Автор перекладу: Світлана
РОЗВІДКА
Відучора палає тема про припинення обміну розвідданими між Пентагоном і ЗСУ, і загалом це справді серйозна тема, і не лише щодо самого предмета обговорення, а й взагалі щодо того, що являють собою США під орудою Трампа. Зрозуміло, що ми не маємо даних чи думок купи анонімних джерел у нашій розвідці та Генштабі, якими зараз жонглюють усі, кому не ліньки, але все ж таки цю тему ми відстежуємо досить давно і пам’ятаємо про те, що як мінімум один раз таке вже було. А швидше за все, таке відбувалося періодично в тій чи іншій формі, але тоді витік інформації такого роду чомусь не викликав такого ажіотажу. Тепер це схоже на лихоманку або істерику. А як відомо, що якщо зірки загораються, то це комусь потрібно.
Звідси випливає, що подібна ситуація вже траплялася, і, напевно, наші військові вже засвоїли, що таке може статися в принципі, і, знаючи менталітет наших співвітчизників, вони просто не могли не розробити план В, а можливо, і С. Дивно тільки те, що люди Трумпа розродилися цією ідеєю тільки зараз, і в цьому сенсі нам пощастило, що головою Пентагону призначено абсолютно лівого пасажира, а тому йому знадобилося багато часу для того, щоб дістатися до приміщення з рубильниками. Тобто ось ця вся інформаційна піна, яка валить через край, відштовхується від завищених чи безпідставних очікувань.
Раніше ми вже торкалися теми зупинки військової допомоги, і там, окрім обговорення самого факту, ми висловили думку про те, що цю допомогу було зупинено на диво пізно. І якщо вже заговорили про зупинку потоку розвідданих, то, на мою суб’єктивну думку, все це мало статися ще до кінця січня. І ось коли почався лютий, а рубильників ще не чіпали, я розцінив це як бонус, безумовно пов’язаний з некомпетентністю того спецвідлову, який сформував нинішню адміністрацію. Цього не сталося швидко не тому, що на те були якісь політичні резони чи плани, а просто люди діда ще не розуміли, як воно працює і де знаходиться вимикач. Упевнений: якби найвеличніший не поїхав на дефіле в Білий дім і не продемонстрував там свої зелені штани, про які ми вже пишемо років півтора-два, на зупинку допомоги і потоку розвідданих це ніяк би не вплинуло.
Просто все це згребли б під спільний знаменник – зупинку всієї зовнішньої допомоги: військової, матеріальної, розвідувальної та будь-якої іншої. Ось вирішив дід усе зупинити, й зупинили. Інша справа, що вояжування команди ларьочника дало привід для того, щоб пов’язати ці дві події і подати їх так, що, мовляв, ви самі винні тому, що не спромоглися одягнути чисті й напрасовані штани. І не сумнівайтеся, шанувальникам Донні таке пояснення зайшло зі свистом.
Тож якщо дані розвідки йшли до нас не до кінця січня, а до початку березня, то й на тому дякую. Це було неминуче, і це таки сталося. Причому, як відомо, з Білого дому до Лондона прийшла вимога припинити доступ ЗСУ до тієї частини розвідданих США, які має Велика Британія. Гадаю, що це цокання шпор оцінили в Лондоні і зроблять свої висновки з цього приводу.
ФРАНЦУЗИ ТА АНГЛІЙЦІ
Принаймні станом на зараз Велика Британія і особливо Франція мобілізують свої власні можливості розвідки з тим, щоб компенсувати вихід із гри США. Достатньо подивитися на те, які літаки-розвідники зараз працюють над акваторією Чорного моря, щоб скласти собі приблизне уявлення про те, як уже відбувається ця компенсація. Так, усе частіше там можна помітити Boeing E-3F AWACS та аналогічні машини Великої Британії й НАТО.
Зрозуміло, що необхідні дані, які формує розвідка, базуються не тільки на тому, що надають відповідні літаки, – тут діють сили космічного зондування, перехоплення різноманітного електронного обміну даними тощо. Але тут треба зауважити, що британська розвідка завжди була самостійною структурою і її коріння сягає набагато глибше за американську.
А щодо французів, то вони завжди стояли окремо від усіх, і насамперед від США, і тому мали досить високий ступінь автономності. Просто згадаймо про те, що Франція входила й виходила з НАТО без особливої рефлексії. Тому там точно завжди розраховували на власні сили. Причому за багатьма позиціями французи досягли визначних результатів, не спираючись на технології тих самих США. У підсумку за багатьма показниками їхні літаки «Рафаль» наближаються до F-35, а за деякими – перевершують їх. Французькі атомні субмарини теж розвиваються своїм шляхом і виглядають не гірше за американські. Крім того, вони мають власну космічну програму, з усіма наслідками, які випливають із цього.
А взагалі тут доречно згадати епізод історії, який вказує на істину, що не потьмяніла й зараз. Її хтось може гарненько призабути, але від цього її цінність меншою не стала. Суть її ось у чому. Як ми пам’ятаємо, з Другої світової війни переможницею вийшла коаліція країн – США, СРСР, Велика Британія та Франція. Тут ми не станемо розмірковувати про те, хто, коли і як увійшов до цієї коаліції і чи не грав він на інший бік, а просто зазначимо, що буквально через рік від неї відвалився СРСР. Вважається, що формально це сталося після Фултонської промови Вінстона Черчилля, але насправді все визначила його знаменита фраза, якою він оцінив підсумки Другої світової війни: «Схоже, ми зарізали не ту свиню».
Але з усього цього для нас важливо те, що західний блок об’єднав трьох союзників. Зрозуміло, що чільним союзником були США, які скеровували Велику Британію і Францію. До того ж, панівне становище США було зумовлено наявністю в них ядерної зброї, яку вони розробляли спільно з групою вчених із Великої Британії. Але на прохання Лондона передати їм результати досліджень, проведених спільною групою фахівців, Штати відповіли відмовою.
Зауважимо, що в ті часи Дональд Трамп ще навіть не народився, а Штати вже «прокотили» свого найближчого союзника з такого важливого питання навіть попри те, що той брав активну як інтелектуальну, так і матеріальну участь у Манхеттенському проєкті. Отже, Британії довелося все робити з нуля, і перші робочі зразки ЯЗ англійцями було отримано самостійно, і, як з’ясувалося, їхня конструкція виявилася більш досконалою.
Ну а відновилося співробітництво вже після того, як англійці стали ядерною державою і до цього ж клубу вже записався совок. Штати поділилися з Великою Британією вже своїми розробками в галузі термоядерної зброї. Як кажуть, непорозуміння було вичерпано, але враження вже було не те. Принаймні, для Великої Британії така позиція США виявилася повною несподіванкою на тлі даних власної розвідки про те, що в СРСР посилено працюють над створенням власної бомби.
А ось Франція, хоч і була союзником США, країною-переможницею та постійним членом у Раді безпеки ООН, навіть не розглядалася Вашингтоном як можливий отримувач ядерних технологій. Розуміючи, якими зусиллями Британія налагодила відносини зі Штатами, Франція вирішила рухатися власним шляхом, не озираючись на союзників. Як результат, вона досягла успіху у створенні як ядерної, так і термоядерної зброї і навіть почала створювати власну «ядерну тріаду», але згодом відмовилася від ракет наземного базування, оскільки не бачила в них сенсу.
Між іншим, розпочавши програму пізніше за своїх союзників, Франція опанувала і розвинула ядерні технології настільки, що коли вибухнула нафтова криза першої половини 70-х, вона дуже швидко перевела свою енергетику на генерацію атомними електростанціями. І ось весь післявоєнний період вона діє максимально автономно, особливо в галузі безпеки та озброєнь, в основному розраховуючи на себе. Так, вона не увійшла до програми розробки літака п’ятого покоління і рухає власні програми. Тільки останнім часом у неї виник певний ступінь кооперації з Німеччиною, але не з США.
А все це до того, що англійці, а особливо французи, зберегли досить великий шматок автономності в оборонній сфері, і в ситуації, подібній до нинішньої, цілком можуть діяти, не зважаючи на забаганки діда Донні, оперуючи суто власними ресурсами та можливостями. Так, Штати нам надавали повний спектр даних розвідки, і це було зручно і правильно, але ті зміни, які відбулися там із поверненням до влади Трумпа, були передбачуваними, і тому рвати собі волосся на найбільш невідповідних місцях може лише той, хто мав хибне уявлення про цей світ і процеси, що відбуваються в ньому. До речі, дідусь Донні теж може опинитися в такій ситуації, але про це – нижче.
НАШІ
Не варто забувати і про наших спеціалістів. Відучора обговорюється тема втрати каналу даних для систем наведення Хаймарс. Однак, за відкритими даними, таке відбувається вже не вперше, і зараз просто все наклалося одне на інше і відбувається одночасно. І тут варто згадати, що останні два місяці перебування при владі Джо Байдена наші американські колеги, передбачаючи такий розвиток подій, просто прискореними темпами відвантажували ЗСУ критично важливе залізо. У тому числі й боєприпаси.
А тепер спробуймо оцінити цю ситуацію з тими ж каналами даних для Хаймарсів із дещо незвичної та безумовно – гіпотетичної точки зору. Адже погодьмося, що змінна, яка називається Білий дім, суттєво впливає на весь розклад цієї ситуації.
А далі логіка подій розгортається таким чином: незважаючи на «червоні лінії», які креслив Салліван або хтось там у Білому домі, ЗСУ таки гатять по території федерації, і у відповідь на це приходить вказівка про зупинку передачі розвідданих загалом або, принаймні, коло зупинки стає набагато ширшим, ніж просто цілевказування на американську зброю. Це означає, що ЗСУ переступили червоні лінії? Отже, вони таки вгатили по ворогові вже без даних, необхідних для цілевказування?
Ці запитання ми залишимо без відповіді, бо не маємо ні підтвердження, ні спростування цього висновку, що базується на голій логіці. Далі просто припускаємо, що наші хазяйновиті військові не раз і не два показали, що з американської зброї можна вичавити набагато більше за те, до чого звикли самі американці. А це означає, що вони заглибилися в механізм роботи і знайшли щось, що можна підкрутити та отримати вищу ефективність. Не виключено, що коли не можна, але дуже треба, то можна було всмалити по ворогу і без цілевказувань із США.
Якщо це так, то в такому випадку стає зрозумілим алгоритм дії адміністрації Байдена. Припинення всього потоку розвідданих неначе натякає на те, що слідом піде призупинення відвантаження заліза, що для ЗСУ дуже критично. Наші перестають «бешкетувати» і починають домовлятися, обґрунтовуючи необхідність подібних ударів. Але ще раз підкреслимо: в цій схемі виявилася критичною не зупинка даних цілевказування, з чим наші (ймовірно) вже навчилися справлятися якимись іншими способами, а постачання заліза як такого.
І ось тепер можна поглянути на ситуацію просто зараз. Трумп уже припинив постачання нам заліза, і це вже не ризик, а реальність, і тому саме цим важелем чавити марно. І якщо ми правильно вибудували послідовність подій, то в такому разі в хід піде варіант Б. І якщо раніше його використання могло призвести до негативних наслідків, то тепер вони вже настали і загалом ні на що не впливають. А те, що наші військові вміють вдихнути нове життя в стару зброю, – вже ні для кого не секрет.
Знову ж таки, якщо все саме так, то цей шум справді може мати серйозні підстави, але може бути і прикриттям реального стану справ. Як ми бачимо, діда Донні не варто засмучувати, і тому інформаційний супровід його «жорсткого рішення» буде йому чимось на кшталт валеріанки чи таблетки заспокійливого. Заліза, дякувати Богу, встигли навезти, а наші партнери просто зараз заводять свої можливості розвідки для перекриття вакууму імені товариша Трампа. Це – версія, але в неї начебто вкладається все справді важливе.
ПРО ДІДА
Очікувано, в нашому сегменті Мережі залишилася без уваги заява Трумпа на адресу терористичної організації Хамас. Просто нагадаємо про те, що пару тижнів тому він шокував публіку заявою про те, що має намір виселити звідти місцеве населення і побудувати на березі моря курортний рай. Сказати він сказав, але публіка, що серйозно сприймає його промови, стала посилено ламати мізки над тим, як це виглядатиме де-юре і як фактично можна здійснити подібні заходи. Наприклад, як і куди виселити місцеве населення?
Але ось буквально вчора він звернувся до керівництва Хамасу з вимогою негайно звільнити всіх заручників і видати тіла загиблих у полоні. Причому зробив він це надзвичайно суворо і заявив про те, що якщо ті не виконають його вимог, то пошкодують про це. Взагалі воно нас безпосередньо не стосується, але цей виступ сам по собі дещо нагадує. Адже з самого початку Трумп розкидався обіцянками згорнути ядерну програму Ірану по-доброму чи по-поганому.
В Ізраїлі збудилися від цих промов і явно розраховували на те, що щойно Трумп влаштується у своєму кріслі, то так і почне… Хоча там були сумніви, що спочатку він візьметься за прутіна. Але зараз видно, що якщо за прутіна він і взявся, то явно не так, як очікувалося. Проте в будь-якому випадку ізраїльтянам ближчі свої проблеми та загрози, а тому там виникла надія, що ось тепер дід неодмінно візьметься за рушників, і тут – він викочує ультиматум Хамасу.
Це при тому, що в самому Ізраїлі вже давно і справедливо говорять про те, що коренем проблеми на Близькому Сході є саме Іран. Щойно буде знято іранську проблему, решта почне потихеньку розвалюватися, і вже ці процеси можна буде регулювати в робочому порядку. Але, як бачимо, концепція змінилася. А у зв’язку з цим ми пам’ятаємо про те, як він обіцяв зупинити війну в Україні буквально за годину чи день за допомогою телефону. І ось минуло півтора місяця його перебування при владі, а по готелю у Кривому Розі прилетіли Іскандери.
Загалом – спостерігаємо за подіями та просто подивимося на те, як уже цю, набагато дрібнішу проблему, Трумп зможе врегулювати виключно своїм нахрапом. Окрім видачі заручників, він зажадав від усіх лідерів Хамасу залишити Сектор Газа, інакше вони про це пошкодують. Пам’ятаємо, що він уже вирішував ядерну проблему КНДР, яку обіцяв закрити за допомогою зухвалого кавалерійського наскоку, але вже й кінь здох, на якому він скакав до кордону Північної Кореї, а ядерних боєголовок там стало ще більше, а ракети вже здатні долетіти і до США.
Загалом, подивимося на розвиток подій, але фокус із забороною підтримки поставлених в Україну Хайсмарсів ніби натякає всім покупцям американської зброї про те, що якщо в першому кріслі опиниться такий оригінальний президент, то їхня система безпеки, заснована на тому, що вони купили за свої гроші, може перетворитися на гарбуз просто тому, що комусь захочеться понатискати на кнопки і посмикати за важелі. Думаю, що ВПК США зараз оптом скуповують валідол або що там вони п’ють у такому випадку. Зі скелі та непорушної стіни Трумп стрімко перетворює свою країну на ненадійного та сумнівного партнера.
Ну а наші військові передають вдячність американському народу, незважаючи ні на що.