Авторка перекладу: Світлана
Коментувати те, що говорить Додік, – справа невдячна і марна хоча б тому, що з одного й того самого питання за короткий проміжок часу він може давати прямо протилежні судження. А за останні пів року він уже не раз і не два взагалі відмовлявся від своїх слів, шокуючи твердженнями про те, що він такого не говорив. І це в тих випадках, коли промови були публічними і їх зафіксувала світова преса. Тому при читанні розлогих коментарів з цього приводу просто виникає подив, наскільки людям нема чого робити, що займатися літературщиною і писати твори у стилі абсурду або ненаукової фантастики.
Натомість звернемо увагу на деякі події, які вже явно залишаться в тіні чуба Трумпа і його заяв. А між іншим, події ці дуже цікаві та показові. Все ж таки цікаво те, коли надірветься двоголова тварина, і всім зрозуміло, що моменту зламу передуватиме низка подій, які однозначно будуть вказувати на наближення такої події. А вони обов’язково будуть, бо масштабні події вказують на своє наближення різними способами сигналізації. Інша річ, що, перебуваючи всередині процесу, ми дуже рідко можемо оцінити певні сигнали саме як покажчик наближення чогось великого і часто – катастрофічного.
Ті, хто пам’ятає період подихання совка, напевне пам’ятають про те, що окремі погіршення ситуації чи сфер життя згодом стали перетворюватися на суцільний потік, і в певний момент стало зрозуміло, що куди не глянь, скрізь усе валиться і сиплеться. Проте мало хто, дивлячись на все це, міг зробити висновок про те, що совок як єдина, монстроїдна структура може обвалитися швидко і остаточно. Принаймні, в мене подібні думки якщо й виникали, то швидко відходили на другий план як щось нереальне.
Згодом, через кілька років, коли тема розвалу совка стала улюбленою в різноманітних ЗМІ, справді виникло відчуття, що всі ми бачили, як по цьому глиняному колосу розходилися тріщини, як від нього розвалювалися шматки і обвалення халабуди було неминучим. Але це – згодом, а от у момент розвитку ситуації такий результат виглядав практично неможливим. І ось просто зараз уздовж курника теж ідуть явні тріщини. Слава богу, ми за цим спостерігаємо збоку, але зрозуміло, що зсередини все це можна розглянути набагато предметніше.
Ми звертаємо увагу на фундамент прутінської злодійської системи, а саме на легітимність диктатури. Усім давно зрозуміло, що легітимність влади прутіна, а отже, і створеної ним вертикалі влади тримається не на «волевиявленні народу». Незважаючи на те, скільки там за нього проголосувало публіки, всім відомо, що на «виборах» спускалися рознарядки, згідно з якими виборчі дільниці мали дати певні показники. Тому навіть якщо він зібрав належну для обрання кількість голосів, процедура була скомпроментованою згори донизу, а легітимність таких результатів виборів – повністю зіпсованою.
Замість цього влада прутіна спирається на вертикаль, яка діє не за формальними нормами та правилами, а за принципом особистої відданості або васальної залежності. Простіше кажучи, з певними доповненнями це нагадує систему взаємовідносин усередині великої банди. Якщо зовсім коротко, ватажку банди делегуються всі права, але у відповідь він зобов’язаний забезпечувати безпеку та достаток членів своєї банди. Звідси випливає, що його влада в банді прямо залежить від того, наскільки він здатний захистити інтереси тих уркаганів, якими він править.
Саме в цей фундамент і варто вдивлятися насамперед. Тріщини в цій субстанції найбільш значущі саме для тієї системи, яку збудував прутін. Адже якщо він не виконує своєї частини негласного договору, а саме – забезпечення безпеки та процвітання своїм бандитам, він втрачає й те беззаперечне делегування йому всіх прав і свобод, які стали платою за це. Між іншим, саме такий стан речей прутін два десятки років поспіль називав стабільністю, про яку завжди розповідав як про головну цінність, заради якої можна пожертвувати всім. Лох це розумів по-своєму, але це його проблеми, а насправді цей імпульс було спрямовано саме своїй братві, яка і формує каркас вертикалі влади.
І справді, до широкомасштабної війни в Україні фундаментальних зрушень не спостерігалося. Так, були окремі рокіровки, але для всіх було зрозуміло, що йдеться саме про виконання своєї частини негласного договору конкретним фігурантом. Тобто це були якісь персональні дії, пов’язані з недостатньою лояльністю до царя, чи щось подібне. Важливо те, що це був сигнал консолідації, мовляв, дивіться, що буває за втрату лояльності, а тому кожен робив висновки і готував свій язик для того, щоб лизнути пахана якомога глибше і слинявіше. Але тепер іде ланцюг подій зовсім іншого характеру.
Зараз під ніж ідуть «вірні солдати фюрера», які вірою та правдою служили йому довгі роки. І тепер усім зрозуміло, що сталося це з ними не тому, що вони продемонстрували низький рівень лояльності, як це було раніше, і, звісно, не з тих формальних причин, про які пише преса, бо якщо почати пакувати за розпил і корупцію сьогодні, то завтра від вертикалі нічого не залишиться, включаючи й самого прутіна. А якщо так, причина тут може бути одна: цар звернувся до принципу більшовиків, який називався «експропріація експропріаторів».
Тобто розпочався процес вилучення майна та активів у осіб, які нажили все це непосильною працею та чітко за неписаними правилами системи, а саме брати по чину й ділитися з начальством. Тобто навіть суворе дотримання корпоративних правил не вберегло їх від долі цапів-відбувайлів, яких розібрали на м’ясо, шерсть і шкуру. Попри відданість режиму та особисто пахану, вони все одно пішли під ніж, і ось це вже – зовсім не добрий сигнал для «вертикалі».
Якщо раніше неприємності виникали через справжню нелояльність когось із братви, то тепер це відбувається тому, що пахан перестав дотримуватися заведених ним самим правил. У результаті преса противника просто зараз видає черговий сюжет саме з цієї низки подій:
«Активи колишнього державного секретаря Дагестану Магомед-Султана Магомедова загальною вартістю 100 млрд рублів передали державі, повідомила Федеральна служба безпеки (ФСБ). Ідеться про нафтопереробний завод (НПЗ) «Дагнотех» і нафтоперевалочний комплекс «Дагнафтопродукт» – найбільший на Північному Кавказі. Останній включає 67 земельних ділянок і понад 360 будівель і споруд, у тому числі трубопроводи та автозаправні станції. Це єдиний оператор з перевалки нафти, що надходить до морського торгового порту Махачкала».
Цей випадок ми наводимо навмисно і докладно з тієї причини, що в країні-бензоколонці до нафтового бізнесу допустили лише перевірених товаришів, у лояльності яких не було жодного сумніву як у момент входу в бізнес, так і на перспективу. А це означає, що йдеться про пацієнта, який, безумовно, був одним із каменів фундаменту путінської влади. Тим більше коли йдеться про Кавказ і про те, що навколо таких фігур вибудовуються власні вертикалі, вже сформовані на клановій основі, то висмикування таких каменів вкрай небезпечне для системи як самим фактом, так і формальним приводом, під яким усе це виконується. Для курника він виглядає дуже показовим:
«69-річний Магомедов є фігурантом кримінальної справи про шахрайство (частина 4 статті 159 КК) та легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом (частина 4 статті 174.1 КК). Держсекретаря затримали 25 червня… Зараз ексчиновник перебуває під підпискою про невиїзд. У рамках справи пройшли 70 обшуків у Дагестані та москві. У Магомедова та інших фігурантів заарештували майно на загальну суму понад 3 млрд рублів. Серед відповідачів були його син і дочка – Магомед і Саїдат, а також Галімат і Маржанат Ісмаїлови».
Тобто удару завдано по всьому клану чиновника, який був однією з путінських опор у регіоні і кого, за прутінськими ж поняттями, не варто було б чіпати в принципі, щоб не послабити конструкцію системи влади. І в кремлі не можуть не розуміти ризику такої ситуації Досить згадати епопею з Кадировим, яка розгортається на наших очах. Охочих поставити його на ножі вже стільки, що можна продавати квитки. І навіть у самого прутіна є сто і одна причина ліквідувати вівцероба як публічно, так і таємно, тільки от ніяка причина його не бере, бо ту саму стабільність у регіоні він побудував за образом і подобою того, як це робив сам прутін. А якщо так, то все там тримається на особистій відданості саме Кадирову, але не прутіну. Тому висмикнути з конструкції цей бородатий камінь рівносильно ліквідації стабільності регіону, і через те що прутін прийшов у владу саме під прапором закінчення чеченської війни, то її відновлення мало б для царя вкрай негативний символізм.
Між іншим, Дагестан є ще більшою і потужнішою пороховою бочкою. Просто там не було війни, як у Чечні, і тому вважається, що регіон цей буде тихішим. Але всі дані говорять про те, що цей регіон просто довше запрягає, але якщо це станеться, то їзда там буде набагато цікавішою, ніж у Чечні. І якщо прутін наважується на те, щоб пустити на дерибан сотню мільярдів активів цього чиновника, то ситуація всередині системи вже не просто важка, а відчайдушна. Згодовування подібних фігурантів – це все одно, що харчуватися власною плоттю. Це вкрай ризикований крок не тільки і не стільки для самого прутіна, як для створеної ним системи, замість якої курник не має нічого.
Але це не єдиний показник того, що фундамент цієї структури дає серйозні тріщини. Вже наскільки лояльні прутіну конторські, але й ті акуратно сигналізують про те, що попри бадьорі заяви та гарячкове хамство царя, ситуація в країні дедалі більше лякає. Як це зазвичай буває, вони роблять акуратні зливи того, про що міркує кремлівська братія. І ось що про це написано буквально сьогодні:
«У кремлі очікують, що в росії може початися серйозна економічна криза. З’явилися підтвердження цієї інформації… Центробанк прямо заявив – до кінця року наша економіка може сповільнити темпи зростання до нуля. Раніше представники ЦБ передавали сигнали про кризу неофіційно, тепер вирішили відкрито заявити про загрозу… Криза може вибухнути вже восени, а пік проблем, швидше за все, припаде на жовтень цього року – перші кілька місяців наступного».
Такі речі вже йдуть від самої адміністрації прутіна, а там напевне знають, як виглядає реальне становище в економіці та фінансах і які перспективи явно вимальовуються з цього приводу. Тож ось вони, сигнали, і ось вони – тріщини. Ще раз повторюю: великі події не відбуваються раптово. Їм передують дедалі явніші й сильніші сигнали.