Комсомольці-добровольці, або Про природу подвійного дна (Частина 1)

Комсомольці-добровольці, або Про природу подвійного дна (Частина 1)

Уперше опубліковано: 29.10.2015

Авторка перекладу: Світлана

«Спочатку планувалися урочистості, потім – арешти, потім – вирішили об’єднати» (із х/ф «Той самий Мюнхгаузен»).

Відомо, що нинішня рф є правонаступницею СРСР, від якого успадкувала не лише права, а й усе інше, головна ж спадщина – подвійне дно у всьому. Ще в совку «боротьба за мир» означала не що інше, як підготовку до війни або власне війну. Недарма на цехах військових підприємств красувалися величезні гасла «Миру – мир!». Якщо такий напис виднівся на будівлі цеху, розташованого за високим парканом із колючим дротом, значить, там виготовляють зброю! Те саме і з дружбою народів. Потрапивши під п’яту совка, народ миттєво позбавлявся своєї історії та звичаїв. Згодом із цього народу витравлювалася його мова для того, щоб створити істоту без роду і племені. Не дай Боже хтось вирішить вчепитися зубами за народне, національне коріння – долі такої людини не позаздриш. Втім, якісь народи змогли зберегти свою самобутність, якісь – ні, а деякі взагалі втратили свою ідентичність і повністю зникли. Отак і працювала ця «дружба».

Подвійне дно вилазило повсюдно і регулярно як у мирний, так і у воєнний час. У мирний час це виглядало просто і без смаку. Наприклад, за Брежнєва було розпочато «продовольчу програму». За ідеєю, це означало системне покращення якості харчування громадян. Насправді – магазини спорожніли до стану, коли порожні вітрини прикрашали написи із сірникових коробок, і, як не смішно – виднівся той самий «Миру – мир!». Потім зникли й сірники. А згодом було оголошено «Перебудову». Сенс там був простий – оновлення держави. А в підсумку – країна успішно розвалилася.

Воєнний час показав себе теж у всій красі. Численні гасла про те, що «радянський народ став у єдиному пориві на боротьбу з фашизмом» були не те що далекі від істини, а істина там просто була відсутня. Тил поставили в такі жахливі умови, що якби він мав вибір – заткнув би носа і розбігся б із цієї вигрібної ями. Фронт теж знав, що за спинами стоять частини НКВС, які не дадуть тікати назад, а «допомагатимуть іти вперед», пострілюючи у спини. Крім того, полководці були ще тими знавцями солдатських душ. Коли Сталін послав Жукова на оборону Ленінграда, він, як кілька років тому Халхин-Голі, почав із розстрілів, бо не виявив «єдиного пориву». Але тут він пішов далі і видав наказ, за яким сім’ї військовослужбовців мали звозити до концтаборів як заручників, і якщо боєць драпане або потрапить у полон – сім’я поплатиться життям. Ну, а потім і сам Сталін видав наказ «Ні кроку назад», за яким довільно розстрілювали кожного з тих, хто відступав. І не треба забувати, що, за найскромнішими підрахунками, у всіх силових структурах Німеччини служили понад 600 тисяч колишніх радянських громадян. А всі західні регіони совка та Прибалтика приймали німців як визволителів від червоної чуми, що встигла проявити себе за рік-два. Ось такий він, єдиний порив!

Що характерно, совки, а тепер – і росіяни легко приймають це подвійне дно. Вони все бачать і знають, але самостійно відключають власні мізки, уподібнюючись до їхнього шаленого телевізора. Якщо простому народу ще можна дорікнути за темряву та невігластво, то люди мистецтва і науки зобов’язані думати своєю головою, але й там повсюдно працює режим самоцензури. Тобто вмикаються певні глибинні механізми, що дають можливість легкого переходу в паралельну реальність.

А вся глибина цих процесів почалася в момент створення підлої держави, спадкоємицею якої і стала нинішня росія. Не занурюючись у масу фактів та обставин зародження цього виродка, звернемо увагу лише на кілька барвистих деталей. Прийшовши до влади, Ленін видав два перші декрети, які мали закласти фундамент нової держави. Це декрет «Про землю», яким земля мала передаватися селянам, і «Про мир», покликаний закінчити війну. В результаті селяни землі не отримали, а через кілька місяців за вказівкою того самого Леніна їх уже розвішували на деревах, розстрілювали артилерією і труїли газами, а війна не закінчилася, а лише почалася. Якщо раніше був фронт і тил, то тепер тилу не було і війна йшла скрізь. Проте із пройдисвіта і м’ясника Леніна зробили ікону, а з його трупа – фараонську мумію, покладену в серці держави.

Нова влада ламала через коліно людей середнього та старшого віку. Ті, хто зламався, – вижили, решта або виїхали, або їх було знищено. Однак молодь виявилася більш сприйнятливою, і саме їй уперше і повністю вдалося винести мозок.

(Далі буде)