ТРОХИ АЛЬТЕРНАТИВИ
Перш ніж почати невеликий екскурс до альтернативних теорій початкового періоду війни Німеччини з совком, слід зробити важливе зауваження. Вся решта світу має і вивчає дуже відмінну від совкової і постсовкової новітню історію світу. Причому ця історія досить легко корелює з фактами, подіями чи речовими доказами, які можна побачити особисто і навіть помацати руками. Сказати, що вона на 100% відповідає дійсності, було б самовпевнено і некоректно, проте загальноприйнята історія ніяк не схожа на совкові фентезі, які не витримують не тільки перевірки фактами, а й простого застосування елементарної логіки. Бо якщо побудувати цю конструкцію у формі логічної задачі, результат незмінно виявляється негативним, а звичні штампи – брехнею, просто за наявності внутрішньої суперечності самого судження чи загальноприйнятої думки. Але багато тем Другої світової війни саме за участю совка там теж виведено із зони пильного вивчення, і їх обходять, як щось заразне. Схоже на те, що там ці теми вважають скринькою Пандори, яку краще не відкривати взагалі.
Таку тональність було визначено ще під час проведення Нюрнберзького трибуналу. Сам цей захід за участю совка став можливим лише після того, як союзники пообіцяли совку не розглядати питань, які стосуються його воєнних злочинів. А там було що послухати. Підсудні неодноразово порушували питання про те, що совок має бути присутнім не як обвинувач, а на лаві підсудних, зокрема за Польщу, Фінляндію та низку інших речей, таких як масове знищення власного населення, що було виявлено й зафіксовано німецькими військовими. Але їм дуже швидко затуляли рота, і вийшло, що всіх собак повісили на Гітлера, СС і Вермахт, хоча був другий брат-близнюк у вигляді Сталіна, НКВС і червоної армії. Грубо кажучи, їм начхати на те, як совок докотився до цього життя. Вони заплющили на це очі і залишили нам самим розбиратися в тому, хто занапастив ціле покоління людей, а в абсолютних цифрах – отримав найбільші втрати військових та мирного населення. Напевно, вони думали, що цей страшний, неймовірний, небувалий в історії людства жах просто своїм масштабом змусить нас замислитися про його причини. Не змусив. Тих, хто вперше спробував побудувати власні теорії, що хоч якось могли пояснити весь цей жах, заплювали і забили ногами. Всі ці Суворови і Солоніни, які намагалися зліпити щось цілісне, що не розвалюється при ж першому дотику, виявилися ледь не головними зрадниками всіх часів і народів, а їхні міркування побили рекорди класичної церковної єресі. Причому їхні відкриті опоненти на зразок військового історика Гарєєва ніколи не наважувалися грати на полі логіки і завжди займалися звичною справою – маскуванням того, що було насправді.
Нагадаємо основні тези альтернативних теорій. Совок посилено готувався до наступальної війни у Європі. Тільки з цією метою він провів індустріалізацію, що відновила військово-промисловий комплекс. Усі ці заводи й фабрики, збудовані американськими дизайнерами та німецькими інженерами, з використанням американського, німецького та іншого обладнання, призначалися виключно для випуску військової продукції. До аналізованого періоду совок встиг наштампувати літаків, танків, артилерійських систем і всього необхідного для них більше, ніж усі великі країни мали цього разом.
У 1939 році Сталін здобув стратегічну перевагу над Німеччиною: приблизно за ті самі дії щодо Польщі Гітлер отримав війну з Англією і Францією, а Сталін не отримав нічого. Німеччина вже воювала з потужними противниками і робила це цілком успішно, а Сталін душив дрібних сусідів типу фінів, естонців, латишів і литовців, і знову – без особливих наслідків. Принаймні, війну йому ніхто не оголосив. Щоправда, за війну з Фінляндією совок таки викинули з Ліги Націй. Але ця організація вже згасала і не мала ніякої ваги. Та навіть перед своєю смертю Ліга змогла надати оцінку агресивним діям совка і вчинити логічно. Нинішня ООН навіть цього не може зробити, хоча вона начебто не має наміру саморозпускатися.
Основний посил теорій Суворова зводиться до того що, що Сталін трохи помилився в темпі ведення бойових дій Вермахту проти англо-французьких континентальних військ. Він розраховував на виснажливу війну, яка вимотає обидві сторони, і тоді б виникла можливість покінчити з ними одним потужним ударом найбільшої і найкраще оснащеної армії світу.
Для цієї мети до свого західного кордону совок висунув усю кадрову армію, що безумовно, перевершувала Вермахт і його союзників як за чисельністю особового складу, так і за основними параметрами техніки та озброєнь. Причому саме за озброєннями червона армія перевершувала Вермахт у рази. Це дуже важливий момент, бо якщо за особовим складом РСЧА перевершувала Вермахт на десятки відсотків, то за танками, літаками, артилерією та матеріальним постачанням – у рази. Це говорить про дві речі. Перше. Насиченість совкової армії технікою була набагато вищою від того, що мала німецька армія. Друге. Кратне перевищення техніки та озброєнь вказує на те, що вони не всі призначалися для військ першого ешелону, а в основному – для військ другого і частково – третього стратегічних ешелонів. Як потім з’ясувалося, ці війська порожняком рухалися залізничним транспортом у місця зосередження біля західного кордону, де на них уже чекали танки, літаки, гармати, пальне, боєприпаси, продовольство і все необхідне для потужного ривка вперед.
Концентрація совкових сил і засобів біля кордону було настільки жахливо великою, що Сталіну просто на думку не спадало, що хтось у здоровому глузді та твердій пам’яті наважиться завдавати ударів по щільних дивізіях та корпусах РСЧА, що суцільною стіною стояли біля кордонів.
Ці теорії припускають, що Сталін достовірно і в деталях був знайомий із планом вторгнення «Барбаросса» вже наступного дня після його підписання Гітлером у знаменитій Директиві № 21 у грудні 1940 року. Мало того, саме цей план програвали на командно-штабних навчаннях, проведених генштабом РСЧА наприкінці 1940 – на початку 1941 років. Тобто всі очікувані дії противника були добре відомі, але Сталін настільки не вірив, що практичні та вишколені німецькі вищі офіцери погодяться на цю авантюру, що готував власний план вторгнення на перші числа липня 1941 року.
Саме з цієї причини німецькі війська потужними ударами повалили совкові війська біля кордону і змогли швидко знищити або захопити більшу частину літаків і танків РСЧА, а також майже всі запаси, приготовані для двох стратегічних ешелонів військ, що й зумовило розгром практично всієї кадрової армії першого ешелону РСЧА.
І головне, що випливає з цих припущень. Червона армія пройшла численні навчання і мала практичний досвід Фінської війни виключно наступального характеру, але виявилася абсолютно не готовою до оборонних дій, внаслідок чого було втрачено управління військами, а Сталін узагалі втратив зв’язок з реальністю і вийшов з коми лише на початку липня, а раніше все котилося само собою.
Погоджуючись з основними тезами цих теорій, ми все ж таки дійшли дещо інших висновків з окремих, але дуже важливих питань, які роблять картину ще похмурішою, ніж у викладках Суворова або Солоніна.
Однією короткою тезою ми позначимо те, з чим ми не згодні навіть не тому, що автори теорій мали змогу отримати інформацію з джерел, які ми наведемо нижче, а тому, що вони, а точніше – Віктор Суворов, допустили явний перекіс у своїх оціночних судженнях. На жаль, у нього є ця слабкість, яка проявляється щоразу, коли він іде вбік від аналітики і виходить на загальні оцінки, заграючи з читачем.
Ось один із кількох прикладів. Описуючи Зимову війну з Фінляндією, він розповідає, що скористався військовим комп’ютером для моделювання ситуації під час фінської кампанії. Він це яскраво підносить, зауважуючи, що ввів як умову температуру навколишнього середовища мінус 40 градусів, і комп’ютер йому видав помилку, мовляв, так наступати не можна. Тоді він ввів характер болотистої та лісистої місцевості, і знову комп’ютер видав помилку, мовляв, за таких умов воювати неможливо. Зрештою він ввів усі умови, і комп’ютер видав рекомендації завдати кілька ядерних ударів із зазначенням епіцентрів та потужності заряду. З цього він вийшов на думку про те, що совкова армія зробила неможливе і пробила оборону фінів, попри абсолютно неадекватні умови ведення бойових дій. І резюмував: РСЧА зробила неймовірне, і такою операцією можна лише пишатися. Зрозуміло, що Суворов відчував різку контраверсійність своєї теорії, а тому підсолоджував пігулку таким відвертим способом, щоб остаточно не відлякати читача. Але після цього тексту мені захотілося поставити лише одне запитання чи дати пораду Віктору. Якщо в нього є доступ до військового комп’ютера, який моделює ці бойові дії, слід було б ввести туди чисельність і озброєння фінської армії, а потім додати туди мороз мінус 40, болота й інше, а потім подивитися, що відповіла б машина з приводу того, що зробила фінська армія.
Ось це і кілька інших моментів змусили нас копнути в іншій стороні та подивитися, що з цього вийде, і ми копнули.
(Далі буде)