Спочатку концепція оборонної стратегії США і Заходу на європейському ТВД будувалася виключно від оборони. Заздалегідь було підготовлено кілька хвиль оборонних споруд, завданням яких було максимальне знищення бронетехніки противника, і тим самим планувалося знизити швидкість просування його ударних угруповань до нуля. Згідно з цими планами, у глибині оборони з кількох десятків кілометрів мала залишитися вся техніка ударного угруповання, а за час оборонних боїв до берегів Європи повинні були підійти додаткові сили американської армії, яка б вичавила залишки військ Варшавського договору за визнаний кордон. При цьому вважалося, що пропорційність сил та мети операції не повинні були викликати ескалацію конфлікту до рівня застосування ядерної зброї.
Зрозуміло, що в цьому випадку було б піднято війська всіх країн НАТО, а Штати приступили б до активних заходів в інших точках Земної кулі, завдаючи шкоди інтересам совка, але загалом це був суто оборонний план, який мав скоріше політичний, ніж військовий характер. Як ми зазначали вище, совок був досить непогано обізнаним із деталями цієї операції, а тому реагував на це відповідним чином. Розуміючи, що противник робить ставку на завдання максимальної шкоди атакувальному угрупованню, москва нашпигувала Східну Німеччину ще більшою кількістю цієї техніки, щоб можна було кидати в горнило бою таку її кількість, щоб американці просто не встигали все це палити.
Вважається, що генерали завжди готуються до минулої війни. В цьому випадку американські військові взяли за основу стратегію німецької армії, яка застосовувалася нею в оборонній фазі Першої світової війни. Зрозуміло, що це було не клонування як таке, бо багато що вже змінилося, але загальну концепцію було взято звідти, і зараз про це добре відомо. А совок узяв на озброєння методи Другої світової війни, застосовані в її другій частині, коли совкова армія рухалася вперед, наступаючи на німецькі війська. Словом, це був певний синтез Курської битви та боїв за Вязьму. В обох випадках червона армія мала величезну перевагу в силах і засобах, і спочатку планувалося, що в наступальній фазі операції будуть великі втрати, тому все полководницьке мистецтво було спрямовано на забезпечення порядку в військах, які викошує противник, і методичне введення в бій все нових резервів. Точніше, суть була у своєчасності та черговості введення в бій цих резервів.
Як ми знаємо, під Курськом поле битви залишилося за червоною армією, і в принципі це зараховано як перемогу. Але там треба враховувати важливий момент. Спочатку планувалася наступальна операція Вермахту, і вона закінчилася невдачею. Постало питання про перевищення допустимих втрат, і операцію було зупинено. Мало того, ще задовго до закінчення всієї битви з району бойових дій було відведено дві танкові дивізії, які терміново було перекинуто в Італію, де висадилися і розвивали свій наступ союзники. Просто важкі танки потрібні були для наступу, а в обороні використовувати їх не було сенсу. До речі, й сама оборона вже мала будуватися навколо іншої конфігурації лінії фронту. Але важливо те, що совок тоді спалив просто неймовірну кількість техніки і вклав у землю жахливу кількість особового складу.
Місяців за дев’ять до цієї битви проводилася найбільша наступальна операція совкових сил під Вязьмою. І там теж спочатку закладалися гігантські втрати, які незабаром і сталися. Наступ вівся на укріплені райони противника і зустрічав адекватні дії. Дивізії викошувалися, як трава на полі. Через те що німецькі війська мали стаціонарні вузли оборони, які забезпечували певну дальність ефективного вогню, то трупи вкладалися шарами, а по них ішли все нові хвилі червоноармійців.
Від цього видовища божеволіли як самі червоноармійці, так і німецькі кулеметники, які розуміли, скільки людей вони щойно відправили на зустріч із богом. У них не вкладалося в голові, що так можна воювати. І саме такі методи було покладено в основу бойових дій, виходячи вже з нових реалій. Знаючи про насичену оборону противника, москва вирішила закидати її м’ясом і залізом, як це робив товариш Жуков і той же товариш Рокоссовський, якому прийнято співати оди на противагу Жукову.