АД-ЛЕР
Уранці стало відомо, що пожежу на нафтобазі в Адлері вдалося загасити. Втім, із цією пожежею все ж таки пов’язані деякі пікантні деталі. У Мережі з’явилося відео пожежі, зняте з борту пасажирського літака, що заходив на посадку в аеропорту Сочі. Через те що територія нафтобази практично примикає до аеропорту, то суть пожежі було видно досить добре. На відміну від попередніх заяв про те, що уражено було лише одну ємність із пальним, у яку зловмисно впав «уламок», на відео добре видно два осередки займання. Причому відео знято вже вдень, а це означає, що горить як мінімум кілька годин, і горить добре, а за кольором і насиченістю стовпів диму можна зробити висновок про те, що горять саме нафтопродукти.
Що цікаво, осередки пожеж розташовано на відстані кількох сотень метрів один від одного, і явно це не той випадок, коли від однієї ємності спалахнула інша. Там явно проглядається два прильоти саме в резервуари з пальним. А можливо, їх було й більше, бо ворожі ЗМІ пишуть про те, що в аеропорту Сочі зупинено заправлення літаків, тому літакам доводиться робити проміжні посадки для дозаправки в інших аеропортах. Так буває, коли під роздачу потрапила інфраструктура нафтобази, а не лише ємності.
Наступний момент, який уже став аксіомою. На расєї вже явно затверджено інструкцію, яка регламентує дії пожежних команд при пожежах такого виду. Гасіння відбувається методом суворого споглядання полум’я та диму, що йде з цистерни. Більше жодних дій не виконується. Наскільки можна зрозуміти, спеціальних засобів для гасіння таких пожеж у них немає, а гасіння звичайним способом лише приводить до поширення горіння на більшу площу і займання сусідніх ємностей.
Тому «гасіння» там проводиться шляхом повного вигорання пального в ураженій ємності. Простіше кажучи, пожежа закінчується своїм ходом, коли горіти вже нема чому. Тож коли вони пишуть про те, що саме таку пожежу «вдалося загасити», то насправді все вигоріло і згасло само собою. Словом, казка про приліт одного уламка, через який щось почало диміти, цього разу виявилася аж надто непереконливою.
Ну, а ворожі пабліки пишуть про те, що спостерігати пожежу з санаторіїв, готелів чи літаків – це одна справа, а бачити те саме з вікон резиденції прутіна – зовсім інша. Там вважають, що цар прийняв мудре рішення не їхати в Сочі, бо, дивлячись на все це, він став би переживати за місцевих жителів, нервувати і взагалі перебувати в неналежному стані. А всім відомо, що в такому вигляді цар виділяє підвищену кількість ДНК, а це завжди може вилізти боком. Можливо, знову почнуться арешти або ж мимовільні виходи у вікна чи сумні суїциди.
Звісно, це був не найяскравіший випадок атаки нафтової інфраструктури противника, але особливості географії надають саме цій події особливого вигляду. А взагалі ворожі аналітики пишуть про те, що нафтова інфраструктура поступово входить у кризу, що зумовлено кількома взаємодоповнювальними чинниками. Причому вони наводять відповідні таблиці з наростаючою негативною динамікою і хоча й не роблять жодних конкретних прогнозів, але немовби натякають на те, що треба ж щось робити.
НПЗ
Ідеться про виробництво та зберігання нафтопродуктів. Як усім уже зрозуміло, ЗСУ почали методично виносити місця виробництва та зберігання пального. Між іншим, лапті виють про те, що це не чесно, бо наші військові діють несиметрично. Але якби відповідь була у стилі «зуб за зуб», то летіло б у їхню житлову забудову. Вони можуть не сумніватися в тому, що після сотень прильотів російських дронів і ракет по житлових будинках наші військові чудово уявляють, як і куди потрібно завдавати удару по будівлі чи споруді так, щоб вона склалася або щоб їй було завдано максимальної шкоди.
Саме це ЗСУ продемонстрували вже кілька разів, коли за допомогою французьких планерних бомб відносно невеликого калібру складали промислові будівлі, де були центри оперативного управління ФСБ або командні пункти армії противника. Все виконувалося настільки чітко, що якби виникла необхідність складати житлову забудову того ж Бєлгорода, то там уже не залишилося б цілих будівель. Проте Україна – не країна орків, і тому відповідь іде саме несиметрична, не в житлову забудову, а у військову інфраструктуру або об’єкти подвійного призначення, до переліку яких, безумовно, входять НПЗ і нафтобази.
Так от, ворожі аналітики зазначають, що внаслідок ударів ЗСУ втрачено величезну кількість пального, яке, безумовно, доводиться відшкодовувати новими обсягами. Інша справа, що чим ближче до території України, тим таких сховищ стає менше, а тому з розміщенням необхідних обсягів пального в потрібних локаціях уже виникли великі проблеми. Плюс до того, наростає обсяг вибулих потужностей НПЗ. До того, що виводиться з експлуатації на планові ремонти, активно додається й те, що було уражено уламками та іншими окультними предметами.
Зрозуміло, що в країні, яка видобуває нафту, є досить велика кількість переробних потужностей, але як не крути, вона скінченна. А коли по них прилітає регулярно і потужно, то ситуація загострюється просто критично. Тим більше що починаючи з перших ударів по таких заводах, ЗСУ взяли за правило виводити з ладу установки первинної переробки нафти. Це – мудре рішення, бо, з одного боку, відразу зупиняється весь «хвіст» переробки, а з іншого – ураження однотипних установок з приблизно однаковим набором обладнання призводить до стрімкого скорочення ремонтних комплектів обладнання.
На різних локаціях із ладу виводиться приблизно одне й те саме. А з урахуванням того що лапті такого заліза не випускають (не танки ж), то все доводиться тягнути з-за кордону, причому – злодійським способом завдяки санкціям. Між іншим, вони самі пишуть про те, що цей процес нелегкий, а що найголовніше – непередбачуваний у плані строків та якості обладнання, яке врешті-решт вони отримують. І якщо перші удари по НПЗ і нафтобазах були неприємним і прикрим тлом до поточної війни, то зараз кількість таких ударів починає переростати в якість, а тому, нехай ще й без акценту, але все частіше виникають міркування про те, що десь на обрії вже з’явилася грань, за якою почнеться дефіцит пального. Між іншим, там уже запроваджено заборону на експорт бензину просто тому, що динаміка ударів «уламків» і графіки майбутніх планових ремонтів обладнання НПЗ немовби натякають на те, що все це вже не за горами.
ДУЖЕ ЗАЛІЗНА ДОРОГА
Сьогодні вночі уламки дронів знову впали на залізницю у Волгоградській області противника. Цього разу прилетіло по залізничній станції Арчєда у місті Фролово. За попередніми даними, удару було завдано по диспетчерському вузлу та керівній інфраструктурі. На відміну від лаптів, наші військові не чіпляють пасажирські поїзди і концентрують удари по силових підстанціях, які живлять контактні мережі, розподільне обладнання, і лише іноді вдається спалити цистерни з пальним або вагони з військовою технікою. В такому разі це робиться в режимі «щоб двічі не вставати».
Спочатку ворожі пабліки бадьоро писали про те, скільки там і чого вони назбивали над Волгоградською областю, але потім стало зрозуміло, що доведеться щось розповідати про затримку руху поїздів по цій станції. В результаті місцевий рейхскомісаріат виставив таку інформацію:
«Сьогодні, 4 серпня, о 2:50 на станції Арчєда у місті Фролово Волгоградської області у зв’язку із падінням уламків БПЛА призупинено рух поїздів. Постраждалих немає. Триває обстеження інфраструктури. У зв’язку з пригодою нині затримуються пасажирські поїзди № 2 москва – Волгоград, № 89 Волгоград – Санкт-Петербург, № 90 Санкт-Петербург – Волгоград, № 506 Саратов – Імєрєтінський курорт, а також приміський поїзд № 6818 Алексіково – Арчєда. Максимальний час затримки становить 1,5 години».
Словом, практично щоночі завдаються удари по тих чи інших ділянках залізниці противника, що використовуються як логістичні магістралі для фронту. Ці дві теми поставлено поряд тому, що тут спостерігається те ж саме, що і з НПЗ. Перші удари були чутливі більше в медійному плані, але коли їх кількість пішла на десятки, а регулярність показує перспективу того, що це так і триватиме, то ситуація набуває зовсім іншого вигляду.
Із залізницею – те ж саме. Зараз ми спостерігаємо початок процесу, неухильність розвитку якого дасть свої плоди, але накопичувальним ефектом. У російському сегменті Мережі поки що панує благодушність у тому плані, що затримки поїздів відбулися лише на кілька годин і поїзди знову пустили. Але тут треба розуміти, що згоріла силова підстанція вже не постане з попелу і що навантаження, яке вона тягнула, розподілено по інших підстанціях. А якщо по них летітиме і завтра, і післязавтра, то в моменті потужностей ставатиме все менше, а період відновлення знищеного обладнання буде довшим.
Просто заради інтересу можна порити надра інтернету і знайти хоч один опис того, що на тій же нафтобазі «Крісталл» держрезерву вже відновили хоча б один резервуар, який відвідали добрі дрони. Особисто мені таке не траплялося жодного разу. Згорів, і все. Але тут ідеться про ємність, яку можна зварити зі сталі. У Нейлона Муска резервуари приблизно такої самої ємності штампують, як гарячі пиріжки. А запірну арматуру, яка була в пошкодженому резервуарі, навряд чи втрачено безповоротно, та й напевно, щось подібне вони вміють робити. А от із НПЗ та залізницею – зовсім інша справа. Там і обладнання набагато складніше, і більшу його частину зробили Siеmens або американські компанії. Тож якщо з відновленням ємностей виникають проблеми, то з цим їх буде набагато більше.
Ікона прутіна першодраного
Насправді далекі удари в принципі не можуть призвести до миттєвого перелому на фронті, але проблеми, що накопичуються, в певний момент призводять до зламу і не такої військової машини, яка є у лаптів. Саме розтягнута, а потім – і побита логістика призвела до поразки Третього Рейху. А для того щоб вона обвалилася, авіація союзників методично і з великими втратами завдавала авіаударів по тилах Німеччини. При цьому жоден із них не був смертельним. Навіть ядерні удари по Японії було виконано двічі, по великих логістичних центрах, а капітуляцію було отримано виключно з волі імператора. Якби імператор сказав, що будемо боротися до кінця, більшість японців так і зробила б і бійка стала б зовсім іншою.
Це все до того, що подібні операції проводяться наполегливо і послідовно для того, щоб вивести противника на режим виснаження за якимись важливими позиціями. Саме це ми й спостерігаємо зараз. І противник уже відчув, що такий розвиток ситуації може вилізти йому боком. Поки він б’є по житлових будинках, наші військові послідовно вирізають цілі напрями його логістики.
Причому в деяких випадках явно простежується логіка ударів. Щойно противник з великими труднощами знайшов обладнання для латання дір на НПЗ і щойно туди його поставили, прилітає дрон і свіженьке залізо перетворює на металобрухт. Тобто знову виводить із ладу залізо, яке щойно змінили і воно могло б працювати до планового ремонту ще кілька років. З іншого боку, у противника немає такого банку цілей, як у ЗСУ, і як з’ясовується, він не має такої кількості ППО, щоб прикрити все, що може бути атаковано.
ЗІРКА НА ІМ’Я СР*КА
Схоже на те, що на півночі Сумської області у противника трапилася легка несподіванка. Суть її поки що невідома, принаймні – нам, але серед лаптів та онуч уже ширяться якісь неприємні чутки, на які доводиться реагувати пропаганді. І вона реагує у такому стилі:
«У Сумській області знову великі втрати. Але що найсумніше – частина військ могла потрапити в оточення. І це після нещодавньої ситуації, коли загинули 120 наших військових і було втрачено населений пункт Кіндратівка в Сумській області. Хтось зробить хоч якісь висновки? Чи Гєрасімов випробовує терпіння простих солдатів? Вони ж бачать, що їхні товариші по службі гинуть просто так через відверто дурні накази».
Цей пост конторської «Табакерки» чудовий відразу з кількох сторін. Схоже на те, що цього разу втрати противника там або зіставні з тими 120 тушками, про які сказано в тексті, або ще більші, що не може не тішити. Але набагато цікавіше резюме про те, що їхній особовий склад гине через дурні накази. Але ж наказ узяти Суми дав особисто прутін. Це що ж, там почали прозрівати, що ними править дідусь, який вижив з розуму? Бо ж чоботи виконують його особисті бажання, оформлені у відповідні накази. З іншого боку, вони мають таємну зброю, яку розробив військовий міністр власною персоною.
«Джерело в Міноборони повідомило нам: для того щоб прискорити наступ на фронті, Андрєй Бєлоусов попросив написати три ікони. Прохання отримано особисто патріархом Кірілом, робота в цьому напрямі вже ведеться… На одній з ікон планується зобразити лик Христа, Владіміра путіна та бійців СВО, які йдуть в атаку. Композиція припускає, що Владімір Владімірович показуватиме військовим напрямок, у якому їм треба наступати. Ще на одній іконі зобразять князя Андрія Боголюбського, який свого часу взяв і спалив Київ, в оточенні кількох реальних Героїв СВО. На третій планується зобразити святу Матрону Московську зі зброєю та символікою, пов’язаною зі спецоперацією, в оточенні наших військових».
Тут нема про що міркувати без участі психіатра зі стажем, але раз уже процес пішов, добре б зобразити прутіна верхи на лелеці… або на півні.