рамки. Ті усміхалися, трусили лисинами та бородами, але недобре передчуття так і не відпускало Тампона. Для створення ефекту несподіванки, здатного відволікти гостей від бажання заглибитися в непотрібні пампаси міркувань, він одягнувся у форму офіцера НКВС, із галіфе, портупеєю та іншими атрибутами тих часів.

І знову – ефір. Ведучий продовжив програму такими словами.

– Перед початком передачі ми уважно вивчили послужний список гостей і виявили, що нещодавно вони стали затятими борцями з корупцією. Абсолютно точного часу, коли це сталося, нам встановити не вдалося, але без жодних сумнівів, ця тема ніяк не цікавила наших гостей аж до 2014 року. У зв’язку з цим – загальне та основне запитання нашої програми: чому раптом ви стали антикорупціонерами?

Першим наважився Окунєв:

– Набридло. От просто в певний момент набридло, і все тут.

– Вам набридло дивитися на ту корупцію, яка в Україні чи в Європі, адже вона там не менша за нашу, а ви там частенько буваєте?

– І це теж, але набридло самому брати і давати. От набридло, просто їсти не хочеться. Якоїсь миті вирішив для себе: більше брати не буду…

– Але…

– Але якщо несвідомі громадяни, а тим більше – громадянки, щось сунуть мені ось у цю кишеню, – він відстовбурчив кишеню штанів, – або в цю кишеню, то з цим я нічого вдіяти не можу. Я міг би їх відштовхнути, але на це я не можу піти, бо розумію, що на такі кроки їх штовхає система, і саме з її руйнування треба починати. Тому я вирішив боротися з корупцією, скрізь, де тільки бачу, крім цієї і цієї кишень. – Він знову відстовбурчив кишені штанів.

– Підтримую колегу, – сказав Пєсцов, – корупція насамперед руйнує особистість, і неважливо, даєш ти чи береш. Адже скільки нервів витрачає той, хто дає! Він думає: давати чи не давати, а якщо давати, то скільки? Мало даси – погано, багато даси – шкода. Як знайти ту золоту середину? Сидимо, бувало, і тицяємо пальцем у перекидний календар, уточнюємо цифру. Або взяти того, хто бере. Знаю це не з чуток. Справа навіть не в тому, що можуть пов’язати із «заносом», тут якраз не так страшно. А раптом цей занощик потім почне розповідати: мовляв, дали гроші за організацію протесту чи там ще за що? Адже це потім нервування на місяці, і відмивай своє порядне ім’я. Та й не несуть зараз, як раніше. Словом, треба закінчувати з корупцією. Щойно її викорінимо, і мені спокійніше буде. А поки що – немає мені спокою. Тож тут – особисті рахунки з корупцією.

– Так, дещо незвичний погляд на цю проблему. А що скаже наш третій гість?

– Мені – найпростіше. Мій батько ще в Ірані боровся з корупцією, адже фарбована борода – свого роду корупція. Особливо приклеєна. І брат просто зараз відважно бореться з нею в Криму, де має бізнес. Поки там російські окупанти, корупції ще більше, а він – бореться з нею…

– Хвилинку, зараз ми не ведемо мови про ваших родичів. Ви самі чому з нею боретеся?

– Мені це слово з двома літерами «р» не подобається (рос. «коррупция». – Прим. перекл.), – відрізав Нахрєн, показуючи, що він уже все сказав і більше йому нічого додати.

(Далі буде)