Уперше опубліковано: 18.03.2017
Авторка перекладу: Світлана
Цими днями ми згадуємо обставини, що призвели до анексії Криму та початку російсько-української війни, а також «русскій мір», який став приводом до цієї ганебної бійні. З відстані трьох років події виглядають уже дещо інакше, але їхня суть все одно не змінюється. Україна таки пішла на Захід, боляче і з кров’ю відриваючись від Орди, яка аж ніяк не згинула у вирі Лети, а перелицювалася спочатку в московію, а згодом – і в росію. Вона залишилася приблизно на споконвічних ординських територіях, та й ординський менталітет так нікуди і не подівся, повсюдно конфліктуючи з менталітетом європейським. Між іншим, до росії перейшла ще одна важлива родова ознака Орди – постійна експансія. Батьки-засновники Орди теж прагнули захоплення якомога більших територій і жили з данини, яку платило населення захоплених земель, і мит із торговців, які користувалися підконтрольними Орді комунікаціями. Тобто із застосуванням чи погрозою застосування сили Орда відбирала матеріальні цінності у тих, хто міг їх виробляти чи продавати. Сама ж вона нічого не виробляла і в тонкощі торгівлі не поринала.
У такому стані московія прожила 350 років, платила данину Орді та поступово в ній розчинялася. Навіть московська православна церква всі ці роки старанно співала осанну Орді, пояснюючи вірянам, що будь-яка влада – від Бога, і їй слід підкорятися. Власне, до 1700 року незалежної та суверенної держави московія не існувало. Було московське царство в ролі сюзерена від правонаступника Орди – Кримського ханства. Саме до цього року товариш Романов Петро Олексійович виплачував звичну данину кримському хану. Варто сказати, що московити часто шахраювали і виплачували меншу кількість данини, за що їх не раз карали як ординські, так і кримські хани.
Але потім цар Петро остаточно відмовився від виплат данини і вирішив зібрати під своє царство землі, що колись належали Орді, і щоб надалі не виникало питань про те, що кримський хан є сюзереном царя московського, було вирішено захопити Крим і перейменувати московію. З першим за життя Петра – не вийшло, а з другим – цілком. У 1721 році московське царство було перейменовано в російську імперію. Вона мала кілька серйозних відмінностей від інших імперій. Перша відмінність – значна частина населення імперії навіть не знала про це, а сам імператор слабо собі уявляв, із чого складається його імперія і навіть скільки людей у ній живе. Проте він одразу вирішив, що «маловато будет», і почав низку нескінченних загарбницьких воєн, які вкладалися в парадигму Орди і стали візитівкою «русского міра».
Нове обличчя Росії було сформовано саме Петром, який на зорі свого царювання встиг побувати в багатьох європейських країнах, включаючи Східну Пруссію, Голландію та Британію. Порівнюючи те, що він побачив, почув і прочитав, будучи в Європі, він переконався в тому, що рідна йому московія – похмура, смердюча дірка, від зникнення якої ніхто б не засмутився і навіть його не помітив би, бо вона не виробляла жодних оригінальних і дуже потрібних товарів, а купувати нічого не могла з причини відсутності грошей. Гадаю, це була одна з причин, чому Петро змінив назву своєї країни з московського царства на російську імперію. Відтоді самодержців російських та вищий світ незмінно тягнуло в Європу, і дійшло до того, що багато російських вельмож або майже не розмовляли російською мовою, або просто не знали її.
Щоб заявити про себе, Петро розв’язав цілу серію воєн з метою захоплення територій, і вже тоді постало питання: навіщо? Майже всі завоювання було зосереджено на Заході, а тому можна припустити просту річ. Петро хотів побудувати в себе Європу і робив це як міг. Уся петровська архітектура – репліки чи переспіви тодішніх європейських архітектурних споруд. Внутрішній державний устрій він теж намагався підігнати під те, що бачив у Європі, але от народець – не той. Люди були зліплені не з того тіста, і навіть найближчі сподвижники не мали мізків, здатних рухати країну до Європи. І тоді Петро наводнив апарат управління імперії, а особливо ту частину держави, яка відповідала за науку та освіту, – іноземцями. Саму ж росію він почав розширювати до Європи, щоб отримати населення з іншою генетикою, яке дозволить будувати Європу, а не той безпросвітний сортир, які незмінно виліплювали його одноплемінники. Він розумів, що зі своїм підлим і наволочним народом він будуватиме Європу тисячу років і за життя не побачить навіть відблисків нової країни, а тому вирішив рухатися до Європи своєю армією та флотом. Звідси й нескінченні війни, звідси і нездійснене бажання Олександра 1 посісти місце Наполеона і бути імператором Франції, а не рідної помийки, про що він не раз писав своїм близьким.
(Далі буде)