Автор: anti-colorados
Щоб покінчити саме з чинником часу, потрібно чітко уявити, що ж слід розуміти під цим терміном. Саме з цим у Суворова не склалося. Адже насправді етап саме бойової операції, проведеної Вермахтом проти Франції, тривав трохи більше місяця, але якщо на це дивитися з точки зору нападу на Німеччину, то тут треба додати час, за який Німеччина вивела з нещодавно окупованої Польщі практично всі свої ударні сили та й узагалі всі боєздатні частини.
Ідеться про фазу концентрації військ на вихідних рубежах біля кордону Франції, Люксембургу, Бельгії та Нідерландів. Адже велику кількість військ треба зняти з тих місць, де вони зупинилися в Польщі, завантажити на залізничний транспорт і перекинути майже на тисячу кілометрів на Захід. Потім іде стадія розгортання та виходу на готовність до наступу. Це мінімум ще місяць перед 10 травня – днем початку бойових дій. Тут усе залежить від транспортної інфраструктури і, зокрема, пропускної спроможності залізниці. Ну, й плюс до того, концентрація військ має супроводжуватися заходами, що забезпечують скритність перекидання військ. Тож місяць тут – це мінімум.
Але навіть отримавши капітуляцію Франції 22 червня 1940 року, Вермахт мав сильний перекіс конфігурації своїх військ. Вони перебували вже навіть не на західних кордонах Німеччини, а ще далі – у Франції. В такому разі їх зворотне перекидання на східні кордони зайняло б ще більший час. Але ми візьмемо ще один місяць як мінімум. І ось виходить, що Сталін мав вікно часу близько трьох місяців для того, щоб успішно і без особливих проблем розпочати наступ на Захід. Але він цього не зробив, хоча міг, і, судячи з тих планів, які було озвучено пізніше, – повинен був зробити.
Мабуть, це донесли до Гітлера, і приблизно в цей час, у червні 1940 року, Генштаб сухопутних військ і отримав замовлення на розроблення плану «Барбаросса», який було введено в дію тією самою директивою № 21 від 18 грудня відразу після візиту до Берліна наркоміндел [народного комісара закордонних справ. – Прим перекл.] Молотова, який висунув особисто Гітлеру ультиматум, що прямо суперечив духу та букві пакту Молотова – Ріббентропа. І саме з цього дня почалися заходи, які вилилися у відомі події 22 червня 1941 року.
Суворов звернув увагу на те, що великі штабні ігри, проведені генштабом червоної армії в останні дні грудня 1940 – перші числа 1941 років, відпрацьовували ситуацію, описану у плані «Барбаросса», з чого випливає, що ті кілька днів, які минули між введенням його в дію і штабними іграми, було заповнено зрозумілими та логічними подіями.
Поки план не вводиться в дію, він має найвищий ступінь таємності і доступ до нього має вкрай обмежене коло осіб. У цей момент зберегти його в таємниці найпростіше. Але коли він вводиться в дію, він виходить із сейфа і копіями перекочовує до штабів майбутніх ударних груп військ, а звідти частинами – ще нижче. І ось на цьому етапі доступ до нього отримує кратно більша кількість осіб, а отже, ймовірність витоку зростає в рази. Тому через кілька днів після 18 грудня його копія була в москві, і з урахуванням цього плану й було проведено великі штабні ігри, про які згадує низка воєначальників, які брали в них участь, у тому числі Жуков. У цих спогадах міститься багато води, але найцікавіше – не в подробицях, а в загальній ситуації.
(Далі буде)