Із серії «До кави»
Учора в Китаї путін намагався триматися вальяжно, як у минулі часи, і повчально нести якусь нісенітницю. Інформаційне прикриття преса відпрацювала як могла і писала про те, що цар мав кілька неформальних розмов з імператором, де порушувалися найактуальніші питання. У попередній статті був наведений приблизний перелік питань, які обговорювалися неформально, і тому тут про це немає потреби розмірковувати. Проте, сама подача про багаторазові та неформальні бесіди мала зіграти свою магічну роль. Плюс до того, публіці сказали про те, що цар практично вирішив питання з другою газовою трубою до Китаю. А про це ми писали ще раніше, і тут усьому цьому фестивалю імені князя Потьомкіна вийшло продовження дуже несподіваного характеру.
Як виявилося, про трубу, звісно, можна розповідати що завгодно, тільки є нюанс суто технічного характеру, про який мало хто здогадувався. Ну а російська преса порушила це питання для того, щоб ця тема не вилізла в непідходящий момент, що може призвести до явної конфронтації ще й з Китаєм. А з урахуванням того параду, який показав Сі, така конфронтація може вийти боком. Грубо кажучи, намітилися контури того, що цар хотів розвести Сі як лоха і продати йому повітря. Принаймні, саме такий висновок можна зробити з того, що пишуть ворожі ЗМІ.
«Домовленості про збільшення поставок газу до Китаю, досягнуті в ході візиту до Пекіна путіна, не забезпечені наявними ресурсами «Газпрому»… Крім меморандуму про новий газопровід «Сила Сибіру-2», який не включає реальний контракт і поки не передбачає поставок, Путін домовився з Сі Цзіньпіном про збільшення експорту по вже чинній трубі «Сила Сибіру-1». З 2031 року обсяг прокачування в КНР має зрости з 38 млрд до 44 млрд кубометрів на рік. Загалом до 2049 року «Газпром» взявся поставити в КНР 114 млрд кубів додаткового газу. Однак виникає питання, як можна буде забезпечити таке значне збільшення?»
Питання дійсно цікаве і, мабуть, китайська сторона скептично ставиться до всієї цієї метушні і тому — просто не занурювалася в деталі цієї теми. В іншому разі, заглиблення в тему одразу вивело б на питання про те, який саме газ намагається продати путін? Причому, йому ж хочеться взяти грошей наперед, щоб тягнути трубу, а далі — як у старій притчі, або ішак, або падишах. Принаймні, з того боку ситуація виглядає наступним чином:
«Зараз «Сила Сибіру-1» забезпечується за рахунок двох родовищ — Чаяндінського і Ковиктінського, проєктною потужністю 52 млрд кубометрів на рік. «При цьому газ з цих родовищ також використовується для газифікації Іркутської області, Якутії та Далекого Сходу, включно з поставками на Амурський ГПЗ, що будується», — нагадують експерти ІЕФ.
За їхніми оцінками, щоб виконати контракт, «Газпрому» доведеться закуповувати газ в інших виробників — «Роснєфті», «Сургутнєфтєгазу» та ІНК. «Інакше власних газових ресурсів Газпрому може і не вистачити».
Тобто, лисий дідусь явно хотів записати Сі в дурні і продати те, чого у Газпрому немає. Загалом, якби це з’ясувалося вже в ході реалізації проєкту, у царя було б зовсім небагато часу, щоб безболісно накласти на себе своїм пішаком. В іншому разі, він отримав би можливість дізнатися про те, які китайці винахідники.
Але це — не всі результати переможного візиту путіна до Китаю. Хоч як крути, а пресі згодовується тільки те, що потрібно, а ось численна делегація, що прибула з путіним до Пекіна, все одно зливає своїм людям реальну інформацію. Її хоч і не озвучують, але вона стає підставою для серйозних, фінансових рішень. Так, акції Газпрому, після оголошення про перемогу в справі СС-2, спікірували вниз на 100 мільярдів рублів, але коли всім стало зрозуміло, що саме сталося в Пекіні, процес пішов далі.
«Триденний візит путіна до Китаю, в ході якого російський президент розраховував домовитися про збільшення експорту природних ресурсів з росії, не надихнув інвесторів на Московській біржі. Акції найбільших сировинних експортерів Росії впали за підсумками поїздки путіна, який взяв участь у військовому параді, оголосив про будівництво багатополярного світу, але не уклав нових суттєвих угод на продаж російської сировини».
Загалом, якщо це — не перемога, то що тоді перемога? Якщо це не велич, то як вона тоді виглядає? Цар знову всіх переміг та так, що публіка залишилася в глибокому пардоні.