План дій був простим та зрозумілим для всіх. Адмірал Сомервілль мав розпочати переговори з адміралом Марселем Жансулем, командувачем французької ескадри. Жансуль спочатку відмовився зустрітися з емісаром Сомервілля, і переговори почалися шляхом радіообміну. Адмірал Сомервілль отримав від Адміралтейства чотири варіанти, які треба було довести до французького адмірала:
1. Вивести в море та об’єднати сили з Королівським флотом.
2. Плисти зі скороченими екіпажами до британських портів, де судна буде конфісковано, а їхні екіпажі репатрійовано.
3. Відплисти зі скороченими екіпажами на базу в Дакарі, де кораблі буде знерухомлено.
4. Знищити свої кораблі впродовж шести годин. Адміралтейство проінструктувало Сомервілля таким чином, що якщо Жансуль відмовиться від усіх пропозицій, французькі кораблі необхідно вивести з ладу там, де вони опиняться на той момент, із використанням «усіх засобів, що є в розпорядженні».
Тобто це не був ультиматум у стилі «Здайся або помри» – французам було надано цілий набір із варіантів, які вони могли обрати, зокрема не створюючи проблем для уряду Віші. Якби адмірал погодився втопити кораблі на виході з бази, то формально флот не перейшов би на бік Британії, а за Комп’єнським актом про капітуляцію Німеччина і так зобов’язалася не відбирати цей флот за умови, що він буде знерухомленим. А найкращий варіант позбавити корабель рухомості – це втопити його. В такому разі Віші залишилися б при своїх інтересах, а Британія вирішила б свою проблему.
Словом, ці умови надавали і британському адміралу повний карт-бланш. Власне, Адміралтейство надало йому можливість приймати результат від максимально позитивного – переходу флоту в підпорядкування Британії, до негативного – знищення кораблів просто в базі французького флоту. Адмірал Сомервілль отримав таке шифрування від командування:
«На вас покладено одне з найнеприємніших і найважчих завдань, з якими будь-коли стикався британський адмірал, але ми повністю довіряємо вам і покладаємося на вас, щоб безумовно виконати його».
А трохи пізніше адмірал Жансуль дав згоду на зустріч емісара адмірала Сомервілля з його прапор-лейтенантом поза межами бази. Від британського флоту на переговори вирушив лейтенант Голланд. На борту есмінця HMS Foxhound о 8:10 він відбув до місця рандеву, де й зустрівся з представником командування французької ескадри. Переговори тривали понад дві години, і напруга наростала.
Часу для переговорів було відпущено до опівдня, але емісар британського командування попросив дати ще часу, бо французи явно вагаються. Кінцевий термін відсунули до 15:00, і після цього адмірал Жансуль дав згоду на особисту зустріч із британським емісаром на борту свого флагмана «Дюнкерк». Переговори продовжилися вже о 16:15.
У цей час із Лондона Сомервіллю надійшло повідомлення про перехоплення шифрування французького адміралтейства, яке залишило Жансулю два варіанти – або приєднатися до британської ескадри, або втопити свої кораблі. Але адмірал проігнорував цю вказівку і о 17:15 заявив, що його не влаштовують умови ультиматуму і що він їх відхиляє. Емісар Сомервілля передав Жансулю остаточний ультиматум: або до 17:30 він приймає ультиматум, або ескадра відкриває вогонь.
На цьому переговори закінчилися, і о 17:55 HMS Foxhound покинув базу. На виході моряки лінкора «Бретань» віддали честь парламентерам. Вони ще не знали, що за кілька хвилин майже нікого з них уже не буде в живих. Але англійці помітили, що французька ескадра почала готуватися на вихід, піднімати пари, і хтось уже почав відшвартовуватись.
А далі вже все відомо. Ескадра відкрила вогонь із гармат головного калібру і практично першим залпом вивела з ладу майже всі кораблі французів. Між залпами артилерії на цілі зайшли торпедоносці Swordfish, які вклали свої торпеди в кораблі, що ще не горіли. Другим залпом було знищено «Бретань», мабуть, снаряд потрапив у сховище боєприпасів, і вона просто вибухнула. Коли розвіявся дим, на її місці вже нічого не було.
(Далі буде)