Остаточно цей борг було виплачено тільки у 1891 році, та й то через щасливий збіг обставин, яких могло б і не бути. Хтось може сказати, що виплата боргу зумовлена зростанням промисловості, але це не зовсім так. Справа в тому, що промисловість імперії почала підніматися наприкінці 50-х – на початку 60-х років 19-го століття, і в цей час частка іноземних інвестицій у промислових об’єктах становила 72%. Тобто промисловість піднімали іноземні інвестори, і її переважна частина була власністю англійців, французів та німців. А до 1913 року сума іноземних інвестицій в економіку імперії становила сім з половиною мільярдів золотих рублів.
Що характерно, щойно звільнившись від сторічного голландського боргу, імперія стала активно позичати у переможеної Франції, яка на початок Першої світової війни стала найбільшим російським кредитором із понад трьома мільярдами золотих рублів кредиту. Ще один мільярд імперських боргів розписали між собою ті самі Голландія, Німеччина та Англія.
До речі, трохи згодом, після низки реформ, коли банківську систему імперії було приведено у відповідність до європейських стандартів, фінансовими центрами стали не Пітер і Москва, а Одеса, Бердичів, Ревель і Варшава.
Таким чином, більшу частину своєї історії імперія жила в борг, взятий у європейців, а переважна більшість промислового будівництва забезпечувалася за рахунок інвестицій зі все тієї ж Гейропи. Ось це і є той споконвічний «русскій мір», про який тепер у рф плетуть небилиці. Росія жила на чужі гроші, відбудовувалася за чужі гроші і століттями воювала для того, щоб заробити грошей на м’ясі своїх солдатів.
Більшовики зробили той самий фокус, що й імперія. Відмовившись повертати борги своїм кредиторам та інвесторам, вони повернули головний борг – Німеччині, яка їх фінансувала. З ними Ленін розплатився сповна, а інших – послав куди подалі, і тому почалися розруха і голод. А Сталін для запуску промисловості вчинив у стилі Петра І. Йому ніхто не давав кредитів, і залишився єдиний вихід – жорстоко використати рабську працю. Він швидко вибив із совкових голів вольницю та відродив рабство, на якому виїжджав аж до Другої світової, яка знову покарала росію за її болючі інтереси й посадила її на боргову голку – вже Штатам.
Минуле десятиліття фантастично високих цін на нафту і газ дали росії унікальний шанс вирватися з вікової бідності й залежності від Орди, кримського хана, голландських, французьких та інших кредиторів, почавши відбудовувати нову країну, з новими принципами та новими підходами до фундаментальних цінностей.
Але Всевишній покарав їх путіним, який розкрав просто астрономічну суму – три трильйони доларів, залишаючи за собою ту ж саму похмуру діру, населену тупими рабами. Але як іронію долі він озвучує все те ж марення про «русскій мір» на Балканах, протоки та інше. Удача поманила росіян казковим багатством, давши їм лотерейний квиток із дванадцятьма нулями, але вони навіть не зрозуміли цінності цього паперу і просто підтерлися ним. Але це був єдиний та останній шанс для вмираючого уламка Орди.
І ось тепер уже третій рік росія веде загарбницькі війни в тому самому режимі, коли вона мала найбільші проблеми. Турецька війна коштувала їй стодесятирічної боргової кабали за голландським боргом. Кримська війна, знову ж таки через Туреччину та її протоки, мала сумні наслідки, і до речі, знову джерелом розорення став, як і першого разу, флот. Далі, тільки свої інтереси росія спробувала відстояти в російсько-японській війні 1904 року і знову була бита і скотилася в кризу, з якої вибралася на французьких кредитах. Перша світова виявилася липким папером, куди імперія вляпалася всіма своїми лапами, бо Балкани – ключ до тих самих проток. У Другій світовій вже совок спробував зіграти свою гру, і вже почав, озвучивши Німеччині свої вимоги щодо проток, і чим воно скінчилося – всі в курсі.
Тепер Росія пішла в несамовитий похід, розкидаючи свій мерзенний, смердючий «русскій мір» вже на всі боки, без розбору. Такого вона не робила ніколи, і це свідчить про те, що п’єса під назвою «Росія» дійшла до кульмінації, за якою настає лише гучна кода. Причому від піку своїх фінансових можливостей і до початку нестримного руху в прірву минуло лише три роки. Росія більше ніколи не матиме того економічного потенціалу, який мала перед війною. Вона просто нагадила на своє «золоте століття», і попереду – неминуча розплата за це.
Росія поступово перетворюється на поганеньку та буйну неофіційну провінцію Великої Піднебесної. Розширена версія Північної Кореї.
Але ж і Україна на 40-45 років може стати українською радянською олігархічною республікою, з засиллям чиновників. Будьте уважними. Відносно подальшого закручування гайок, це небезпечно.
> Але Всевишній покарав їх путіним, який розкрав просто астрономічну суму – три трильйони доларів, залишаючи за собою ту ж саму похмуру діру, населену тупими рабами.
Здається раби не дуже вже й засмутилися, і навіть навпаки, були раді, що й їм перепадали крихти від розпилювання корисних копалин. Не брати же на себе відповідальність, не працювати же по-справжньому? Раби до такого не звиклі.
> Росія жила на чужі гроші, відбудовувалася за чужі гроші і століттями воювала для того, щоб заробити грошей на м’ясі своїх солдатів.
Власне, її і в Другу світову використали схожим чином.