Уперше опубліковано: 28.11.2021
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції
Статтю було написано тоді, коли попереду залишалися грудень і січень, а в лютому все те, що було написано як порівняння і ще не зовсім очевидна аналогія, стало реальністю.
28.11.2021
На московії заборонили порівняння совка та Рейху, навіть кримінальне покарання за це передбачили. Але навіть побіжного погляду на тоталітарні режими Сталіна та Гітлера достатньо для того, щоб побачити разючу схожість. Насправді ці тоталітарні вождистські режими були братами-близнюками, і, між іншим, обидва будували соціалізм і своєю опорою вважали робітників і селян. Обидва режими дуже швидко обросли мережею концтаборів, тільки в совку вона була набагато ширшою і менш технологічною, а все інше, починаючи від цілей створення й до технічного виконання, було майже ідентичним. Однаковою в них була й мета – світове панування, але був ще один момент, який вилився в низку візуальних проявів. Манія величі зашкалювала як у москві, так і в Берліні, і часто втілювалася в божевілля з однієї й тієї самої опери.
Напевно, багато хто знає, що перед Другою світовою війною в москві почали будувати Дворєц Совєтов. Це мало стати якоюсь циклопічною спорудою, яка виконувала роль капища, де мали урочисто оформлюватися нові територіальні надбання. Тобто більшовики хотіли «звільнити» пролетаріат у всіх, але насамперед – у європейських країнах, і в цьому палаці ті мали присягати на вірність великому «союзу». І будівля мала відповідати цьому моменту.
Сама споруда повинна була мати значні розміри, на її верхівці мав сяяти символ країни в мотлох переможного пролетаріату. Початковий проєкт передбачав гігантський броньовик, що обертається за Сонцем, із броньовика щогодини вискакувала б величезна скульптура Леніна і кукукала б відповідне число разів. Наприклад, о третій годині – тричі «ку-ку», о п’ятій – п’ять разів, і так далі. Однак потім вирішили броньовик не ставити, а встановити стоячого Леніна, який рукою немовби підганяв сонце, обертаючись у такт світилу.
Але згодом тема скисла, бо війна пішла не тим шляхом, і фундамент, що вже почав оформлюватися під майбутню будівлю, використовували як басейн просто неба. Чому саме басейн – невідомо, але нам слід запам’ятати, що планувалася величезна будівля, а потім туди налили воду. В цьому є символізм, який можна зрозуміти, якщо заглянути в Берлін того ж самого відрізка часу.
Як це не дивно, але товариш фюрер теж мріяв збудувати гігантську будівлю Volkshalle, яка мала символізувати центр Третього Рейху і де до його складу приймалися б нові підкорені країни. Вже хто там у кого списував – не важливо, а цікаво тут те, що Гітлер уже замовив проєкт своєму улюбленому архітектору Альфреду Шпеєру, який мав не тільки цього монстра побудувати, а й повністю перебудувати Берлін, щоб той являв собою імперську велич.
(GERMANY OUT) Modell der Kuppelhalle von Albert Speer (‘Halle des deutschen Volkes’)- 1939 (Photo by ullstein bild/ullstein bild via Getty Images)
Але, як і в Москві, з цією величезною халабудою не склалося, а єдиною відмінністю між цими двома психіатричними відхиленнями стало те, що в Берліні так і не зробили басейну під відкритим небом. Решта – як належить. Ну, а якщо когось занесе на прослуховування совкових та німецьких військових маршів, то він буде просто вражений тим, наскільки там усе збігається і як легко марші однієї армії агресора використала інша армія агресора. Звісно ж, слова пісень були різними, але найцікавіше, що при ідентичній музиці її авторство приписувалося зовсім різним людям. Славко Вакарчук знає, як це робиться. Його чудова музика теж має зовсім інших хлопців у вигляді авторів, що його анітрохи не засмучує і він легко пише, що придумав це сам.
(Далі буде)