Автор перекладу: Світлана
12, березня
Сьогодні однозначно буде багато різних розмов з приводу вчорашніх переговорів Єрмака і держсекретаря США в Аравії, і, напевно, комусь доведеться почути запитання: як ви ставитеся до цих переговорів? Якби це запитання поставили мені, то відповідь була б простою: я до цих переговорів не маю стосунку. Втім, якісь орієнтири треба мати, і тому наведу деякі з них для того, щоб уже кожен самостійно міг робити власні висновки.
Базовий момент, від якого відштовхуюсь саме я, полягає в тому, що нинішня адміністрація США на чолі з Трумпом і наш зелений уряд – тавровані брехуни. Американський президент навіть має на загривку судові рішення, які визнали його брехуном та шахраєм. З нашими – те ж саме, просто у випадку із зеленню діє принцип: «Хто ж його посадить? Він же пам’ятник!» Простіше кажучи, якби в нас були нормальні суди, то зелене братство вже майже повним складом рубало б граніт на «Четвірці». Але в цьому випадку цю змінну слід просто враховувати, оскільки вплинути на неї зараз ні я, ні ти не можемо. Просто зауважимо, що брати на віру слова брехунів може лише володар вродженого дару з цього приводу.
Другий момент, який слід враховувати. Представники нинішньої Адміністрації не раз і не два висловлювалися не просто негативно, а дуже негативно про Україну взагалі і про їхнє особисте сприйняття як України, так і причин війни з росією. Особисто я не чув кардинальних змін у цій риториці. Щодо нашої зелені, то вона, безумовно, планувала капітулювати ще у 2022 році і втекти у вигляді «уряду у вигнанні», де б розчепірювала пальці і розповідала про те, як вони всі люблять Україну. Ну, а ми пам’ятаємо, як ця квартальна шобла два десятиліття поспіль поливала Україну помиями.
Інша справа, що наш народ уперся, а військові, втративши верховне керівництво, почали діяти на свій смак і зупинили навалу. Любителі Мівіни спробували ще раз капітулювати у Стамбулі, але цього разу їм було сказано, що в такому випадку їм не варто розраховувати на все нажите непосильною працею, що вони вивезли в Європу, куди вони планували втекти до своїх сімей. Як наслідок, пішла велика бійка, на яку вони не розраховували.
І ось ці діячі з обох боків заявили про те, що вони однаково бачать справедливий мир в Україні. Зазначимо: ось ця фразеологія однозначно розрахована на пацієнтів з вимкненим мозком, і робиться таке не вперше. Так, наприклад, у такому самому ключі публіці сказали про те, що потім колись буде розказано про те, чому пастор Шлаг пішов на лижах до Швейцарії, а опинився в Нігерії. Точніше, як лижник поїхав до Буковеля, а опинився в Омані, про що не було б відомо, якби рушники не збили наш цивільний борт.
Мету такого шпигунського маневру досі не розкрито, як не розкрито й те, що в цей самий час в Омані робив Патрушев. Знову-таки, публіці в такому самому розпливчастому стилі пояснювали суть переговорів Арахнофобії з агресором у Мінську, і ми досі не знаємо про те, що ця сама публіка робила в Стамбулі. Судячи з того, що СБУ не знайшла часу з’ясувати суть цих турне, санкціоновані вони були саме тим переговірником, який учора був у Ріяді. Причому вони роблять з усього цього таємницю, а лапті показують і розказують Вашингтону все, що було.
Інша річ, що адміністрація Байдена плюнула на все це, і європейці теж вирішили через це переступити і допомагати не зеленці, а народу України та ЗСУ, які стали показувати просто неймовірні дива, громлячи противника, який має перевагу постійно і в усьому. Саме тому, коли перед самітом НАТО у Вільнюсі влітку 2023 року найвеличніший став розчепірювати пальці й розповідати про Будапештський меморандум, стосунки було сильно зіпсовано. Просто треба пам’ятати те, що ні Штати, ні Європа жодного разу на ці помиї не відповіли жорстко, зі згадуванням Оману, наприклад. Але як ми пам’ятаємо, в цей час почалися різні обмеження, затримки постачань та інше.
І ось тепер ці діячі розповідають про те, що у них сформувався спільний погляд з людьми Трампа на війну і мир в Україні. Це що ж, тепер вони теж вважають, що ми почали все це, як казав Трумп? Чи що в України нема карт і шансів, як казав усе той же любитель крЕмів? Де сформувалася ця спільність поглядів? Про це, як і про Оман, – мовчання ягнят. Чомусь мене зовсім не дивує, і тому особисто я не вірю жодному слову цих діячів. Втім, якісь орієнтири таки мають бути, і вони є.
Різні джерела повідомляють про те, що зовнішньополітичну лінію на переговорах зі Штатами взялися формувати Велика Британія і Франція. За різними даними, їхні фахівці по лінії МЗС розробляли і тактику, і стратегію майбутніх переговорів, а в результаті все вперлося в те, наскільки рукосракість зелених фахівців зможе не завадити цьому плану. Перші заяви з Парижа та Лондона начебто позитивні, і це особисто для мене значно важливіший показник, ніж словесна діарея наших діячів.
Наскільки можна зрозуміти, Штати вже відновили відвантаження нам зброї та обмін розвідданими, а супутникові сервіси відновили доступ наших користувачів до орбітальних знімків. Це – добре, але не забуватимемо стару істину, згідно з якою для відчуття щастя у людини спочатку треба відібрати все, а потім – повернути частину. Не знаю, хто був автором цієї мудрості, але кажуть, що вона була улюбленою у Сталіна.
Простіше кажучи, Трумп не дає нам нічого понад те, що дав Байден, а він усе це зупинив. Втім, навіть це – позитивний момент, і є надія, що американські військові все-таки на нашому боці і, розуміючи мінливість настроїв у Білому домі, зараз женуть ЗСУ найбільш важливе та критично необхідне. І у зв’язку з цим – остання аналогія.
Колеги вчора надіслали посилання на статтю в ізраїльській пресі, де описується суть непорозуміння між Нетаньяху та Трумпом. Охочі можуть почитати це самостійно, а для решти – стислий виклад. Нетаньяху відомий тим, що мав кілька неприємних сутичок з адміністрацією Байдена, і Трумп це оцінив. Плюс до того, Бібі та Донні раніше мали непогані стосунки, і, прийшовши до Білого дому, Трумп начебто дав Нетаньяху карт-бланш на вирішення всіх питань, а під це – дав добро на постачання будь-якої зброї як за кількістю, так і за номенклатурою. Вона справді пішла потоком.
Але ось минув час, і Трумп розчарувався в діях Нетаньяху, бо результатів – немає. І ось саме тому він дав команду увійти в переговори з Хамасом безпосередньо, по суті, відсунувши Ізраїль убік. І ось аналогія. Хтось дає комусь драбину і каже «Дістань мені ту зірку, а драбина буде будь-якої довжини». Зрозуміло, що так зірку не дістати, і врешті-решт замовник виявляється повністю розчарованим. І тут виникає запитання про те, навіщо цей хтось узагалі підписувався на цей захід? Відповідь проста: тепер у нього є драбина, якої раніше не було.
Так і в нашому випадку. Ми не знаємо, яку тактику відпрацювали наші партнери, але зброя начебто пішла. А з огляду на те, як воно там усе змінюється, треба вибирати все, що залишилося, причому – швидко. Якщо, звісно, операція «Оманський лижник» не дала своє продовження. З іншого боку, ця публіка, якою б вона не була, вже завдала значної шкоди своїм колишнім (?) друзям і господарям, а за нинішніх умов, якщо щось трапиться, тікати їм уже нікуди.