Багато людей середнього та старшого віку пам’ятають, що таке комсомол. Ця організація розвивала в молодій людині здатність сприймати лицемірну та підлу подвійну реальність. Не дивно, що саме колишні комсомольські функціонери стоять біля керма сучасної російської влади. Вони ідеально вбудувалися в систему і далі успішно генерують комсомольську енергію, випалюючи здорове майбутнє країни. Це у зрілому совку комсомольцями були майже всі, а на зорі створення організації все було не так просто. Звісно ж, були ентузіасти, які опинилися поза увагою психіатрів, але масового комсомольця треба було створити і прив’язати до організації. У рік створення комсомолу все довкола намагалися впихнути в комуну. Робив це пролетаріат. Із цього випливає, що неімущих індивіди намагалися зробити неімущими всіх навколо, бо комуна – це і є вмістище людей і майна, не пов’язаних узами власності. Молодіжне крило більшовиків ще не замислювалося над матеріальною власністю, але, маючи природну гіперсексуальність, прагнуло знищити моральні бар’єри, що перешкоджають необмеженим статевим контактам.
Тезу про те, що сім’я є пережитком царського режиму, середовище сприйняло, і не тільки молодіжне. Вважалося, що сім’я обмежує свободу в інтимній сфері і повинна відмерти. Однак пролетаріат – це клас неімущих, звідси і ставлення до жінки як до власності, що підлягає усуспільненню. І ось уже проголошується скасування «права власності чоловіка на дружину».
Причому це відбувалося на рівні окремих губерній, міст і повітів. Однак перші комсомольці пішли далі і закріпили цей принцип у своєму першому статуті для всієї країни. В цьому зведенні правил для революційної молоді був пункт: «Кожна комсомолка зобов’язана віддатися будь-якому комсомольцю на першу вимогу, якщо він регулярно сплачує членські внески і займається громадською роботою». Так було створено алгоритм перших комсомольських зборів, коли молодь збиралася в кімнаті комітету для вивчення праць Маркса, Енгельса і Леніна, вирішувала поточні питання, і після цього комсомольці обирали собі комсомолок, після чого вступали з ними в інтимні стосунки просто серед книг Маркса, на очах у всіх присутніх. Секретар організації, з огляду на своє відповідальне становище, міг обрати одразу кількох комсомолок, якщо йому вистачало на це здоров’я. Зрозуміло, що популярність подібних зборів була надзвичайною. А якщо такі заходи приводили до народження дітей, то їх можна було віддати під опіку держави та продовжувати вивчати праці як Маркса, так і Енгельса, а іноді – й обох зразу.
Такий стан справ зберігався з 1918 по 1929 роки. За цей час комсомольська організація розрослася та зміцнилася, а дух комсомольців і комсомолок загартувався. Навіть зі скасуванням цього пункту статуту, комсомол ще довго зберігав свій первісний імпульс. Згодом архіви було вичищено, і перші примірники цієї кумедної книжечки канули в Лету. Залишилися лише непрямі свідчення, збережені як музейний експонат.
Пізні комсомольці вже слабо уявляли, з чого все починалося. Однак ті з них, хто вирішив присвятити себе комсомольській кар’єрі, у своєму середовищі відтворювали дух перших комсомольських зборів. Про це докладно може розповісти нинішня голова ради федерації рф Валентина Матвієнко. Це зараз вона – сувора тітка в пенсне, а будучи комсомольською активісткою, вона мала особливу популярність серед молодіжного активу і навіть здобула поважні прізвиська: «Валька – пів склянки» і «Валюха – червоні труси». Кажуть, що вона дуже просякнута духом перших комсомольців.
Саме з цієї причини у росіян легко вкладається в голові, що путін допомагає «братньому українському народу» зберегти мир постачанням 700 танків, тисяч стволів артилерії й десятків тисяч тонн боєприпасів. Ба більше, їх не бентежить, що «допомога» цьому народу таки здійснюється, але, за словами того ж путіна, народу цього немає, як немає держави, уряду та мови. Ось така багатоходівка утворюється, і це нікого не насторожує.
У подібній ситуації якось опинилася нині покійна велика актриса Фаїна Раневська. Їй одного разу дорікнули за вживання слова «жопа» в її філософському виразі «Люди – як свічки: або горять, або – в жопу їх». При цьому їй з докором пояснили, що такого слова немає. На це Фаїна Георгіївна відповіла: «Як же так: жопа є, а слова – нема?»
Якби в населення рф залишилася хоча б частка ясного розуму та сміливості Фаїни Раневської, вони легко помітили б, що в них уже є і сам предмет, і слово на його позначення. Але за звичкою росіяни дивляться в інше місце, де висять приємні гасла. Одне тішить: це вже триватиме недовго.
До речі, теми комсомольської розпусти торкається й Василь Шкляр у книзі “Чорний ворон. Залишенець”. Хто ще не читав, раджу прочитати.