Автор: anti-colorados
Просто зауважимо, що за десять днів після початку дії плану пересунути із Західного стратегічного спрямування і з Німеччини якусь велику кількість військ було просто неможливо, і на кордоні совка залишався все той самий, майже вакуумний стан Вермахту. І при цьому на руках у Сталіна був не просто чіткий план бойових дій, а навіть текст чи фотокопія директиви, яка вже запустила план у дію. І знову Сталін легко міг обернути чинник часу на свою користь: якби він завдав удару в січні, то протистояти йому в Польщі, наприклад, було просто нікому.
Це підтверджує й те, що було раніше, влітку 1940 року. Зазвичай цей час співвідноситься з окупацією совком країн Балтії, але набагато вагомішим був інший крок, і ось чому. Балтія відійшла до зони інтересів совка за пактом Молотова – Ріббентропа. Загалом для Німеччини було неприємним сюрпризом те, що зробив Сталін саме там, але це якось сильно не виходило за межі домовленостей, щоб через це влаштовувати відкриті дебати. А от захоплення Буковини та Бессарабії вже явно виходило за рамки пакту, і совок рушив у зону інтересів Німеччини.
Тоді Румунія була налаштована дати відсіч совку, але Гітлер особисто вмовив маршала Антонеску не робити цього. І зробив він це тому, що сил Румунії явно не вистачило б на велику бійку з совком, а втрутитися в неї своїми силами Гітлер банально не міг через причини, вказані вище. Усі війська були на Заході. Фюрер пообіцяв маршалу, що питання вирішиться на його користь найближчим часом. Антонеску вчинив так, як просив фюрер, і той вважав його одним із найвірніших союзників і довіряв йому навіть більше, ніж дуче Муссоліні.
Принаймні, Антонеску був обізнаний із планами Гітлера раніше, ніж Муссоліні, а його сусід Хорті нічого не знав до самого початку війни з совком. Ба більше, у Бухаресті розгорталося управління групи армій «Південь» у повній взаємодії з румунською армією. Але нам тут важливе те, що Сталін не міг не розуміти, чому Німеччина не вписалася за союзника, і загалом міг рухатися далі. Вкотре. І тут постає запитання про те, чому було втрачено стільки можливостей при тому, що совок не приховував свого бажання «звільнити» не лише Європу, а й увесь світ. Причому він уже набув практичного досвіду бойових дій проти Фінляндії і скуштував крові на смак.
А відповідь на це запитання дає карта 1940 року. Так, Рейх уже вперся в кордони совка в центрі й на півночі, а на півдні в совковий кордон упирався вірний союзник Німеччини – Румунія. Але все ж таки материнська територія Німеччини залишалася на захід, і між нею і совком була хоч і підконтрольна Німеччині територія, але все ж таки – не Німеччина. А це означає, що в тактичному плані Німеччина мала руки розв’язаними, нав’язуючи більшовикам оборонні бої наявними силами. Вона просто збивала б темп просування червоної армії аж до кордонів власне Німеччини. А тим часом відбувалося б термінове перекидання військ із Франції та мобілізація в самій Німеччині.
Таким чином, була дуже велика частка ймовірності того, що совок розтягнув би свої комунікації, пошарпавши свої війська на шляху проходження Польщі, Угорщини, Румунії та Чехословаччини, а в результаті – довелося б упертися в кордони Німеччини, де їх зустріли б кадрові частини Вермахту, які вміють і хочуть воювати, і ось тут досвід Фінляндії показує, що все це могло закінчитися дуже погано. Виходить, що совку треба було не це, а щось зовсім інше.
(Далі буде)